Зовсім інша країна

Богдан ЧЕПУРКО

Юрій Коваль — невтомний маляр “у сонячній майстерні буття” — кує свою долю із найкоштовнішого світла, яке спрагло вбирає звідусіль і все життя плекає в собі. За півстоліття про нього писано, може, й не багато, але посутньо. Найбільш суголосно й совісно (Гей, хто в лісі, озовися!..) відгукнувся на творящі вібрації й літературну пристрасть побратима Андрій Содомора у своїй передмові до книжки вибраного “Цей лагідний-лагідний світ” (Юрій Коваль. — Цей лагідний-лагідний світ. — Львів. — Видаництво “Апріорі”. — 2011. — 576 с.). А все ж ніхто — ну ніхто! — не зміг збагнути якусь інопланетну (попри всю звичність і таксамість) нетутейшу інакшість письменника. Боюсь, що і я не зумію, бо ж особистісна сутність людськості й людяності — це як марево, мрія, горизонтальна стіна степу, об яку бийся не бийся, а таємниця — в глибинах неповторної душі.
Здається, Юрко збагнув мудрість дитячого серця, оте Христове “Будьте як діти!” Його новели про і для дітей — живі, діалогічні, щедро відважні за проникненням у підсвідоме й одверто справжні за подієвістю: діти ж бо, як жайворонки, тягнуться одне до одного (по горизонталі), але й грудочками сердець в’яжуть небо й землю по вертикалі. “Лагідність” і людяність стилістики Юрія Коваля в тому, що він, сильна особистість, віддає себе людям, Україні, мові-розмові, спрагло черпає з народного джерела і повертає через уже “своє” слово — звідки взяв, тобто… іншим. Готовність розчинитись у народі, відкривати особу народу через по-людськи особистісне — має в собі заряд пасіонарності, іншими словами, цілеспрямованої народотворчості. Усією душею шукає автор споріднення з тим кращим, що є в людській природі, і так удосконалює або ж випробовує себе в собі.
“Про” і “за” українську людину — ось призначення і мета народознавчо-народотворчої “прози” життя. Звісно ж, все умовно, від “ума”. Звідси й умовний спосіб: “якщо”. “Як” і “що” — тайна погодження. Важливо і ЯК, і ЩО. Як і що ми з Юрком погодили — секрет, але дуалізм є завжди: український народ — святе; народ України — який вже є! Усе ж народ не можна занулювати нижче плінтуса — до ідеї народу треба підніматися! Передчуваю, які перепади зачарувань-розчарувань товклися всередині авторської свідомості. Ми ж усі задивлені в ідеал, а світ, у якому править бал руйнівник, інший, ну геть не лагідний: від Творчого замислу лишились огризки яблука спокуси. Може, тому Юрій Коваль попри просвітлений оптимізм, який випромінює його вдача, кидав писати, злився в душі на “не таку” дійсність, але, може, як і я, повертався до думки, що об’єктивної реальності нема — є воля суб’єктів, які й творять-спотворюють сяке чи таке, отож погоджена воля людських осіб будує-руйнує життя, яке ми заслужили. Хочете збагнути творця — мандруйте в його країну! Основу ж особистості формує людина внутрішня, мисленна, духовна. Може, й не так важливо, як зараз живе Юрій Коваль, але зберіг він дуже багато прозірливої чистоти, обачності, такту — оту людину внутрішню, без якої людство виродилось би й фізично.
Я не оглядач, тим паче не комірник чи контрольно-ревізійне управління, щоб звітувати про все, чого торкається легке перо життєлюбного романтика, а все ж хотів би ще звернути увагу на інші грані таланту галицького степовика. Його поезії в прозі наче прояснюють щедро новелістичну стихію, водночас є ніби заготовками до майбутніх сюжетів чи декларацією намірів. Відчувається школа ближчих і дальших класиків, б’ють ключем неповторні Ковалеві ритми, але й дратує-зачаровує щось давно пройдене, юнацько-сентиментальне, власне й не юний стан душі, а таки інша художня мова етюдів, образків, пастелів. Їхня ескізність, летючість, фрагментарність — від специфічної жанрової природи, тому ліпше було б видрукувати їх окремо: надто вже контрастно сусідять різні стилістики. Про невикінчений роман ще не час вести мову — почекаємо поки витчеться-вибілиться чисте полотно власне галицького буття. Нав’язана польськість — далеко не сутність українського “західняцтва”.
У кожного таланту своя специфіка, своя конституція: те, що вибрунькувалось у Коваля, не вив’яжеться ні в кого — це зовсім інша країна в межах української літератури.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment