Націоналізм: чим він є?

Міні-лікбез для української еліти і не тільки

Володимир МОНАСТИРСЬКИЙ,
доктор медичних наук, професор

Націоналізм як суспільне явище існує вже не одне сторіччя й у всіх націй. Незважаючи на це, у свідомості українського суспільства націоналізм чомусь міцно пов’язаний лише з діяльністю націоналістичних організацій 30-х—40-х pp. минулого сторіччя, передовсім із діяльністю Організації українських націоналістів (ОУН) та її військової структури — Української повстанської армії (УПА). І суспільство за своїм ставленням до ОУН-УПА розділилося на дві частини: одні цілком обґрунтовано вважають їх своїми героями, борцями за самостійність української держави, інші — які сторіччями виховувалися російськими поневолювачами, безпідставно стверджують, що націоналізм — велике зло, оскільки, на їхню думку, зазначені організації були ворогами українського народу, а то й просто бандитами. Проте ні ті, ні інші практично не знають, чим насправді є націоналізм.
Сучасна політологія розглядає націоналізм як ідеологію, але насправді він є не стільки ідеологією, скільки наукою, яка вивчає сутність націоналізму як природного та суспільного явища, його ґенез (походження), значення для кожної нації і для людства в цілому, а це дає підстави говорити про існування наукового націоналізму.
Науковий націоналізм виявив і ґрунтовно вивчає низку властивостей і функцій націоналізму. Тут дуже коротко зупинюся лише на основних властивостях і функціях цього явища.
1. Нація і націоналізм — два поняття, які нерозривно пов’язані, тому можна стверджувати, що немає нації без націоналізму, так само, як немає націоналізму без нації.
2. Націоналізм — світогляд нації, її переконання, які склалися внаслідок життєвого досвіду, що формувався протягом усієї довготривалої еволюції суспільства під впливом різних зовнішніх чинників: мови, території, релігії, історичної пам’яті, політичного досвіду тощо. Отже, націоналізм — це філософія (система поглядів), у якій центральне місце займає нація, її інтереси та завдання.
3. У формуванні філософії націоналізму, крім зовнішніх чинників, важливу роль відіграють ще й внутрішні чинники, більше того, останні відіграють визначальну роль. До внутрішніх чинників відносяться генетичні програми, які Всевишній заклав у геном (у генетичну систему) організму людини. Одна із цих програм змушує людей дотримуватися основного принципу націоналізму, а саме принципу про життєву необхідність надання переваги інтересам власної нації над такими ж інтересами інших націй.
Отже, націоналізм (філософія націоналізму) — категорія генетична, тому це єдина ідеологія, яка є творінням не стільки людського розуму, скільки Всевишнього.
4. Націоналізм —  захисна (своєрідна імунна) система нації. Вона, по-перше, дає нації можливість вижити в безперервній і безкомпромісній боротьбі за їжу, територію та ресурси, а по-друге, захищає націю від етноциду, тобто від її духовного нищення.
Ось чому найбільш захищеною є та нація, у якої націоналізм досяг найвищого рівня свого розвитку!
5. Націоналізм виконує конкретну історичну місію: творить нації і національні держави.
6. Націоналізм є вирішальним цивілізаційним чинником. Про це свідчить хоча б той факт, що в усіх без винятку націй рівень розвитку їх націоналізму вже давно визначає рівень їх суспільного розвитку та розвитку їх матеріальної і духовної культури.
Отже, націоналізм забезпечує виживання та прогрес і кожної окремої нації, і людства в цілому.
7. Націоналізм — ідеологія і політика, яка базується на філософії націоналізму, а в її основні лежить генетично детермінований (визначений) принцип про надання переваги політичним, економічним, культурним та духовним інтересам власної нації над такими ж інтересами всіх інших націй.
8. Націоналізм завжди намагається встановити націократію, тобто форму організації і функціонування політичної системи, яка базується на ідеології та політиці націоналізму. Націократія — різновид демократії і відрізняється від неї лише тим, що при націократії джерелом влади є нація, а при демократії — народ, тобто всі громадяни даної держави.
Важливо зазначити, що практично в усіх так званих національних демократичних державах формою політичної системи фактично завжди є не демократія, а націократія.
9. Націоналізм є тим чинником, який спонукає нації до національного визволення. Так, досвід національних держав усіх континентів переконливо свідчить про те, що тільки ті нації перемогли у своїй країні, які були очолені елітою, озброєною і наснаженою філософією націоналізму, з лідером — незламним націоналістом.
10. Націоналіст — патріот, який інтереси своєї нації завжди і в усьому ставить на перше місце перед такими ж інтересами всіх інших націй і навіть перед своїми власними інтересами.
Із цього випливає, що українські націоналісти — українці (передовсім етнічні, але певна їх частина може бути й будь-якого іншого етнічного походження — російського, польського, єврейського тощо), які є патріотами України і які інтереси української нації (політичні, економічні, культурні, духовні) завжди і в усьому ставлять на перше місце перед такими ж інтересами всіх інших націй і навіть перед своїми власними інтересами.
Отже, наведені властивості та функції націоналізму переконливо свідчать:
по-перше, що націоналізм є, і для окремих націй, і для людства в цілому, великим і незамінним добром;
по-друге, що для збереження та зміцнення нашої держави і подальшого успішного розвитку українського суспільства та нашої матеріальної і духовної культури, всім нам вкрай необхідно якнайшвидше ставати українськими націоналістами. А це означає лише одне: всім нам необхідно почати неухильно дотримуватися основного принципу націоналізму, тобто принципу про життєву необхідність інтереси власної нації завжди і в усьому ставити на перше місце.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment