Із глибини тисячоліть…

Сучасна дитина, йдучи у перший клас, здебільшого володіє комп’ютером, знає мінімум англійської мови, але, на жаль, не пригадає української народної казки, пісні. Фольклор кожного народу формує світогляд, закладає основи духовності, любові до навколишнього світу… Українська народна пісня живе упродовж століть і будується за природними законами всесвіту. А наші діти насправді дезорієнтовані, бо в їхньому духовному світі немає місця живій красі як первинному дару.
Мені до рук потрапив збірник народних, календарно-обрядових та авторських пісень “Пісенний світ українознавства”, який упорядкувала народна артистка України Валентина КОРОТЯ-КОВАЛЬСЬКА.

Уляна ВОЛІКОВСЬКА

— Любов до української пісні у мене з дитинства: мати і батько співали, бабуся вчила народних пісень. Перша пісня, яка запала в душу змалку і залишилася улюбленою — “Із-за гори крем’яної голуби літають”. А ідея створити пісенник зародилася випадково. Років 5—6 тому до мене прийшли діти-колядники, — пригадує пані Валентина. — Вони заспівали лише одну колядку “Коляд, коляд, колядниця”… Я порадила їм вивчити кілька нормальних колядок і прийти до мене наступного року. Вони так і зробили. Саме тому, що сучасні діти і справді не знають колядок, мені захотілося створити пісенник для дітей і дорослих.
У Будинку вчителя у мене був гурт української пісні “Чумацькі діти”, який проіснував років десять. З батьками і дітьми щодня ми відкривали для себе пісенний світ. Насамперед календарно-обрядове коло, закодовані молитви, які потім стали народними піснями. О. Потебня у своїх працях зазначав, що колядки сягають у глибину віків. Тому всі дохристиянські колядки несуть бачення світобудови людини. Там справді закодовано символи. Науковці зазначають, що люди жили від коляди до коляди. Це було найголовніше свято — Різдво Сонця.
Збірник побудований на основі календарно-обрядового циклу, який розпочинається з Коляди. Тут кожна пісня має свою так звану паспортизацію. Що важливо, — збережено автентичність творів. Перед кожним жанром є короткий коментар, що дає уявлення про те, яку роль відігравали обрядові пісні у щорічних святкових дійствах, як вони відбувалися, авторка також подає класифікацію пісень. У книжці багато ілюстрацій — картини народних майстрів, зокрема Наталі Раєнко, Ірини Сардак, Олександра Непоменка, Марії Томен, Катерини Білокур та інших. Прикрашає книгу орнамент із рушника Олени Теліженко.
Упорядник Валентина Коротя-Ковальська наголошує, що обрядова пісня, відтворюючи внутрішнє життя людини, має лунати не зі сцени, а безпосередньо в обряді. Неймовірне багатство видання у тому, що автор подає ноти до творів. Книжка побудована дивовижним чином: спираючись на збірник, можна легко розробити сценарій того чи іншого свята календарно-обрядового кола.
Добираючи обрядові пісні зимового циклу, пані Валентина представила і дохристиянські світотворчі та філософські колядки, і коляди християнського періоду. Символіка щедрівок має елементи аграрної магії, тобто підготовки до землеробства. Так як Новий рік колись розпочинався у березні, то щедрівки сповіщають про його народження.
Особливу увагу авторка приділила весняному циклу.
— Веснянки — один із найулюбленіших моїх жанрів, — розповідає пані Валентина. — Радість, що природа оновлюється, звучить у кожній веснянці. Я дібрала весняні дрібушечки, заклички, коли діти вірили, що ця пора року прийде і щось зміниться у природі, їхньому житті. Дуже багато веснянок мені приніс Василь Триліс. Свого часу цікавий пісенник десь на 500 сторінок дала моя сваха. Він був обшитий полотном із вишитим гладдю деревом життя. Він наполовину був із вирваними сторінками, а в кінці напис — “Малюнки колгоспниці такої-то…”.
Календарно-обрядове коло закінчується піснями осіннього періоду, де представлено переважно жниварські пісні.
Не оминула увагою Валентина Коротя-Ковальська й весільний обряд, і пісні для виховання дитини, зокрема колискові, забавлянки, лічилки. Адже нині діти співають дорослі пісні про кохання (у кращому випадку), які не несуть нічого світлого. Окремо представлені родинно-побутові, ліричні та позаобрядові пісні, а також чумацькі, козацькі та стрілецькі. До збірника входять авторські пісні, зокрема із репертуару тріо “Золоті ключі”, пісні на слова А. Демиденка, В. Іванишина, Т. Петриненка тощо. Заключний акорд збірника — дві величальні пісні “Многая літа”.
— Було дві презентації збірника на радіо із Галиною Бабій і Катериною Божко. Цього року планую перевидати мою першу книжку “Українська народнопісенна творчість в українознавстві”, — поділилася своїми планами авторка.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment