Іконосвіт Олександра Охапкіна

001У київському арт-холі “Кайрос” Ольги Богомолець відбулося відкриття персональної виставки українського художника-іконотворця Олександра Охапкіна, який цією експозицією відзначив і свій півстолітній ювілей. Виставка має назву “Домашні ікони Олександра Охапкіна”. Представлена експозиція відкрита для відвідувачів із 31 січня до 14 лютого (з 11.00 до 19.00, вихідні дні: неділя, понеділок).

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ

“Хатні ікони” — не церковний термін, — на чому наголосив у своєму вступному слові Дмитро Степовик, професор, доктор мистецтвознавства, завідувач відділу Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, знаний дослідник іконопису і сакрального мистецтва. Проте це той різновид мистецтва, яке має питомі українські традиції, а тому воно й не може суперечити канону. Віднайдені домашні ікони (які представлені в радомишльському центрі Ольги Богомолець) засвідчують, що вплетення в ікону образів рослин має надзвичайно довгу історію, за якою стоїть природне людське бажання “наблизити” небесне, наповнити сакральний простір незнищенною енергією, теплом і любов’ю.
Дмитро Власович коротко окреслив “історію питання”: чи є насправді іконами “хатні ікони”, “неканонічні” зображення Матері Божої, Ісуса. За словами дослідника, в Єгипті, неподалік від Шарм-ель-Шейха, збережені старовинні ікони аналогічного типу. Вони відтворюють первісну іконічну автентичність, у якій зображення сакрального аж ніяк не випадало робити в “сірих” кольорах, Бог не відмежовувався від природи, яка є творінням Його задуму. На первісних іконах майстри прагнули відтворити істинне світло душі й духу; ті ікони не “випромінюють” болю, не відтворюють мук каяття, не закликають до аскези й усамітнення (згодом саме ці настанови було покладено в “канонічний” іконопис). У стародавні часи, до VIII століття, ікони були “світлими”, подібні до тих, якими вони є в Олександра Охапкіна. І не варто боятися називати іконами ці мистецькі творіння-образи, оскільки у давньогрецькій мові “ікона” й позначала образ, зображення.
Творіння О. Охапкіна насичені теплими кольорами, у них дотримано всіх правил іконописної колористики. Проте в кутках цих ікон натрапляєш на оберемки квітів, маленькі суцвіття чи квітки-німби.
Ольга Богомолець, відкриваючи експозицію, сказала, що вдома на стіні, там, де є така ікона, поруч ніколи не з’явиться щось інше — деструктивне, руйнівне. Ікони Олександра Охапкіна випромінюють якесь надзвичайне світло. Сьогодні, за словами лікаря й берегині української домашньої ікони, навколо людини накопичується величезна кількість негативної енергії, що має деструктивне спрямування. Як вона пожартувала, у двох кварталах від галереї “Кайрос”, де відбулося відкриття (а це вулиця Інститутська), життя змушує людину ставати психічно хворою. Психічні та душевні хвороби оточили українців — передовсім до цього підштовхують ЗМІ, інформаційні ресурси, політичне життя, численні глобальні стреси. Ми перестаємо думати про сакральне, небесне. А з цього виростає зневіра: людина, яка не може відчувати теплого світла, приречена на самотність.
Іконосвіт О. Охапкіна — надзвичайний: у його роботах поряд із християнською святістю переплелася енергетична вітальність, життєствердність, настанова на вміння радіти життю. Це та радість, про яку говорить Пісня Пісень, оскільки саме в такому “діонісійстві” засвідчується любов до Бога. Людина не може постійно жити у страхові, відчуваючи провину за власну гріховність, причому кількість гріхів у людському житті постійно збільшується. Часом це призводить до того, що людина втрачає духовний зв’язок і відвертається від Бога. Але ікони Олександра Охапкіна випромінюють таке “тепле світло”, яке зачаровує людину життєдайністю і змушує наші очі так само випромінювати позитив.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment