Павло ПОДОБЄД,
координатор благодійної ініціативи “Героїка”
У грудні 2011 року у читальній залі Центрального державного архіву вищих органів влади та управління я переглядав рапорти й звіти старшин 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Серед сотень документів увагу привернув маленький клаптик паперу за підписом командира бригади. Це був рапорт про бій 28 серпня 1920 року поблизу села Комарівка на Дністрі. У документі йшлося про те, що вояки Кінної штабової сотні 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії якнайкраще проявили себе у бою з більшовиками. У запеклому двобої українці залишили в полі 18 ворожих трупів. Втрати уенерівців становили: двоє вбитих та четверо поранених. Убиті: козак Андрій Марчак і Єрмолаєв. Поранені: хорунжі Василь Кривла, Тихін Хилюк, Кость Пашкевич і сотник Віроцький.
Опір штабової кінної сотні був настільки потужним, що того спекотного дня росіяни так і не змогли форсувати Дністер у районі Комарівки. Козаки перенесли поранених через річку. Зупинились у місті Нижнів (тепер село Тлумацького району Івано-Франківської області).
Ще один знайдений документ пролив світло на долю поранених. Наступного дня, 29 серпня 1920 року, хорунжий Хилюк помер. Поховали українського старшину з військовими почестями на міському греко-католицькому цвинтарі.
Місяцем пізніше пощастило відшукати документ, який покликав на Івано-Франківщину. Цим документом була реєстраційна картка хорунжого Кінної сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Тихона Хилюка. Знахідка розкрила подробиці біографії небіжчика.
У лютому 2012-го пошуки інформації про загиблого старшину приводять до Нижнева. Цей населений пункт розташований на франківському березі Дністра, на іншому боці — Тернопільщина. Отже, останній бій Хилюка відбувся на тернопільському боці річки. Комарівку та Нижнів розділяють 10 км асфальтованої дороги. У центрі села — сільська рада. Її секретар уважно вислуховує історію про українського вояка, радить звернутися до старожилів. За десять хвилин маємо список найстаріших нижнівців, йдемо за адресами. П’ять годин спілкування і жодних результатів. Найстаріші мешканки села Параска Гречин та Параска Киркуш ні сном, ні духом про хорунжого Хилюка. Та що там хорунжий, бабці не чули про серпневі бої на Дністрі 1920 року, коли кілька тисяч воїнів Армії УНР зійшлись у боротьбі з військами більшовицької Росії. Батьки просто боялися переповідати своїм дітям про такі події.
…Ось ми на місцевому греко-католицькому кладовищі, аби відшукати хрест із написом “Тихін Хилюк”. За три години оглянули всі пам’ятники — знову без результатів. Парафіянка місцевої церкви, що мешкає неподалік від цвинтаря, радить поговорити з сільським краєзнавцем Дмитром Лупипсівим. Вражений знахідками з київських архівів, сільський історик протягом тижня опитує десятки людей. Один дідусь розповів, що ще малим чув від тата історію про “похорон східняка-петлюрівця у Нижневі”. Однак обережний батько ніколи не показував синові “української могили”. Відомо лише, що Хилюка поховали на військовому секторі кладовища, поруч з могилами воїнів Російської імператорської та Австро-Угорської армій. За совєтів усі військові поховання були розорані. Серед знищених могил і поховання хорунжого.
Вирішили пошукати у рідному селі Хилюка — Гурівцях. Місцева краєзнавиця пані Ольга Полонська навіть збирає сільське віче, на якому зачитує біографію вояка-односельця. Невдовзі поталанило з’ясувати низку подробиць про людину, яка поклала своє життя за незалежність УНР. І нарешті фрагменти мозаїки утворюють єдине ціле.
Тихін Феофанович Хилюк народився 1883 року в селі Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії (тепер село Гурівці Козятинського району Вінницької області) у заможній родині. Батько мав власного вітряка та добротну хату в Галасаївому кутку Гурівців. У господарстві допомагали троє синів: Юстин, Омелько та Тихін. Коли в селі зруйнувалася стара дерев’яна церква (1735 року будівництва,) Феофан Хилюк виступив з ініціативою зведення нової. Відтак Феофан став церковним старостою у відродженому храмі.
Тихін закінчив вищу початкову школу. 5 березня 1920 р. вступив до Окремого відділу ім. Івана Сірка Армії УНР на посаду молодшого старшини кулеметної ватаги. З травня 1920 р. продовжив службу в Кінній сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
Учасник боїв з більшовиками в травні 1920 року за оборонну лінію Ямпіль—Чернівці. Від травня 1920 року і до загибелі брав участь у всіх бойових діях 8-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Під час спроб 1-ї Кінної армії Будьонного форсувати Дністер (Армія УНР утримувала 100-кілометрову ділянку фронту вздовж річки) виявив неабияку хоробрість. У бою поблизу Комарівки (тепер Тернопільська область), 28 серпня 1920 року, пішов в атаку на червоних. На відтинку хорунжого Хилюка вісімнадцять більшовиків загинуло від українських шабель. Сам Хилюк отримав важке поранення. Козаки перенесли Тихона через річку. Зупинились у місті Нижнів. Наступного дня, 29 серпня, хорунжий Хилюк помер. Поховали українського старшину з військовими почестями на міському цвинтарі. Після Другої світової війни його могилу разом з іншими військовими похованнями знищили комуністи.
Мав дружину й четверо дітей. Подальша доля родини невідома.
За збігом обставин племінник хорунжого (син Юстина Хилюка) Петро Хилюк був членом КП(б)У. Коли в повоєнні роки голова гурівського колгоспу вирішив розорати один із місцевих цвинтарів, Петро був категорично проти. Чи знав він про долю свого дядька-петлюрівця? Інший брат Тихона Хилюка також мав дітей. Зокрема у Гурівцях мешкав онук Омелька Хилюка Олександр Нестерук. Яка доля дружини та дітей самого Тихона Хилюка? Де оселилася вдова? Чи повернулася вона до Радянської України, чи емігрувала?
Доля відважного хорунжого типова для тисяч українських родин. Однак лише в окремих випадках вдається скласти біографію загиблого воїна. Чи зможе Хилюк посісти гідне місце в історії рідного села? Чи перейменують на його честь одну з вулиць, поставлять пам’ятник чи відкриють меморіальну дошку? Відповіді на ці питання повинен дати кожен із нас, адже йдеться не про окреме село і не про окрему військову могилу. Ідеться про наш цивілізаційний вибір.
Якщо вам відома будь-яка інформація про нащадків хорунжого Кінної сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Тихона Хилюка — відгукніться за адресою: heroic.spirit@gmail.com
