«В безсмертя також повні очі сліз…»

Микола ПШЕНИЧНИЙ,
м. Дубно Рівненської обл.

Такого прекрасного, незвичного, нестандартного, воістину творчого заходу місто Дубно ще не проводило. У центральному скверику, біля нового фонтана й лавочки для закоханих півтори години звучала поезія. Та ще яка! Ліни Костенко. Бо цього сонячного березневого дня був її День народження.
Коли Ліні Василівні на найвищому державному рівні присвоїли високе й горде звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка за неповторну “Марусю Чурай”, дубенці теж щиро привітали улюблену поетесу, адже в цьому талановитому романі у віршах ідеться і про наш край. Згадаймо хоча б один із монологів Івана Іскри: “Вночі я втік. Лишатись було згубно. // Зубами якось руки розв’язав. // А тих усіх, три тисячі, під Дубном // Ярема-князь добити наказав…”
Народилася Ліна Василівна 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в учительській сім’ї. Батько зазнав репресій сталінського режиму. Закінчила з відзнакою Літературний інститут імені О. М. Горького у Москві. Авторка збірок “Проміння землі” (1957), “Вітрила” (1958), “Мандрівки серця” (1961), “Над берегами вічної ріки” (1977), “Неповторність” (1980), “Маруся Чурай” (1979, 1982), “Скіфська баба” (сербохорватською мовою, 1981), “Сад нетанучих скульптур” (1987), “Бузиновий цар” (1987), “Вибране” (1989)… Останніми роками побачили світ такі книжки, як “Берестечко”, “Річка Геракліта”, роман “Записки українського самашедшого”.
…Натхненно звучали поезії  Л. Костенко у виконанні школярів, гімназистів, студентів, які представляли всі навчальні заклади міста. Відкриваючи ці Костенківські читання, заступник мера Олександр Карп’юк наголосив на тому, що Ліна Василівна неодноразово бувала в Дубні, зокрема і під час велелюдних урочистостей, присвячених 900-річчю літописного града над рікою Іквою.
Нею багато написано, багато прожито, багато пережито. Особливо під час так званої “духовної еміграції” (1961—1977), коли брала якнайактивнішу участь в акціях протесту, голодуваннях, виступах на захист політв’язнів. 1963 року за повелінням КДБ розсипано набір збірки “Зоряний інтеграл”. Перед цим вийшов друком її кіносценарій “Перевірте свої годинники”, почалися зйомки фільму, який протягом 1966—1967 років зазнавав нищівної несправедливої критики на пленумах Спілки кінематографістів України, після чого поетеса відмовилася від авторства кастрованого до невпізнання сценарію. 1972-го знищено набір книжки “Княжа гора”.
Справжнє визнання прийшло вже в незалежній Україні. Хоча ще 1990 року в США відбувся Всесвітній конгрес “Ліна Костенко — поет і мислитель”. За італійськомовний том “Інкрустації” нагороджена Міжнародною літературною премією імені         Ф. Петрарки. 1999 року отримала Диплом почесного доктора Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Перший лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги. 2001-го Національна спілка письменників України висунула її кандидатуру на Нобелівську премію в галузі літератури.
Є ще один вельми цікавий зв’язок творчості поетеси із Дубенщиною. 1989 року в центральному мінському письменницькому видавництві “Мастацкая літаратура” шеститисячним накладом побачив світ “гістарычны раман у вершах” Ліни Костенко “Маруся Чурай” у прекрасному перекладі посестри по духу і перу з міста Бєлаазьорськ Брестської області Ніни Матяш, яка саме за це була удостоєна почесного звання лауреата Дубенської Міжнародної літературно-мистецької премії імені Авеніра Коломийця. Як дорогоцінну реліквію, маю вдома на книжковій полиці цей ошатний томик із дарчим написом: “Міколе Пшанічнаму з каляднымі зычэньнямі дабра, сьвятла, вышыні душэунай і духоунай, песьні. Ніна Мацяш. 6.01.90”. А нижче — незабутній автограф Ліни Костенко вельми специфічним і неповторним (“Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”) почерком, узятий у неї на якомусь київському письменницькому з’їзді, де мені теж довелося бути делегатом від “марнотратителів пера й чорнила” Рівненської області.
Із нагоди цього справжнього Свята поезії у Дубні вийшов кольоровий буклет, прикрашений світлинами нашої видатної сучасниці, фоторепродукціями її книжок, біографічними даними, а ще — афоризмами з творів Ліни Костенко. Наприклад: “В Червону книгу запишіть поетів, поети теж зникають на землі!”, “Великий або дволикий. Середини тут нема”, “В безсмертя також повні очі сліз”, “Страшні слова, коли вони мовчать”, “Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч”, “Душа пройшла всі стадії печалі. Тепер уже сміятися пора”, “Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом”, “На старих фотографіях всі молоді”… Вона — теж. Завжди!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment