Голос мовчазної церкви

о. Михайло (Ющишин),
парох парохії “Царя Христа” УГКЦ, м. Луганськ

17 лютого в Українсько-канадському центрі “Відродження” м. Луганська обласне об’єднання “Просвіти” разом із парафією “Царя Христа” УГКЦ провели святковий вечір із нагоди 120-річного ювілею спадкоємця Андрея Шептицького, Блаженнійшого патріарха Йосифа (Сліпого).
Без перебільшення можна сказати, що патріарх Йосиф — наш сучасник. Своєю візією майбутнього він на кілька десятиліть випередив свою епоху — щоб опинитися поруч із нами у нашому сьогоденні.
Вечір розпочався молитвою за упокій душі патріарха Йосифа, яку відслужив священик о. Михайло (Ющишин). Після вступного слова священика зі змістовною доповіддю виступив історик, голова Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” Володимир Семистяга. Він розповів, що предстоятелю УГКЦ випало на долю керувати Церквою в тяжкий час приходу в Україну більшовицького атеїстичного режиму, за яким після 5 місяців звичайного служіння на своїй кафедрі настали довгі 18 років у Сибіру, в таборах Мордовії. Після того, як Йосиф Сліпий “уперто не хотів помирати на засланні”, а за нього постійно турбували радянську владу і Святійший отець Іван ХХІІІ Папа Римський, і багато відомих політиків Заходу, цей “німий свідок Церкви” був вигнаний із радянського “раю”, і ще довгих 20 років у Вільному світі був “голосом мовчазної Церкви”, що залишилася за “залізною заслоною” по всій території СРСР.
Просвітянин Юрій Кисельов відзначив, як Йосиф Сліпий, звільнившись із радянської неволі, залишився вірний обов’язку церковного пастиря і збирав “сущих у розсіянні”. Понад третину життя він перебував на чужині, поза Батьківщиною, і в 70-річному віці як глава УГКЦ брав участь у другому Ватиканському Соборі, перед усіма єпископами світу мав доповідь і захищав свою Церкву, домагаючись законного патріаршого статусу для неї. Йосиф Сліпий як патріарх зробив три навколосвітні подорожі, незважаючи на солідний вік, відвідав кожен материк, де була його церква і де був український люд “на поселеннях”, у чужині. Збирав, навчав, утверджував.
Громадська активістка Ірина Магрицька наголосила на глибині мислення і величі духу великого патріарха Української Церкви і великого патріота українського народу. Найдоречніше і найсвятіше у вшануванні пам’яті Йосифа Сліпого — це виконати його “Заповіт”. У ньому 92-річний патріарх утілив усе своє посвячене життя, а він жив Церквою, народом, Україною. Патріарх заповідав, щоб діяла християнська школа як передумова здорового виховання. Його девізом були слова “Через терня до зірок”, і своїм життям він це засвідчив.
Наприкінці ювілейного вечора священик о. Михайло повідомив, що 2012 рік в УГКЦ названо роком патріарха Йосифа, і зачитав звернення чинного патріарха УГКЦ Святослава (Шевчука) до вірних з ювілейним пастирським посланням.
Цікаво знати, що перший священик — парох Луганської церкви “Царя Христа” УГКЦ м. Луганська (офіційно зареєстрована 1992 року) о. Григорій Цимбал теж був в’язнем сумління радянських таборів і зустрічався у Сибіру з засудженим главою УГКЦ Йосифом Сліпим. Після зустрічей у нього з’явилося покликання до служіння Богові й українському народові. Григорій Цимбал прийняв подвиг священства в УГКЦ — 13 років підпільно (“катакомбне служіння”), ще на радянській Луганщині, і 12 років — уже у вільній Україні.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment