Піратство в телеефірі

Чому українському дитячому мовленню немає місця в медіа-просторі?

Несподіваний “наїзд” на телекомпанію “Малятко ТV”, єдиний дитячий телеканал в Україні, висвітлив не лише проблеми дитячого мовлення. Ця історія — ще одне підтвердження того, що триває розподіл, точніше, розтягування нашого телеефіру між бізнесовими кланами й витіснення з нього і так нечисленного українського мовлення.

Петро АНТОНЕНКО

Телекомпанію “Малятко ТV” заснував 2008 року український кіномитець і телевізійник Володимир Кметик. 1990—1995 рр. він працював директором “Української кіностудії “Галичина-фільм” у Львові, потім генеральним директором Львівської обласної державної телерадіокомпанії. Кілька років обіймав посаду заступника голови Держтелерадіо України та першого віце-президента Національної телерадіокомпанії України. Продюсував низку художніх і документальних фільмів, був сценаристом і постановником документальних фільмів. Із 2005 року директор анімаційної студії “Фрески” (Київ).
Найвагоміша робота митця в царині анімаційного кіно — 26-серійний фільм “Лис Микита” за твором Івана Франка, який вийшов у співпраці з ВУТ “Просвіта”. Цей фільм здобув величезну популярність серед наших дітей.
Телестудія “Малятко ТV” — цілодобова трансляція винятково українською мовою, найцікавіші фільми, програми, концерти для величезної аудиторії: від малят до підлітків. Мовлення йде по супутниковому й кабельному телебаченню, але добитися включення в мережу ефірного мовлення, щоб канал приймали по всій Україні й на звичайну антену, поки що студії не вдається. Надто тісно в цьому ефірі, і втовпитися в частоти практично неможливо, попри норму закону, що дитячий телеканал (єдиний в Україні) має пріоритет на отримання частот у телеефірі. Торік черговий конкурс, проведений Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, відмовив каналу у наданні таких частот.
Та виявляється, що єдиний дитячий телеканал комусь “заважає” і в кабельному та супутниковому мовленні. Перший сигнал пролунав на прес-конференції, яку провела Нацрада у серпні 2011 року. Ось що сказала там заступник голови Нацради Лариса Мудрак: “На жаль, у каналу “Малятко ТV” неймовірно низька кількість власних продуктів”. Її підтримала і член Нацради Ірина Опілат, яка говорила про малу кількість на каналі власної продукції, і про те, що “я особисто не завжди можу лишити свою дитину перед телевізором, коли ввімкнено “Малятко ТV”. Це не завжди якісні зарубіжні мультфільми… Власне виробництво на сьогодні — це анонси, пісеньки”.
Що ж, закиди серйозні для такого досвідченого митця й телевізійника, як Володимир Кметик. Якою ж була його реакція на ці випади? Говорить Володимир Кметик: “Я написав офіційні листи на ім’я і пані Мудрак, і пані Опілат, попросивши пояснити, що саме вони мали на увазі, коли заявили про малу кількість власного продукту на телеканалі і про якість його передач? Заодно, оскільки Нацрада посилалася на якийсь моніторинг передач нашого каналу, проведений торік, попросив надати мені результати цього моніторингу. Одразу зазначу, що жодних матеріалів моніторингу Нацрада так і не надала. А члени Ради Мудрак і Опілат відписалися неконкретними листами, уникнувши відповіді на мої прямі запитання. Довелося повторно писати листи, але реакції на них жодної. Та ще були мудрі поради покладатися на подальший розвиток кабельного та супутникового телебачення, а це просто лицемірність, оскільки в Нацраді добре знають, що з введенням цифрового телебачення саме воно матиме переваги в ефірі”.
Деякі пояснення. В Україні задекларовано перехід до 2015 року на цифрове телебачення. Безумовно, це технічний прогрес, вища якість зображення на екрані. Водночас уже зараз чуємо багато критичних зауважень щодо того, якими методами у нас вводитимуть цифрове телебачення. По-перше, людям доведеться купувати так звані “приставки” до своїх телевізорів. Щоправда, їх начебто обіцяє безкоштовно виділити всім глядачам держава. Побачимо. По-друге, виникають запитання, які саме телеканали транслюватимуть “по цифрі”? Адже їх буде всього 28, загальноукраїнських, плюс 4 регіональні канали в областях. Звичайно, існуватимуть і кабельне, і супутникове телебачення. Але навіть кабельне (це десятки каналів) діє лише в обласних центрах і великих містах. А супутникове (сотні каналів) узагалі поки що найменш поширене — чи багато ви бачите антен-“тарілок” на будинках, особливо в сільській місцевості? Отже, дуже важливо, хто буде серед отих 28 цифрових каналів.
Ці канали уже визначені: це зокрема “1+1”, Новий канал, ТЕТ, ТРК “Україна”, “Інтер”. За твердженням тої ж Л. Мудрак, більшість із цих телеканалів “визначили у ліцензіях обсяги дитячих передач від 20 хвилин до 2 годин на добу”.
Володимир Кметик: “Я написав пані Мудрак, що оскільки дитяче мовлення присутнє лише у 9-ти каналах з отих 28-ми, що виграли конкурс, то це аж ніяк не “більшість”. Не кажучи вже про кількість дитячого мовлення, якого на деяких каналах взагалі немає, або це хвилинні трансляції. Дивний і метод обчислення Нацрадою власного продукту саме для нашого каналу, коли не враховуються цілі години трансляції такого продукту”.
Тут також потрібне пояснення. Нацрада, зневажливо відгукуючись про трансльовані по каналу “пісеньки”, не вважає їх власною продукцією. Хоч насправді йдеться про справжні музичні кліпи, адже на ці дитячі пісні “накладається” анімація. А зверніть увагу, які шалені суми називають зірки нашого шоу-бізнесу, коли говорять про створення кліпів на їхні пісні. Це справді серйозна робота.
Про дитячі пісні варто сказати окремо. Вони дуже популярні серед малечі і їхніх батьків. Наприклад, пісню “Черепаха Аха”, слова і музику до якої написала відома українська поетеса Ганна Чубач, постійна авторка каналу, лише на Yu tub станом на 1 лютого подивилися понад 318 тисяч глядачів. До речі, цей та багато інших сайтів спокійно розміщують у себе продукцію каналу “Малятко ТV”, звичайно, безкоштовно, не виплачуючи каналу ані копійки. То чи існує у нас авторське право? І чи не варто було б ось цим зайнятися Нацраді? Щодо цього Володимир Кметик зазначає: “Нехай розміщують, буде більша аудиторія української пісні, фільму”. Такою ж величезною популярністю користуються у юних глядачів і пісні Лесі Горової, теж постійної авторки каналу. Можна навести дуже багато захоплених відгуків глядачів, які надійшли на сайт каналу malyatko-tv.com.ua.
Так у чому ж все-таки причина цих абсолютно надуманих нападок на “Малятко ТV”? Ось деякі припущення: в листах із Нацради останнім часом кілька разів згадуються як “небажані” і практично не дозволені для показу на каналі дві передачі, які пройшли в ефірі. Перша — цикл “Логос” авторства голови ВУТ “Просвіта” Павла Мовчана, присвячений рідній українській мові. Ці бесіди “Просвіта” видала на дисках і вони широко розповсюджені в наших школах. Друга передача — великий, більш як на 100 серій, документальний цикл “Невідома Україна”, створений Національною кінематекою як “науково-пізнавальний серіал”, тобто навіть не науково-популярний чи просвітницький, а саме пізнавальний, значить, адаптований і доступний для дитячої аудиторії. Серіал занесено до категорії “ЗА”, тобто “загальна аудиторія”. До речі, цю категорію має і серіал “Логос”.
Володимир Кметик: “Попри всі ці визначення, Нацрада висунула щодо тих двох серіалів дивну претензію: мовляв, ці передачі більше для дорослої аудиторії, а не для дітей, отже, ми порушуємо умови ліцензії каналу. Те, що ці програми і для дорослих, і для дітей, Нацрада воліє не помічати”.
Знову якийсь абсурд. Може, в Україні надто багато дитячого телевізійного мовлення? Про його частку на найпоширеніших ефірних каналах вище вже сказано. То, може, кращі справи на кабельному чи супутниковому мовленні? У нашому телеефірі (в кабельних мережах) дозволено до показу 16 зарубіжних так званих “адаптованих” дитячих каналів мовлення: Великобританія — 6 каналів, Росія — 5, Франція — 2, Голландія, Латвія, Чехія — по 1. Показово, що телевізійний канал, наприклад із Чехії, який насправді ретранслює відомий американський телеканал, замість того, аби в Україні транслювати програми державною українською мовою, надає перевагу російській. Дивна “адаптація”. Невже чехам чи американцям обов’язково відмовлятися від української мови в нашому телепросторі. Чому ж тоді нема ні державного органу, ні чиновника, які б намагалися узгодити стан справ з українським законодавством? Претензії лише до телеканалу, що єдиний з усіх дитячих зареєстрованих в Україні українськомовний, який не відмовляється транслювати для молодіжної аудиторії просвітницькі фільми, присвячені не цензурованій зовні історії України, фільми, що плекають любов до рідного краю та української мови.
Виявляється, для кабельного телебачення не існує отих навіть явно недостатніх (а їх ще й хочуть урізати) квот на українськомовну продукцію. Чи не тому неприязнь у державних службовців України викликало те, що канал “Малятко ТV” 24 години на добу веде мовлення винятково українською мовою і дозволяє собі транслювати українську за змістом документалістику?
Може, ще одне пояснення цієї історії криється в одній анонімці, надісланій з-за меж України до наших дуже високих владних кабінетів? Цей жанр рідною для анонімки мовою кваліфікується як “донос”, а по формі це завдання, “керівництво до дії”. Зміст і стиль нагадують 1930 роки. Мовою оригіналу: “Владимир Кметик — идеолог украинских националистов. Что бы ни случилось в бывшем СССР, они все извратят, очернят… Нельзя бездействовать. Нужно бороться. Глушить сигнал, сбивать спутник, подавать иски, но любой ценой УНИЧТОЖИТЬ”.
Який відгук це отримало, свідчить цитата з виступу члена Нацради І. Опілат: “Я розумію своїх колег, які не віддали свій голос за “Малятко ТV”, тому що є якесь виховання дитини, потрібно ще й якусь відповідальність нести, тобто підкладати туди не ідеологічну, а… соціальну… базу”? Таке враження, що українська мова й українська історія за вказівками зовні вчергове стали ідеологічним фактором, а українські чиновники та їхні служки заповзято виконують рекомендації тих, хто саме слово “Україна” готовий піддати анафемі.
Але справа не лише в локальній історії “наїзду” на телеканал, не тільки в тому, що коїться в нашому дитячому телемовленні. Проблема більша, загальніша: яким він є, наш український телевізійний, загалом медіа-простір? Дуже далеким від того, щоб називатися національним, державницьким, демократичним. Цей простір і далі в основному поділений між владою та бізнесовими кланами. І поділ триває. Ще три роки до впровадження цифрового телебачення, а розподіл ефіру вже йде повним ходом.
Володимир Кметик: “Знаєте, кому дісталися частоти внаслідок “конкурсу”, проведеного Нацрадою? Все тим же бізнесовим кланам, які й так дуже присутні в ефірі. Дійшло навіть до прямих порушень закону: одна й та ж медіа-компанія має право лише на один телеканал, але дехто отримав ще по одній частоті для своїх каналів. Ми не збираємося миритися з цим. Від імені каналу я подав позов до суду на те рішення Нацради щодо результатів конкурсу: адже ми, маючи законний пріоритет, зосталися без частот на ефірне мовлення. Та суд першої інстанції навіть не дав оцінки нашим аргументам”.
Сподіватимемося на об’єктивний суд і підтимку громадськості. Можливо, й опозиційних, демократичних політиків, якщо вони взагалі переймаються проблематикою національно-культурного простору. Не декларативно, а насправді.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment