Микола СУЛИМА,
д. ф. н., Ін-т літератури НАН України

2011 року побачили світ дві збірки: “Трильярди сонетів” Віктора Мельника (Луцьке видавництво “Твердиня”) і “Коло навколо” Юрія Буряка (видавництво “Українські пропілеї”) — збірки унікальні й зухвалі.
Відкриваючи “Трильярди сонетів”, читаємо: “Формальна ідея, покладена в основу цього видання, належить французькому поету Ремону Кено, який втілив її 1961 року в книжці “Сent mille milliards de poemes” (“Сто тисяч мільярдів віршів”). Вона містить десять римованих сонетів, розрізаних на окремі рядки, а можлива кількість комбінацій останніх, за твердженням автора, становить якраз таке число, тобто 100 трильйонів”. Збірка В. Мельника включає в себе чотирнадцять сонетів. Щоб досягти бажаного ефекту, поет спирається на кілька десятків рим — 56 у катренах і 28 — у терцетах. Саме орієнтація на Ремона Кено, а не на тверду форму, якою є сонет, робить збірку В. Мельника суперсучасною, такою, що ввібрала в себе всі проблеми сьогодення. Ось, для прикладу, VI сонет:

Перемикаєш тисячний канал
Одне й те саме: хліба й задоволень
В екран — удава око — вп’явся кролик
Нова людина — homo visual

Телеантени дистрофічний фалл
Жонґлери в цирку смислів і символік
В саду дівча знімають — ніжки голі
Змінилося життя — на серіал

Рвонешся з безіменності мільйонів
Мурашка у глобальнім Вавилоні
Висока ціль — до себе вознестись
Не стачить сил — признайся: відборовся
В тобі господарюють кашпіровські
Душа не тіло — спробуй захистись.

Майже одночасно зі збіркою В. Мельника побачила світ і книжка Юрія Буряка “Коло навколо”. Ю. Буряк, на відміну від В. Мельника, не довіряє ні вітрові, ні вентилятору. У збірку “Коло навколо” входить роман-сонетарій, що дав назву книжці (він складається з 414 сонетів) — це рівно половина книжки, куди включено ще й цикли “Tabula rasa”, “Оріль”, “Амальгама” та переклади з Езри Паунда, Константіноса Кавафіса, Йосифа Бродського, Квінта Горація Фланка та Си Кунту.
Нова збірка Ю. Буряка повертає нас і в античні часи, і в ХІІІ ст., і в першу половину ХХ ст., і в перше десятиліття ХХІ ст. ХІІІ ст. — це, звичайно ж, час виникнення європейського сонета, ХVІІ ст. — час першого звернення українського поета до сонета, адже саме Мелетій Смотрицький уподобав 138-й сонет Ф. Петрарки й переспівав його зміст, не зберігши форми; “Епіфанії” та “Листи до Вальгія (з Горація)” також повертають нас у наше ХVІІ ст., коли особливого поширення набули фігурні вірші, отож, орієнтуючись на них, Ю. Буряк і формує свої ромби, дзиґи, ялинки, піраміди; поема “Вузол” примушує згадати й ранні твори П. Тичини (скажімо, “Живем комуною”), і поеми Сен-Жон Перса.
Та основну увагу привертає роман-сонетарій “Коло навколо”. Ю. Буряк зберігає лише зовнішні ознаки сонета — ми в усіх 414 сонетах бачимо по два катрени і по два терцети (інколи з’являється 15-й рядок — то як P. S., як уточнення, часом з’являються примітки). Розміри ж і кількість стоп — в усіх можливих і допустимих комбінаціях (є і сонети, написані класичним 5-стопним ямбом).
“Коло навколо” — справдешній роман. Його ліричний герой несе в собі неймовірну кількість інформації. Тут зустрічаються роздуми про стародруки, згадуються імена письменників, митців чи не всіх часів і народів, ще свіжий скандал навколо Вікілікса, бум інтересу до екстрасенсів і т. ін. Одне слово, це щоденник інтимного героя, загнаний у своєрідну форму, яка свідчить про його дисципліну, про його установку не “розтікатися мислю по древу”, а вкладатися в строгі чотирнадцять рядків, що є для нього не “арсеналом засобів, якими учасники літературної групи OULIPO, до якої належав Р. Кено, прагнули створити арсенал засобів, якими міг би послуговуватися поет, не вдаючись до натхнення” (В. Мельник), а стримана, строга, сувора реакція на “Коло навколо”, заповнене панотикумом імен, постатей, типів і типчиків, героїв і антигероїв, незбагнених і пояснимих подій. Якщо вже ми заговорили про далекі ХVІІ і ХVІІІ ст. — часи, коли в українській літературі панувало бароко, то не зайвим буде нагадування про такі знаменні явища, як вірші Климентія Зіновіїва, поета, що творив на межі ХVІІ—ХVІІІ ст. і залишив 371 вірш (це понад 7000 рядків), а також книжку Іоанна Максимовича “Алфавіт собраний, рифмами сложенний от святих писаній, із древніх реченій, на ползу всіх чтущим, в правой віре сущим” (1705), куди входить 10 000 віршованих рядків. Це, сказати б, два полюси барокової літератури: Климентій Зіновіїв, мандруючи Україною та іншими державами, невтомно описує ремесла, праведних і грішних людей, тварин, хвороби, сімейні колізії, а Іоанн Максимович своїм тридцятискладником оспівує життя й подвиги святих, мучеників і праведників, знаних у християнському світі.
Книжка Ю. Буряка “Коло навколо” — ніби сплав побаченого Климентієм і зібраного Іоанном. Особливо це стосується роману-сонетарію, де в 5796 рядках (чи не криється якийсь потаємний смисл між кількістю сонетів — 414 та кількістю рядків у сонеті — 14?..), як у віршах Климентія Зіновіїва, йдеться “о людєх злих”, “о мужех злих”, “о жонах разных”, “о багатствах и о нищетах”, про “около пчел труждающыхся в пасіках”, “о мужах добрих”, “о ремесниках розмаитых”, “о звірах розных”…
Ю. Буряк міг би підписатися під словами Климентія Зіновіїва:

Сколко змоглем,
в сей книзі віршов положилем,
которими о розних річах доложилем.
Ви же здрави оную на втіху читайте,
а писавшаго єя, чтя, благословляйте.
О том милостям вашим
главу прекланяю
и непремінним ласкам назавше вручаю.

Пройти коло навколо, здолати його поетові було так само важко, як і Климентію Зіновіїву чи Іоаннові Максимовичу. Проте велич їхніх інтелектуальних зусиль полягала й полягатиме у здивуванні перед багатоликим світом, перед світом величним і прекрасним, перед світом, не позбавленим проявів зла і негарних вчинків.
Книжка Ю. Буряка “Коло навколо” висунута на здобуття Національної премії України імені Т. Г. Шевченка. Поза сумнівом, автор однієї з найоригінальніших збірок, що побачили світ в останнє десятиліття, цілком заслуговує цієї нагороди. Увінчання нею стало б гідним шануванням усіх українських сонетів, які ось уже впродовж кількох століть своїми шедеврами показують і невичерпні можливості нашої мови і бездоганне володіння віршем, які, як писав І. Франко, освоїли й красу сонетів Данте і Петрарки, й німецький “панцерний” сонет, й український патріотичний сонет, і український же сонет, перекований на плуг (щоб “обліг будущини орати”), на серп (“щоб жито жать, життя основу”), на вила (щоб “чистить стайню Авгійову”).