Анатолій КОВАЛЬЧУК,
голова Бориспільського об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка
25 березня поминали В’ячеслава Чорновола, славного сина України, завзятого й непохитного борця за її волю, голову Народного руху України, народного депутата трьох скликань, Героя України, полум’яного публіциста й мислителя. Вшанування Великого Українця відбулися на Черкащині — його малій Батьківщині, на Байковому кладовищі Києва, а також у нас, на Бориспільщині, коло пам’ятного хреста на місці його трагічної смерті 1999 року.
Цього весняного дня багато українців пригадують найяскравіші події з життя В. Чорновола. Його свідомий вибір шляхетної, великої мети — тернистий шлях відкритої і підпільної боротьби за незалежність України; важкі жорна комуністичної репресивної системи, жорстоке покарання трьома термінами ув’язнення й відлучення на довгі 15 років від громадсько-політичного життя, позбавлення можливості позацензурного читання й писання; на 53-му році життя — тріумфальний злет до вершин української політики і всенародного визнання; на жаль, лише 9 років участі у творенні омріяної України. І весь цей останній період життя — постійне перебування на вістрі подій. Сотні глибоко аргументованих промов у Верховній Раді, полум’яних виступів на багатотисячних мітингах, на з’їздах і конференціях, книги, статті, інтерв’ю, численні поїздки Україною й зустрічі з мільйонами людей. Шалений темп виснажливої праці без відпочинку й жалю до себе дається взнаки — у результаті три інфаркти, два з них перенесені на ногах. Далі — несподівана і загадкова загибель, велелюдний похорон, якого ще не бачив Київ… Під час тієї скорботної події її учасники, що за покликом серця з’їхалися до Києва з усіх областей, із сумом констатували: “За тобою, Чорноволе, вся Вкраїна плаче!”
Чим більше часу минає від дня скорботної дати, тим краще усвідомлюємо неперевершену духовну велич і подвижництво, героїзм і мужність, постійну готовність до самопожертви, відсутність страху перед поневіряннями задля святої України — риси, які впродовж багатьох років за всіх обставин демонстрував В. Чорновіл у важкій, багатогранній боротьбі за свободу Вітчизни. Це була людина високоморальна, гуманна, чиста, правильна, романтична, доброзичлива, але безкомпромісна, коли йшлося про інтереси Батьківщини. Для України й світу він був і назавжди залишиться найяскравішим символом буремної епохи революційних подій кінця 1980—початку 1990-х років. На прикладі короткого подвижницького життя В. Чорновола та аналізу тодішньої і нинішньої ситуацій бачимо, що, на жаль, в Україні справдився класичний принцип політики: революції задумують романтики, здійснюють — фанатики, а їхніми плодами найчастіше користуються негідники.
В’ячеслав Чорновіл, якби він досі був серед нас, не мирився б із тими кривдами, яких зазнає український народ на рідній землі, і разом з іншими чесними політиками гуртував би здорові сили до протистояння знахабнілим представникам пекельної темряви.
Люди з гарячим патріотичним серцем, непогамовним революційним духом, такі, як В’ячеслав Чорновіл, Степан Бандера, Тарас Шевченко, Іван Франко, Богдан Хмельницький народжуються нечасто, живуть мало, але встигають зробити дуже багато. Великі справи їхнього короткого яскравого життя стають дороговказом для сучасників і наступних поколінь.
Тому, поминаючи В’ячеслава Чорновола у день його загибелі, в рік 75-річчя з дня народження, говоримо: “Повернися, Чорноволе! Надихни всіх ослаблих духом і зневірених на великі звершення й остаточну велику перемогу!”
P.S. Кримінальна справа за фактом загибелі В. Чорновола перебуває у провадженні Бориспільського міськрайонного суду. Колишньому водієві злощасного КАМАЗу В. Куделі як підсудному, що визнає свою вину, інкримінується скоєння злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України “Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами”. Хоча друзі загиблого стверджують, що він став жертвою не випадкової дорожньо-транспортної пригоди, а добре спланованого терористичного акту.
