Старовинні гармати вистрілили у шапкохвата

Севастопольці та гості міста роками милувалися двома старовинними гарматами, які підняли з дна моря і встановили в Артилерійській бухті на набережній міста. Коли в ніч на 25 листопада 2010 року вони зникли, місцеві ЗМІ забили тривогу, пошуком гармат займалася СБУ.
Та цими днями старовинні гармати не лише знайшлися на приватній території бази відпочинку на мисі Айя, а й оглушливо вистрілили, зачепивши рикошетом репутацію нашого глави держави. І посипалися публікації з приголомшливими заголовками: “На базі Януковича знайшли викрадені гармати”, “До крадіжки причетне оточення Януковича”, “Від шапок до гармат”… Тож чи є підстави для таких серйозних закидів нашому президенту, якого ще нерідко іменують двічінесудимим вуличним шапкохватом.

Сергій СЛОБОЖАНСЬКИЙ

Лише тепер з’ясувалося, що гармати періоду Кримської війни 1854—1856 років, які так подобалися севастопольцям, виявилися нічийними. Як археологічні знахідки, вони, згідно із законодавством, мали б належати державі. Тож усі небезпідставно вважали гармати власністю міста, а керівництво Севастопольського порту чомусь було переконане, що це майно гавані. Вигоду ж від них мав приватний ресторан Севастополя “Рибацький стан”. Це була фішка його літнього майданчика, бо столики розміщували впритул до історичних реліквій. Мріяли отримати такі рідкісні експонати й музеї міста.
Все почалося з того, що порт у жовтні 2010 року зажадав від ресторану прибрати з причалу гармати, які сам же і встановлював. Мовляв, через велике навантаження руйнується причал, його необхідно ремонтувати для кращого обслуговування пасажирських суден. “Рибацький стан” повідомив про це керівників приватного музею “Михайлівський равелін”. Коли ж музейники, отримавши всі необхідні дозволи, зібралися вже завантажувати гармати, несподівано з’явилися правоохоронці й заявили, що міське управління СБУ проти передачі історичних цінностей приватному музею, бо вони — народне надбання. Логічно. Але після цього гармати безслідно зникли.
Журналісти звернулися до Севастопольського морського порту за поясненнями. Там повідомили, що гармати заважали кораблям і руйнували причал, а тому їх демонтували й передали Музею героїчної оборони й звільнення Севастополя. Але в музеї гармат не було. За день до їхнього зникнення музейники отримали листа з порту з пропозицією самовивозом забрати старовині гармати, але їх хтось випередив.
Тож дуже порадувало повідомлення 3 лютого цього року на сайті суб’єктивної журналістики lb.ua про те, що вдалося знайти гармати. На вміщеному тут же фото бачимо загорнуті в поліетилен два великі стволи, що лежать під сосною на території приватної бази відпочинку “Мис Айя”, яка розташована недалеко від Севастополя. Як зазначено у публікації, цю базу було приватизовано 2007 року, тоді ж, коли відчужувалася і державна резиденція “Міжгір’я”, в якій нині проживає Віктор Янукович. І найголовніше — приватизацію двох об’єктів (резиденції “Міжгір’я” та бази “Мис Айя”) проводили одні й ті ж фізичні та юридичні особи.
Закцентувавши саме на цих словах, більшість ЗМІ розповсюдили сенсаційну звістку, а в заголовках фактично голослівно зробили досить гнівні й навіть образливі закиди на адресу нашого гаранта. Лише найдопитливіші журналісти дізналися подробиці викрадення гармат і пролили світло на дії осіб, які причетні до бази відпочинку “Мис Айя”.
Досить цікаву довідку щодо цього оприлюднило видання “Аргумент”. За його даними, база “Мис Айя” приватизована через Фонд держмайна 2007 року, коли Янукович був прем’єр-міністром. За 800 тис. доларів контроль над 14 тис. га між бухтою Ласпі й Балаклавою отримало ТОВ “Арктур-Крим”. Засновники компанії — Владислав Верьовка і ТОВ “Укркиївресурс”. Останнє зареєстроване на Михайла Добнєва, котрий відомий як співзасновник фірми “Веспром”. На неї свого часу була зареєстрована яхта Олександра Януковича “Центуріон”. Другий засновник “Веспрому” — Олександр Колесник, безпосередній партнер старшого сина президента. У статутному капіталі ТОВ “Український інвестиційний союз”, який будує яхт-клуб, рекреаційний комплекс і реставрує історичні будинки на набережній Балаклави, доля Колесника становить 5 тисяч доларів, в Олександра Януковича — 500 тисяч доларів. Колесник — засновник охоронної фірми “Делліт”, яка патрулює “Міжгір’я” і ліси під Сухолуччям. На ту ж адресу, що й “Укркиївресурс”, зареєстрована і фірма “Дім лісника”, що приватизувала Сухолуччя, а також фірми, які приватизували “Міжгір’я”. Ось таке шило вилізло з мішка. Важко уявити, що про всі ці оборудки ні сном ні духом нічого не знає наш гарант.
А тепер ще кілька слів про тих, кого севастопольські журналісти називають викрадачами гармат. Директор приватної бази відпочинку на мисі Айя, де опинилися історичні реліквії, Володимир Лошаков на запитання репортерів відповідає, що він дав згоду своєму давньому приятелю зберегти на своїй території гармати, на які багато хто зазіхав, доки не визначиться їхня подальша доля. Версію про викрадення він відкидає, і, не називаючи конкретного прізвища, запевнює, що приятель — порядна людина.
Журналісти невдовзі з’ясували, що гармати привіз ще позаторік на базу директор ресторану “Рибачий стан” Володимир Ованесов. Він нібито демонтував і сховав їх у приятеля, щоб історичні реліквії не викрали пронирливі колекціонери. На його думку, це благородний жест, а складу злочину в цьому навіть юристи не знаходять, бо гармати ніде на балансі не значилися. Ось так!
Щодо причетності до цієї історії Віктора Януковича, то навряд чи він мав намір установити такі гармати біля в’їзду на “Міжгір’я”. А ось його ненажерливий старший нащадок Сашко, який любить хизуватися своїми яхтами і навіть бізнесовими скандалами, схоже, мав намір почванитися перед приятелями ще й такими цяцьками.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment