Музей, що проїхав півсвіту

img_1051Уляна ВОЛІКОВСЬКА

Колекція Національного музею українського народного декоративного мистецтва має багату історію: 1899 року вона входила до збірки Міського музею старожитностей і мистецтв. Музей неодноразово змінював свою назву. Відомий він як Київський художньо-промисловий і науковий музей, перейменований 1904 року.
1906 року відбулася Перша південно-руська кустарна виставка, де було зібрано величезну кількість творів народного мистецтва і кустарних підприємств. По її завершенні багато експонатів залишилися у музеї. Це й стало основою колекції.
У подальшому музей змінював назви, колекція поповнювалася завдяки численним експедиціям по всій території України. Видатні збирачі рідкісних експонатів — перший директор музею Микола Біляшівський і науковець-етнограф Данило Щербаківський — привозили унікальні зразки народного мистецтва, церковні речі та інші предмети історично-побутового характеру.
Із 1964 року музей існує як самостійна одиниця. Сьогодні колекція музею — це понад 78 тисяч експонатів, починаючи з ХV століття і закінчуючи роботами початку XXI.
— В Україні таких музеїв більше немає, — розповідає заступник генерального директора з наукової роботи Людмила Білоус. — Колекції етнографічного профілю народного мистецтва є в багатьох музеях України, зокрема краєзнавчих, історичних, етнографічних, але ми — художній музей. У нашій колекції не тільки предмети побуту, якими користувалися люди, а насамперед ті речі, які мають художню цінність. Кожен експонат — носій тієї чи іншої культури, традицій. Яскравий приклад — костюм, який об’єднує багато видів українського народного мистецтва: крій, аплікація, вишивка, ткання.
Колекцію музею експонували у багатьох країнах світу. Ми брали участь у всесвітніх виставках “ЕКСПО”. Наші експонати вражали зарубіжних гостей, наприклад, китайцям дуже сподобалася українська вишивка. Із захопленням іноземці оглядають роботи Марії Приймаченко. За кордон ми не вивозили тільки твори художниці Катерини Білокур.
Родзинка музею — унікальні пам’ятки сакрального мистецтва: Хрест Ларіона Іваницького, який виготовили на замовлення для церкви Благовіщення в селі Іваничі Волинської губернії. Це кипарисовий хрест 1756 року, з дуже тонкою різьбою, на ньому вигравірувано донаторський напис про вкладників цього хреста до церкви Благовіщення. У колекції музею він — найбільш рання датована пам’ятка.
На особливу увагу заслуговують гутні вироби XV—XVI, XVIII століть. Цікава колекція Волокитинського фарфорового заводу, який існував усього двадцять років. Дуже цінний експонат — скляний кубок князя Михайла Сервація Корибута-Вишневецького, його виготовили у першій половині XVII століття в Білорусі. Кубок декоровано гравірованим орнаментом, і він дуже великого розміру — 67 см.
У колекції є килим із поховання гетьмана Данила Апостола, унікальна скатертина, вишита майстрами-кріпаками на честь приїзду до міста Глухова гетьмана Кирила Розумовського, понад 1000 вишитих рушників із різних регіонів, а також писанки з унікальними малюнками (деяким із них уже понад 100 років).
— Наших відвідувачів завжди приваблює народний одяг. Відомий дизайнер сучасності Жан Поль Готьє не міг відірвати погляду від українських костюмів, — розповідає пані Людмила. — Він створив колекцію, яку назвав “Україна”, де втілив те, що побачив у нашому музеї.
Тепер щодо проблем: нині потребуємо нового приміщення, нам обіцяли його надати у Мистецькому Арсеналі на другому поверсі. Але, на жаль, нічого не змінилося. Позаторік, коли музей намагалися виселити, ми не дозволили запакувати у ящик величезну колекцію. Нас також підтримала громадськість, телебачення, ЗМІ, — пригадує Людмила Семенівна.
У нас проходять майстер-класи з різних видів народного мистецтва, зокрема гончарства, писанкарства, петриківського розпису тощо. Також популярним серед дітей і їхніх батьків є День народження музею. Щороку у музеї проходить від 20 до 30 виставок. Попри всі проблеми і негаразди, ми активно готуємося до зустрічі з іноземцями, плануємо видати альбом трьома мовами.

Фото до матеріалів
Олеся ДМИТРЕНКА

Related posts

Leave a Comment