Ірина МАГРИЦЬКА
Мешканець Лисичанська Віталій Шведов подав до суду позов із вимогою звільнити Миколу Азарова з посади прем’єр-міністра у зв’язку з невідповідністю нормам законодавства в частині володіння ним державною мовою.
Вимога Шведова цілком законна з точки зору порушення Азаровим його громадянського права жити в національній державі Україна і чути від перших осіб українську мову, яка є головним атрибутом української держави.
Мало хто знає, що Україна — НАЦІОНАЛЬНА держава, і цей її статус закріплено в досі чинному документі — Декларації про державний суверенітет України (ухваленій 16.06.1990 р.). У цій декларації зазначено: “Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення”.
Державна мова, якою зобов’язані володіти всі держслужбовці, за Конституцією — українська. Азаров як одна з перших осіб держави має представляти і всередині країни, і за її межами державу, її закони, Конституцію. Чи робить він це — питання риторичне.
Отже, вимоги позивача законні, конституційні. А позивається він до суду тому, що не має трибуни, з якої міг би закликати вищих чиновників будувати національну європейську державу. Його вчинок — своєрідний політичний демарш із метою привернути увагу суспільства до цієї проблеми.
Поки ми не зорганізуємося і не створимо Українську національну державу — тут буде незатишно не лише українцям, а й представникам національних меншин. Нам постійно кажуть: “Так історично склалося…”. В інших країнах теж “так” склалося, але ніде в світі немає такого, щоб національні меншини принижували народ, якого в цій країні — більшість (за європейськими стандартами, Україна із 78 % українців є моноетнічною державою). І те, що українці постійно чують із вуст вищих можновладців мову іншої держави, принижує їх як більшість.
Але, зважаючи на нашу систему правосуддя (тиск органів влади на суддів, узурпація влади однією політичною силою), я на 99 % упевнена в тому, що позовні вимоги В. Шведова розглянуті не будуть. Однак це теж непогано — відмова йому в українському суді буде підставою для подальшого звернення до Європейського суду.
Чоловік таким чином протестує проти знищення українців як нації — згадаймо хоча б запровадження нових паспортів, у яких відсутня графа “національність”. А от в американських паспортах українцям пишуть, що вони — українці, як і французам — що вони французи, грекам — що вони греки.
Щодо мови Азарова з філологічної точки зору. Її взагалі неможливо класифікувати. Вона не належить ні до територіального діалекту, ні до соціального. Вона не є ані правильною російською, ані українською, ані суржиком. Мова Азарова — філологічний феномен. Орфоепічно вона — російська, його артикуляційний апарат не налаштований на українську мову. Але не підлягає жодному сумніву, що український чиновник вищого рангу зобов’язаний володіти нормативною українською мовою.
Панові Азарову варто було б серйозно попрацювати над правильною вимовою. Колись я вирішила запропонувати йому свої послуги філолога, щоб навчити його правильно вимовляти українські слова, і написала йому листа на Facebook, але відповіді не отримала…
