Ця книжка дихає Батьківщиною

nadiyaВалентина СЕМЕНЯК-ШТАНГЕЙ,
м. Тернопіль

Взяла до рук “Чумарочку рябесеньку” — і мені відразу на душі потепліло. А знаєте чому? Бо, прочитавши назву пісенного збірника (а прочитала я поспіхом, а тому неправильно, замість “Чумарочка” — “Чубарочка”), згадала, як у дитинстві часто співали веселу пісеньку про “Чубарочку”… Одна змінена літера, а скільки асоціацій! Із подивом дізнаюся, що чумарочка — верхній чоловічий одяг із складками на талії. З цікавістю вчитуюся у пісенні рядки: колядки, щедрівки, маланки, віншівки, засіванки, колискові, невольничі, весільні… Від різнобарв’я рідкісних пісень очі розбігаються. Автори цього збірника — Надія Данилевська та Микола Ткач — творче подружжя, письменники й народознавці, члени НСПУ, лауреати літературних премій “Благовіст” та ім. М. Коцюбинського, співавтори фольклорно-етнологічних видань “Вийди, вийди, Іванку!”, “Клечальний міст”, “Ішов Миколай”, “Перетик”, “Хліб наш насущний”, “Ой ти, калито, ой медовая”, “Просили батько, просили мати”, “Ой ти просо — волото”.
Ця книжка дихає Україною, її першовитоками. Українські народні пісні — разки дорогоцінного намиста, розкиданого по всій Україні. Визбирувати ті перлинки — велика неоціненна сподвижницька праця.
Книга має добрий і світлий зачин: на перших сторінках прославляє народження Світла (Різдво Христове), загальнолюдські цінності (повага дітей до батьків, до рідної землі, до матінки-природи). Традиційна колядка “Нова радість стала” набуває іншої містичної барви: “Нова Рада стала”. У такому значенні ця колядка має зовсім інший, багатший, зміст! Адже Рада — від слова “радити”. Увесь світ, а саме сили Світла, збираються на велику невидиму, але таку відчутну Космічну Раду, щоб сповістити всіх про Великий Перехід (у Вселенському масштабі), який гряде у Всесвіті, новий еволюційний поступ у людській свідомості. Саме так ознаменувалося втілення Божого Сина на Землі. Активними учасниками цієї вселенської події були не лише “янголи із душами в раю”, а й усі п’ять елементів побудови Всесвіту і людини як такої: земля, вода, повітря, ефір, вогонь. У щедрівці “Ой у лісі край дороги” події відбуваються… серед літа. Через цей опоетизований текст-образ наші предки ніби відкидають будь-які стереотипи мислення. Їхня просторова уява не має меж і перепон, вільно ширяє поза простором і часом. А колядка “Під дібрівкою, під зеленою” — це справжнє колективне позитивне “програмування” українського народу на багатий урожай, який у пісенному тексті одночасно проектується разом із земним і небесним ладом: “Будем сіяти жито-пшеницю, назбираєм кіп, як на небі зір…”. Обов’язкове звернення за благословенням до того, хто створив цей Світ: “А ви, колядники, знімайте шапочки, та кажіть: “Дай, Боже!”.
Авторам збірника навіть вдалося віднайти і записати купальські, петрівчані, зажинкові та обжинкові пісні! А який цікавий головний герой колискових пісень — славнозвісний котик. З таким котиком я зустрічаюся вперше, бо він дуже схожий на людину: має одяг і “носить сон же в рукаві”, кожній дитині роздає його по жменьці. Жартівливі пісні здебільшого про жінок: вони сміливі, мудрі, люблять свободу.
У піснях-баладах переважає традиційна тематика нещасливого кохання. Пісні пересипані образними символами і порівняннями. Вражають “Пісенні плачі”, в яких відбуваються діалоги між світом живих і мертвих:
“Чи ти, донька, чула,
Як я в тебе була?
Кругом твоєї хатиночки,
Як пчілочка гула.
Якби, мамко, чула,
Як ти в мене була, —
Одчинила б хату й сіни,
Щоб ти й улетіла”.
Якими мудрими були наші предки! Адже пісня — душа народу. Співаюча душа — душа медитуюча. Завдяки пісні українці підсвідомо рятували свою ментальність від енергетичного бруду.
Є в цій книзі вдало записаний і детально відтворений весільний сценарій (Христинівське весілля, Черкащина). Починаючи від випікання короваю і закінчуючи самим весіллям — усе супроводжується жартівливими піснями. Давні весільні тексти — своєрідні позитивні та водночас благословенні космічні коди на щасливе подружнє життя.
Збірник ілюстровано світлинами минулого століття, які доповнюють пісенні тексти, що супроводжуються нотами. Над музичною розшифровкою плідно попрацювали Оля Карапата — фольклорист, етномузиколог, учасник фольклорного гурту “Божичі”, Маргарита Скаженик — фольклорист, етномузиколог, керівник фольклорного гурту “Володар”, Володимир Шумейко — композитор, Леопольд Ященко — композитор, фольклорист, керівник етнографічного хору “Гомін”.
Хочеться згадати ще один пісенний символ — символ Річки. Пишу з великої літери, щоб віддати шану всім річкам на Землі. Наші пращури недарма одухотворяли і возвеличували цей образ. Річка була для них живою космічною істотою, помічницею Творця. У цьому збірнику символ Річки згадується п’ятнадцять разів. І що дивно (записи зроблені в Чернігівській і Черкаській областях), згадуються в піснях зокрема великі річки Дунай та Дністер, а Дніпро — жодного разу. Для мене це ще одна таємниця, яку треба розгадати.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment