Свято Героїнь, що здатне облагороджувати

Лідія КУПЧИК,
голова Львівської міської Ліги Українських Жінок

Саме на лютий припадає Свято Українських Героїнь. Воно зродилося в 50-х роках ХХ ст. у діаспорі. Тоді весь світ сколихнула звістка про повстання українських політв’язнів у таборах Норильська, Воркути, Кінгіру. Найбільше вразила участь у повстанні жінок (переважно, українок). Отоді й виникла думка започаткувати свято для вшанування українських героїнь, якими так багата українська земля.
Спочатку це свято відзначали лише в діаспорі, а з 1993 року воно утверджується в Україні. Зокрема у Львові за ініціативою Ліги Українських Жінок на відзначення Свята Героїнь щорічно проводяться імпрези, на яких шанобливо згадують самовідданих і нескорених українок. Однак утвердження цього ідейно й емоційно насиченого свята в Україні йде надто повільно.
Дивно й прикро, що в нас легко приживаються свята пива, пампуха, шоколаду та інші комерціалізовані, бездуховні святкування, а ідеологічно-просвітницьке свято не має належного розуміння навіть серед тих, хто позиціонує себе як українських патріотів. Невже Україні потрібні лише гурмани й бізнесмени?

Чому Свято Героїнь?
Насамперед тому, що жіночий героїзм — вищий ступінь героїзму. Адже жінка від природи — сотворіння делікатне, ніжне, слабке. І все ж, упродовж нашої історії ми маємо подиву гідні прояви жіночого героїзму. Жінки мужньо протистояли ударам ворогів чи стихій, надихали чоловіків на подвиги, оберігали їх від зневіри й занепаду духу.
Княгиня Ольга, яка зуміла зберегти і зміцнити велику державу, знайти, зрозуміти і вказати майбутнім поколінням вірний шлях до Бога. А жінка іншої епохи та долі — Настуся Лісовська, легендарна Роксолана. Хіба не героїзм, потрапивши в полон, не стати безмовною рабинею, а змусити себе поважати, прислухатися до її порад у вирішенні найважливіших проблем політики. Хіба це не переконлива перемога українського інтелекту над цілим східним світом?
Із часів козаччини до нас пробився промінь яскравого подвигу Олени Завісної, дружини сотника Михайла Завісного, коменданта замку містечка Буші на Поділлі. Коли 1654 року польське військо під командуванням Степана Чарнецького намагалося приступом взяти замок, коли поліг у нерівному бою її чоловік, Олена Завісна, незважаючи на пропозиції здаватись та обіцянки ґарантувати всім оборонцям життя, підпалила порохівню й висадила у повітря себе, своїх дітей і решту оборонців, при тому знищила і багато ворогів.
В епоху багатолітнього поневолення України різними окупантами (Східної — Московією, Західної — Австро-Угорщиною та Польщею) кращі дочки України не корилися, нарівні з патріотами-чоловіками боролися за наші права на нашій землі, за збереження своєї окремішності й самобутності мови і культури. На цей раз жінки взялися за гострі пера. Могутньо лунали голоси Олени Пчілки, Ганни Барвінок, Ольги Кобилянської, Христі Алчевської та багатьох інших. Найяскравішим світочем серед них була Леся Українка.
Небачений у світі героїзм проявляли українки в добу визвольних змагань українського народу. Софія Галечко, Ганна Дмитерко, Олена Степанівна — якою самовідданою любов’ю до України освітили вони свої імена. Їхні героїчні життєписи можуть бути благодатним матеріалом для художньої творчості, для захоплюючих “бестселерів”, до яких так тяжіє молодь, але яких ніхто не творить на нашому героїчному матеріалі.
Навіть Ольгу Басараб і Олену Телігу, яким у лютому ми зобов’язані скласти особливу шану за їхню жертву на вівтар нашої свободи, ще так мало згадуємо. А це  такий непересічний зразок дієвості й жертовності, мужності й стійкості!
Славлячи героїнь боротьби, ми не повинні забувати українських матерів, які в умовах несправедливої, облудливої, безбожної системи зуміли виховати порядних дітей, релігійних і національно свідомих. Саме на них тепер покладає надії Україна, саме вони повинні збудувати Українську Державу такою, за яку боролися наші герої. А це теж боротьба, і вона вимагає мужності, самовідданості. Саме такі риси характеру можна виховувати, відзначаючи Свято Героїнь.
До історичного календаря лютого:
2 лютого 1986 р. загинула відома українська патріотка Олена Антонів;
9 лютого 1893 р. народилася легендарна січовичка Гандзя Дмитерко;
9 лютого 1942 р. розстріляна німцями Наталя Винників;
9 лютого 2002 р. померла Марія Лаврів, довголітній політв’язень та активна громадська діячка на Донеччині;
12 лютого 1924 р. замордована поляками Ольга Басараб;
21 лютого 1942 р. німці розстріляли в Бабиному Яру Олену Шовгенів-Телігу;
24 лютого 1944 р. загинула учасниця похідних груп ОУН на Східну Україну Галя Заячківська;
24 лютого 1989 р. померла в діаспорі Дарія Гнатківська-Лебедь;
25 лютого 1871 р. народилася Леся Українка;
28 лютого 2002 р. померла Наталія Шухевич, дружина Романа Шухевича.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment