23 січня відбувся V з’їзд Національної спілки краєзнавців України. Про враження, плани на майбутнє, актуальні проблеми краєзнавчого руху ми поцікавилися у делегатів з’їзду.
— Які найголовніші завдання на 2012 рік у царині краєзнавства?
Анатолій СИТНИК, член президії правління НСКУ, член редколегії журналу “Краєзнавство”:
— На V з’їзді зібралися представники з усієї України, щоб окреслити шлях Спілки на майбутній період уже без опіки великого українця Петра Тронька. Найголовніше завдання на майбутнє — продовження тієї величезної справи, яку він колись започаткував, випустивши історію міст і сіл України. Це справді було унікальне видання, Петро Тимофійович хотів перевидати його на новій науковій основі у незалежній Україні, бо в нашій історії багато білих плям і їх необхідно ліквідувати і правдиво про все розповісти. Члени Спілки докладуть максимум зусиль, щоб таке фундаментальне видання, яке ознайомить із біографією усіх населених пунктів, побачило світ.
На цьому з’їзді вирішували не тільки творчі питання. 2008 року Спілка набула статусу Національної, і в нас виникає багато організаційних питань, бо тепер кожен член Спілки стає професійним краєзнавцем. Важливо мати місцеві осередки, які були б офіційно зареєстровані, у деяких областях цю роботу ще не провели, тому зараз будуть деякі зміни до статуту, які допоможуть краєзнавцям об’єднатися і продовжувати свій творчий пошук.
Григорій САВЧЕНКО, професор КНУ імені Т. Шевченка, голова правління Київської обласної організації НСКУ:
— Серед найголовніших пріоритетів розвитку краєзнавчої науки — створення Інституту краєзнавства, який міг би координувати всю наукову роботу, і безпосередньо робота в осередках.
Сергій КОРНОВЕНКО, професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, доктор історичних наук:
— Необхідно створювати Науково-дослідний інститут, який би в межах Інституту історії України займався вивченням і розробкою питань краєзнавчої науки. Краєзнавство як спеціальну дисципліну потрібно запровадити у школі, ВНЗ. У нас на Черкащині ця наука інтенсивно розвивається, поквартально виходить періодичне видання “Черкащина”, створено сайт обласної організації, регулярно проводимо конференції. Адже саме Черкащина — осердя духовності України, а Чернеча гора — святиня українського народу. Також діє проект “Золота підкова Черкащини”, оновлено резиденцію Богдана Хмельницького в Чигирині, прокладено дороги.
— Як поєднано краєзнавство і літературознавство, дослідження життєписів видатних українців та минулого їхньої батьківщини?
Сергій ГАЛЬЧЕНКО, заступник директора Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України:
— Більшість наших видатних людей родом зі звичайних українських сіл та містечок. Часто про ту чи іншу особистість ми дізнаємося завдяки краєзнавцям, які записують спогади, знаходять у когось із мешканців невідомі документи. Іноді краєзнавці розшукують просто безцінні матеріали. Тоді це стає надбанням академічної науки, музеєзнавства й історії.
— Одним із пріоритетних напрямів краєзнавчої науки є пам’яткоохоронна діяльність…
Галина ДЕНИСЕНКО, член правління НСКУ, старший науковий співробітник Інституту історії України:
— Зараз готуємо “Звіт пам’яток історії та культури України”, куди входить понад 140 тисяч пам’яток, які є в нашій державі. Дуже важливо, щоб громадськість приділяла увагу нашому культурному надбанню. Нині руйнують багато пам’яток, історичних центрів, зокрема і в Києві (через тотальну забудову). Саме тепер нам необхідно зберегти серце нашого міста — Андріївський узвіз, бо там вирішили замінити старі комунікації, а вийшло так, що зруйнували все: і бруківку, і будинки… Звичайно, громадськість запротестувала. Я вважаю, що краєзнавці також повинні сказати своє тверде “Ні”. У кожній області є об’єкти, які потребують нашого захисту.
— Дуже важливо, щоб краєзнавство стало справою молодих…
Ігор КОЧЕРГІН, голова правління Дніпропетровської обласної організації НСКУ:
— Ми залучаємо молодь до краєзнавчої роботи через генеалогію, музейну роботу, ініціюємо екскурсії, у школах впроваджуємо нетрадиційні підходи до викладання, наприклад, через дисципліни, які не обов’язкові, намагаємося зацікавити дітей вивченням історії їхнього міста, району. Іноді вдається. Якщо хоч небагато дітей зацікавилося — це вже велика перемога.
— Краєзнавство і Донеччина. Чи висвітлюється ця тема на сторінках української і російської преси?
Валерій РОМАНЬКО, голова правління Донецької обласної організації НСКУ, доцент Слов’янського державного педагогічного університету, член НСПУ:
— Широко і повно висвітлюється краєзнавча тема в єдиній українськомовній газеті “Донеччина”. Саме вона допомогла нам видавати історико-краєзнавчий журнал “Рідний край”: світ побачило лише чотири числа, через матеріальну скруту не маємо можливості далі його видавати.
У нашому регіоні у багатьох містах є гуртки “Молодий краєзнавець”, варто оформити їх юридично, розробити положення про наші молоді сили. Важливу роботу провадимо в школах, МАН, краєзнавчих гуртках.
— Які завдання перед собою ставить фундація П. Тронька?
Лариса ТРОНЬКО, голова правління Фундації імені П. Т. Тронька:
— Я виконую волю батька. Заплановано видання 5 томів його спогадів. У квартирі моїх батьків маю намір зробити музей. На малій батьківщині Петра Тронька, на Сумщині, також буде створено музей. Це справа не на один рік. Та й підтримка держави мізерна.
— Просвіта і краєзнавство: два шляхи, одна мета…
Петро АРСЕНИЧ, заступник голови Івано-Франківської обласної організації ВУТ “Просвіта”:
— “Просвіта” і НСКУ повинні виховувати молодь у національному християнському патріотичному дусі. Всі краєзнавці мають дбати про поповнення джерельної бази.
Я зібрав велику колекцію матеріалів (рідкісні твори, які видавали у Львові, Коломиї та інших містах), на основі якої можна зробити Музей народної шани до Шевченка. Також готую книжку “Тарас Шевченко і Прикарпаття”, де детально описано про його рідкісні твори, які видавали у галицькому краї, про тих людей, які причетні до цього. Також видав просвітянський календар на 2012 рік.
Спілкувалася
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
