Єднаймося під прапором мови

Хто шукає інформацію в Інтернеті, той 21 січня міг зауважити, як багато повідомлень з’явилося на різних сайтах про подію, яка начебто на перший погляд є рядовою у нашому буремному сьогоденні. Але це тільки на перший погляд. Говорю про загальноукраїнський етап XII міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, який фактично підводить риску під черговим мовним марафоном і вважається заключним.

Світлана КОРОНЕНКО

Що це за конкурс, хто його проводить і навіщо він потрібен — запитання, на які в Україні вже може відповісти, здається, кожен, хто хоча б трохи читає газети, дивиться телевізор, — настільки велика популярність Яцикового конкурсу серед молоді й не лише серед неї. Якщо ж хтось із читачів ще не знає, що це за проект, то нагадаю. Міжнародний конкурс з української мови започаткував 12 років тому український бізнесмен, відомий громадський діяч із Канади Петро Яцик. Саме цей унікальний чоловік дав кошти на проведення першого конкурсу знавців рідної мови, у якому тоді взяло участь понад 200 тисяч юних українців. Цей проект був настільки популярним, що Яцик назвав його найуспішнішим з усіх, які він створював за все своє життя. Але того ж року, напередодні другого конкурсу, Петро Яцик помер. І відтоді Ліга українських меценатів на чолі з президентом Володимиром Загорієм опікуються цим мовним турніром, у такий спосіб виконуючи ту функцію в нашій державі, яку мала б виконувати сама держава, — обороняють державну мову в Україні. А ще конкурс популяризує нашу мову у світі, адже у ньому бере участь молодь нашої діаспори майже з 30 країн світу.
XII конкурс з української мови імені Петра Яцика, зрештою, як і XI, розпочинався непросто. Важко собі навіть уявити, аби в будь-якій іншій цивілізованій країні один — навіть високопоставлений — чиновник міг так гальмувати націєтворчий проект, у якому беруть участь мільйони школярів і студентів. Цьогоріч майже до самого старту, який традиційно припадає на 9 листопада, День української писемності та мови, не було наказу міністра, аж поки під тиском громадськості не з’явився міністерський лист до освітян — і аж тоді конкурс масово стартував по всій Україні. Відбулися шкільний, міський, обласний і ось нині — всеукраїнський його етапи. У кожній області, у кожному місті, у кожному селі, у кожній школі мільйони школярів і студентів долучилися до потужного мовного марафону, і хоч на фінішну пряму вийдуть одиниці, але головне те, що мовний конкурс перетворився на потужний рух молоді, яка хоче говорити рідною мовою, шанує її і в такий спосіб обороняє від знищення.
За час існування конкурсу я побувала в різних куточках України і на його відкритті, і на різних етапах. Неодноразово доводилося бувати й на загальноукраїнських змаганнях. Традиційно це кінець січня, субота. Саме на цей період припадають і найбільші сніги, й найлютіші морози. Інколи школярі не можуть доїхати з віддалених сіл до міста. Але попри доволі несприятливі погодні умови переможці районного етапу щороку з’їжджаються цього дня до кожного обласного центру, аби написати конкурсну роботу. А перед написанням або відразу після нього (кожна область обирає це сама) відбуваються нагородження переможців обласного етапу: чи в театрі, чи в палаці дітей і юнацтва, чи в престижній школі, гімназії. Традиційно це 27 школярів — від 3 до 11 класів і 15 студентів у п’яти рівнях акредитації.
…Місто зустріло нас морозом і снігами, але журналістів у Тернопільському прес-клубі було чимало. І серед найрізноманітніших запитань до гостей — секретаря Національної спілки письменників України, голови Координаційної ради конкурсу з української мови ім. П. Яцика, виконавчого директора Ліги українських меценатів Михайла Слабошпицького, головного редактора журналу “Золота пектораль” Володимира Погорецького і заступника головного редактора газети “Літературна Україна” Станіслава Бондаренка, левова частка все ж стосувалася саме перебігу XII конкурсу з української мови імені Петра Яцика і подальшої долі цього проекту, а також мовної ситуації в державі. Для журналістів ця зустріч була настільки знаковою і цікавою, що окрім друкованих матеріалів у пресі, на сайті “Провсе” представили відеозвіт цієї зустрічі, тож кожен може його не тільки прослухати, а й переглянути.
Наступного дня в Тернопільській українській гімназії імені Івана Франка відбулася церемонія нагородження переможців обласного етапу конкурсу та відзначення викладачів-науковців, які підготували учнів і студентів до участі в цьому заході. Церемонію нагородження провели виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький і начальник управління освіти й науки Тернопільської державної адміністрації Іван Запорожан. Михайло Слабошпицький наголосив, що попри певні колізії з XII конкурсом, сьогодні мовний марафон має відчутну підтримку Адміністрації Президента, що нарешті представники Адміністрації поставили в свідомості деяких керівників все на місце, пояснивши, що не можна робити щось за принципом або-або, тобто відміняти конкурс ім. П. Яцика і заміняти його на конкурс ім. Т. Шевченка. Окрім того, конкурс нині відбувається в багатьох країнах світу і хоч стан з українською мовою в Китаї чи Швеції не впливає на стан української мови в Україні, але це свідчення того, що ми можемо єднатися під прапором української мови.
Знаково, що впродовж усіх років до конкурсу приєднувалися меценати. У Тернополі також знайшовся меценат — народний депутат України Василь Деревляний, який дав кошти на бібліотечки для трьох одинадцятикласників.
Після урочистої церемонії нагородження 42 члени обласної команди конкурсантів пішли виконувати завдання фінального етапу мовного турніру.
Зараз до Києва з усіх областей держави привезли майже півтори тисячі конкурсних робіт, аби поважне журі на чолі з директором  Павлом Гриценком їх перевірило і визначило найкращих.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment