Уляна ВОЛІКОВСЬКА
Музей театрального, музичного та кіномистецтва України — єдиний музей такого профілю і спеціалізації. Його експозиція висвітлює історію українського театру як послідовний історичний процес. Тож нею можна пройти від першоджерел до сучасності.
Експозиція створена на межі 70—80-х років ХХ століття. Після перебудови вона змінилася концептуально. Тоді з’явилася можливість для представлення матеріалів, що були заборонені за радянської влади, зокрема про Леся Курбаса і його театр “Березіль”. В експозицію було впроваджено постійно діючу виставку, яка називається “Лесь Курбас. Людина, яка була театром”. Ця виставка-персоналія репрезентує Леся Курбаса, як рушія і непересічну особистість в історії українського театру.
У музейній справі є певні штампи, а унікальність цього музею в оригінальній розробці експозиції, яка оформлена на кшталт театральних декорацій. В оформленні кожного залу закладена естетика часу, атмосфера, що емоційно впливає на глядача. Проходячи залами, ніби потрапляєш у машину часу і переходиш від епохи до епохи, бачиш експонати у властивому для них середовищі.
— Наш музей унікальний. Можливо, є поодинокі предмети, пов’язані з театром в історичних музеях, але таким спеціальним комплектуванням колекції, дослідженнями займаємося лише ми, — поділилася думками вчений секретар Ада Сапьолкіна.
Гордість колекції — три старовинні вертепи: Сокиринський, Куп’янський, Славутський, які репрезентують початкові форми українського театру. Вертепна традиція дуже цікава, вона зберігає духовні традиції. Сокиринський вертеп став своєрідним еталоном, бо професійні лялькарі або відтворюють його повністю, або беруть за зразок, якщо хочуть дотриматися автентики.
Дуже цінна колекція сценографії, зокрема сценографічного авангарду (20—30 роки ХХ століття). До цих предметів із колекції музею великий інтерес.
На початку 1960-х років профіль музею розширили: додали музику і кіно. Тоді почалася збиральницька робота, комплектування колекції у цих напрямках. У музеї значні накопичення пам’яток з історії музичного мистецтва та кіномистецтва, 650 музичних інструментів. Дуже цікава постійно діюча виставка з колекції українських народних музичних інструментів “Живії струни України”. Вона представляє не просто склад інструментів, які побутували, а показує їхню еволюцію: від найпростіших, якими добували певні звуки, до дуже складних, на яких виконували класичні твори. Можна побачити найдавніші інструменти, авторські, виготовлені відомими майстрами, інструменти з колекцій відомих діячів культури. А також німецькі, грузинські, азербайджанські.
— Ми намагаємося збирати інструментарій з усіх регіонів України, а також простежуємо біографію усіх музичних інструментів. Дуже цінні для нас меморіальні музичні інструменти, що належали видатним діячам української культури: скрипка і віолончель Марка Кропивницького, скрипка М. Старицького, бандури композитора М. Лисенка, відомого педагога-бандуриста Володимира Кабачка, поета-бандуриста Івана Немировича, бандуриста Андрія Бобиря, кобзаря Єгора Мовчана, — розповів Леонід Черкаський, провідний науковий спеціаліст музею, заслужений працівник культури.
Цікаві первинні інструменти, як, наприклад, рубель. Здавалося б, ужиткова річ, а використовувалася як музичний інструмент, що видає своєрідний шумовий звук. Дуже оригінальний інструмент бугай, який використовувався у народній музиці, або дримба, яка побутує в західній Україні.
— На жаль, через те, що нам бракує експозиційних приміщень, музичне мистецтво і кіномистецтво ми представляємо у тимчасових виставках, — розповідає Ада Володимирівна. — Зараз у нас феєрична театральна виставка “Весь світ — театр”. Це авторські роботи сучасної художниці Наталії Родюк, яка працює у театрі імені І. Франка. Вражає фантазія художника, зокрема ескізи, які є підготовчим етапом у розробці сценічного костюма. Справді, на них дивишся і відчуваєш захоплення, що це художній твір, а не просто якийсь матеріал у розробці сценічного вбрання. Цього року будуть виставки до 170-річчя від дня народження класика української музики М. Лисенка, до 100-річних ювілеїв діячів кіно — режисера Т. Левчука і кінооператора В. Войтенка. Минулого року була виставка, приурочена до ювілею Богдана Ступки. Відзначати ювілейні дати митців виставками — це музейна традиція.
У музеї масштабна мистецтвознавча бібліотека. До її комплектування свого часу долучився відомий актор і режисер, який стояв біля музейної колиски у Мистецькому об’єднанні “Березіль”, Василь Василько (Міляєв), котрий на схилі літ передав музею свою бібліотеку — близько 5000 книг.
Сьогодні Музей театрального, музичного та кіномистецтва готовий до створення розгорнутих експозицій з історії не тільки театру, а й української музики та кіно. Нинішня колекція — понад 250 тисяч предметів.
— Сподіваємося, що колись у нашого музею буде належне приміщення, де ми створимо нові експозиції, зможемо втілити сучасні ідеї з упровадженням новітніх технологій, що так само вражатимуть відвідувачів своєю оригінальністю, — поділилася своїми мріями Ада Володимирівна.
Далі буде.
