Славнозвісний італійський художник Мікеланджело да Караваджо (справжнє прізвище Меризі) в Україні був представлений лише одним своїм твором — картиною “Взяття Христа під варту”, яка має ще й іншу назву — “Поцілунок Іуди”. Це полотно було окрасою у постійній експозиції Одеського музею західного й східного мистецтва, неодноразово експонувалося і на міжнародних вернісажах, присвячених творчості основоположника реалістичного напрямку в європейському живопису XVII століття.
Всесвітньо відомою картина стала після того, як у ніч на 1 серпня 2008 року злодії викрали її з музею. Розшукали полотно аж у Німеччині у червні 2010 року, а згодом його дуже пошкоджене повернули в Україну. Відтоді одеський Караваджо є лише речовим доказом у кримінальній справі про викрадення, а мистецтвознавці час від часу порушують питання про те, чи є цей твір оригіналом, авторським повторенням чи копією. Отож детективна історія продовжується, експерти сперечаються, а шедевр руйнується в очікуванні реставрації. Далі поговоримо про це докладніше.

Сергій СЛОБОЖАНСЬКИЙ,
м. Одеса

Детективна історія
все ще триває
Подробиці про затримання злочинців, які пограбували одеський музей, і про порушену проти них кримінальну справу вже відомі. У результаті міжнародної спецоперації затримано двох українців і росіянина, які намагалися продати викрадену картину через Інтернет. Хоч вони просили притулку в Німеччині, та в цьому їм відмовили і під конвоєм екстрадували з Берліна у Київ. Загалом слідче управління МВС України взяло під варту 20 осіб, яких вважають причетними до інтернаціональної банди крадіїв антикваріату. Окрім картини Караваджо підозрюваних звинувачують ще в 19 крадіжках з осель багатих українців. Не погребували вони і майном Національного комітету спорту інвалідів України, поцупивши з їхнього офісу комп’ютери й оргтехніку. Загальна сума заподіяного матеріального збитку, включаючи і картину “Поцілунок Іуди”, складає 3 млн 624 тис грн.
Екс-міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов назвав затримання членів цієї банди найгучнішою спецоперацією відомства. Порушена проти злочинного угруповання кримінальна справа сягнула 10 томів. 10 жовтня 2011 року прокуратура Києва передала до суду кримінальну справу проти п’яти осіб. Їм інкримінуються порушення за частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу (крадіжка), частиною 3 статті 28 (здійснення злочину групою осіб за попередньою змовою), частиною 2 статті 201 (контрабанда). Максимальне покарання викрадачам картини Караваджо — 12 років позбавлення свободи з конфіскацією предметів контрабанди та майна.
Такі складні справи суди розглядають упродовж багатьох місяців, а то й років. Саме це й бентежить власників картини та мистецтвознавців, адже полотно необхідно реставрувати, а воно все ще залишається речовим доказом злочину. Хоч можна було б давно задокументувати його на фото- і кіноплівку, й ці кіно- й фотоматеріали використовувати у суді як доказ.
Сумнівні експерти
схрещують мечі
Дивно й прикро, що саме у ці дні, коли картину “Взяття Христа під варту. Поцілунок Іуди” фактично заарештовано і вона недоступна для досліджень фахівців, у пресі здійнявся галас, що це не оригінал Караваджо і навіть не його власне повторення. Особливо завзято паплюжать живописний шедевр, що є власністю України, зарубіжні ЗМІ, зокрема ті, що ніколи не висловлювали прихильності до нашої незалежної держави. А оскільки ми все ще знаходимося у глухій інформаційній окупації, то українським виданням нічого іншого не залишається, як повторювати різноманітні вигадки. Дуже шкода, що одеські ЗМІ не провели ґрунтовного розслідування.
Переглядаючи нині заголовки газет та інтернетвидань на кшталт “Одеський Караваджо — фальшивка”, “Викрадена в Одесі картина Караваджо — підробка”, “Поцілунок Іуди” — не оригінал”, пригадую, що кілька років тому подібну галасливу кампанію розвінчування автентичності цього полотна вже затівали. Не випадково, що інспірував її тоді “найкращий знавець творчості Мікеланджело да Караваджо” Серджіо Бенедетті. Директор Одеського музею західного й східного мистецтва Володимир Островський, який і тоді, і тепер на сто відсотків переконаний, що одеська картина належить пензлю Караваджо, зазначив, що “Взяття Христа під варту” художник писав щонайменше двічі: одне полотно знаходиться в музеї ірландського міста Дублін, друге — в Одесі. На його думку, чутки про підробку розповсюджують зацікавлені в цьому люди, які колись визначали “справжність” картини без належних експертних досліджень. Володимир Островський поставив під сумнів висловлювання італійського експерта Серджіо Бенедетті, який зробив свій висновок за поганою фотографією радянських часів. “Коли я потім дізнався, що пан Бенедетті куратор дублінського музею, мені все стало зрозуміло: Бенедетті — зацікавлена особа”, — сказав В. Островський в інтерв’ю для преси.
Такий же поверховий погляд на одеського Караваджо нині висловлює куратор відділу італійського та іспанського живопису XVI—XVIII століть Берлінської художньої галереї Роберто Контіні: “Викрадена в Одесі картина, схоже, добре виконана копія. Оригінал висить у Дубліні. Варто лише поглянути на картину в Дубліні, щоб одразу побачити, яка з двох належить пензлю Караваджо”. Цікаво, що німецька агенція DPA, подала цю інформацію з посиланням на анонімну представницю дублінської галереї. Коло, як бачимо, замкнулося. Щоправда, стовідсоткової впевненості щодо оригінальності дублінського Караваджо теж немає. Ту картину “Поцілунок Іуди” знайшли лише 1990 року в єзуїтському монастирі в Дубліні. На той час оригіналом вважали саме одеського Караваджо.
Інші видання, розповсюджуючи сенсаційне викриття щодо фальсифікації й підробки одеського Караваджо, просто посилаються на безіменних “італійських та німецьких експертів”, що жодних експертиз не проводили, а результати справжніх досліджень просто ігнорують. А нещодавно до кола розвінчувачів оригінальності одеського Караваджо приєдналася заступник директора Національного науково-дослідного центру реставрації, де зараз знаходиться картина, Тетяна Бичко. Відмінність її тверджень лише в тому, що вона посилається на думку працівників Ермітажу, де свого часу полотно реставрували. А чому б не припустити, що і в Санкт-Петербурзі можуть бути такі ж “зацікавлені особи” у приниженні одеського Караваджо, як і в Дубліні? Ермітаж має чотири роботи цього майстра, включаючи етюди, але вони всі разом менш вартісні з художньої точки зору за масштабне одеське полотно “Взяття Христа під варту”. Знецінювати в очах громадськості все, чим володіє й пишається Україна, для нашого “старшого брата” справа звична.
У 1950-х роках московський мистецтвознавець Ксенія Малицька навела переконливі докази, що одеська картина — авторський оригінал. 2005-го її висновок підтвердили іспанські експерти. На думку Володимира Островського, всі розмови й суперечки щодо автентичності картини — безглуздя. Щоб належним чином атрибутувати, якому автору належить твір, необхідно виконати складний комплекс робіт: і фізико-хімічний аналіз, і визначення, якого часу полотно та фарби використано. А ще слід з’ясувати те, що називається “побутуванням картини”, так званий “провенанс”, нерідко така інформація важить більше, ніж рентген.
На думку мистецтвознавця, заступника директора Одеського музею західного й східного мистецтва Людмили Сауленко, слід провести паралельні дослідження одеського Караваджо і полотен цього майстра, що зберігаються у Ватикані. Саме це дало б змогу знайти істину і покласти край усіляким інсинуаціям. Але ж музей не може замовити таке дослідження. Це під силу хіба що Міністерству культури України, та й то за сприяння президента. Нагадаємо, що саме під час візиту Віктора Януковича до Німеччини нашій країні повернули викрадену картину. То чому б йому тепер не долучитися до визначення її оригінальності й подальшої долі?

А шедевр руйнується
в очікуванні
реставрації
Передаючи полотно Україні, німецькі спеціалісти провели його первинну консервацію. Реставрацію твору, який дуже постраждав від рук зловмисників, доручено спеціалістам Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Роботу доведеться виконувати складну й копітку, бо злодії по-варварському вирізали полотно з рами і не згорнули його в рулон, а склали, як якусь газету. Шар фарби порушено, вся вона в тріщинах. Доля цієї картини всім нагадала історію с “Джокондою”, яку сторіччя тому викрали з Лувра. Але французького злодія швидко знайшли, а картина залишилася неушкодженою. Завдяки цій пригоді “Мона Ліза” стала одним із найвідоміших творів західноєвропейського живопису. А ось знамените полотно Караваджо відвідувачі музею побачать не скоро.
На думку працівників Національного НДІ центру реставрації, оновити полотно в короткий термін неможливо, адже потрібно скріплювати всі ниточки на місці порізу та ліквідовувати безліч тріщин. Одесити бідкаються, що досі невідомо, коли правоохоронці дадуть реставраторам дозвіл почати роботу. Адже і в найкращих умовах зберігання оголені від консервуючого покриття місця порізів картини продовжують руйнуватися.
На зустріч з українським Караваджо з нетерпінням чекають не лише одесити. Картина могла б стати справжньою сенсацією на виставці робіт цього майстра, яку минулої осені влаштували у Москві, але там вона так і не з’явилася. Тепер уже є чимало запрошень з інших країн продемонструвати там цей рідкісний твір. То, може, наперекір тим, хто прагнув принизити цінність і оригінальність твору Мікеланджело да Караваджо “Взяття Христа під варту. Поцілунок Іуди”, саме йому судилася така ж популярність, як і знаменитій “Джоконді” Леонардо да Вінчі? Хочеться вірити, що одеський Караваджо таки повернеться до нас.