Повернутись до своїх надбань

Олександр ГРОМОВ,
Київ

“Хто винен у негараздах країни?” — на це запитання наші політики відповісти не можуть. Тож аби зрозуміти, що коїться навколо, треба зазирнути в історію.
Наш геній Тарас Шевченко гнівно картав пана, який в обідраному селі ходить у свиті й вольнодумствує в шинку. Аж цей переряджений знову вигулькнув, свояк для всіх, охочий побалакати на зібраннях. Чи ж не подібне вольнодумство спостерігаємо у Верховній Раді, де ухвалюють недосконалі закони, а поведінка окремих депутатів надто легковажна.
Законодавство і теорія держави ввібрали в себе життєвий досвід багатьох поколінь, праці науковців і мислителів з усього світу. Звертали увагу й на профілактику правопорушень, недопущення їх у суспільстві. Але так уже трапилося, що мудрого законодавця ми не мали за радянських часів, не маємо й тепер. Тому й виникли тіньова економіка й організована злочинність. Зарадити цьому може реформування економіки.
Якось почув: “Що нам дала незалежність? Вони збагатилися, ми збідніли”. “Вони створили закони для себе і вже нічого не змінити, хоч би хто прийшов до влади”. А як щодо соціологічних опитувань? Більшість громадян вказує, що звели кланово-олігархічну споруду з величезним майновим розшаруванням людей. І це в країні, де всі знають, що таке голодомори, репресії, якою тяжкою працею відбудовувалися міста й села.
Вихідці з колишньої партноменклатури, які очолили владу після проголошення незалежності, не відзначалися масштабністю мислення.
Раніше номенклатурних працівників переводили з одного місця роботи на інше, і не завжди на вищі посади. Не вдалося опанувати управлінням на одній ділянці, знаходилася друга, третя, аби лише керівна посада. Провал за провалом, а неначе ростеш, такий ти незамінний, як тоді часом жартували. Так ось, складається враження, що й сьогодні незмінна й майстерна на всі руки колишня партноменклатура будує незалежну Україну за своїми правилами, з дотриманням своїх привілеїв. Бо немає над нею вже партійної дисципліни з оргвисновками, і з керівного центру ніхто не приїде перевіряти скарги. Навіть коли прискіпливі журналісти розкопають щось і донесуть до людей, усе минає безкарно.
За політичною незалежністю треба досягати економічної. В умовах України — це зменшення енерговитратності, розширення власного видобутку газу, надходження його з інших країн, не тільки з Росії. Чому ж тоді газовий зашморг і досі не ліквідовано? Бо газопостачання — джерело збагачення, тільки не для країни, а окремих осіб.
Надзвичайно важливого значення набуває захист національних інтересів країни. Хто в нас це здійснює і як? По-перше, треба знати ці національні інтереси, в чому вони полягають, по-друге, обов’язково враховувати їх у внутрішній і зовнішній політиці. Як у нас це відбувається, добре видно з газових угод, які уклало наше керівництво з Росією. А про що свідчить заробітчанство наших людей за кордоном, вивезення капіталів до іноземних банків? Скарги ж, що у нас ледве жевріють вогнища культури, закривають книгарні, кіностудії, не вистачає грошей на освіту, медицину, науку — все це голоси волаючих у пустелі.
Невдачі національно-демократичних сил під час перетворень у країні зумовлені не лише браком там людей з організаторськими здібностями, націонал-демократи безпідставно взялися видавати себе за єдиновірних виразників народних дум, не враховуючи досвід попередників, провідників української нації. А там є вивірені, обґрунтовані настанови, застереження, з чого треба починати будувати державу, які труднощі виникають на цьому шляху, як їх подолати.
Майдан 2004 року продемонстрував наше вміння об’єднуватися для захисту свого волевиявлення. А потерпіли поразку не учасники Майдану, а ті випадкові люди, за яких вони виходили на вулиці. Це урок на майбутнє, треба бути пильними до наших політиків.
Єдиний шлях розв’язання негараздів — повернення до національних цінностей українського народу, серед яких правдолюбство, працьовитість, взаємодопомога.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment