Більше конкретних дій

Василь СЕЛЕЗІНКА,
член правління Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України

Шановна редакціє! Я дуже уважно ознайомився з матеріалом “Слова Просвіти” (число 11 за 2012 рік) “Мова єднає і захищає”. Дуже правильно говорили науковці, констатували факти. Але це тільки констатація. А де протидія? Чому від імені конференції не звернулися до президента з вимогою негайно звільнити з посади українофоба Д. Табачника, а також Бенкендорфа, одеського, харківського, луганського мерів, кримського урядовця. До того ж промовці обминули чи не найважливіші проблеми — школу і церкву.
У цьому треба брати приклад із Росії, де немає жодної української школи, яку б фінансувала держава, навіть недільної. Коли спробували її організувати, їм сказали: “Якщо віддасте дитину в українську школу, звільнимо з роботи”. А в Україні українська держава витрачає мільйони на оплату сили-силенної російських шкіл. Кого й для кого ми готуємо? Майбутніх українських громадян чи майбутніх українофобів на кшталт Єфремова, Чечетова, Колесніченка, Бондаренко та інших, які потім знову вимагатимуть “второго язика”?
Отже, школи, де українці переважають, треба негайно перевести на українську мову навчання. Із російських шкіл зняти фінансування. Відкриє Росія одну українську школу з державним фінансуванням, тоді й Україні треба відкрити одну російську. Відкриють десять, і ми відкриємо десять російських шкіл. Рівноправність — то рівноправність.
Російську церкву назвати її справжнім іменем, а не вдавати, ніби вона українська. Патріарха Кіріла оголосити персоною нон ґрата, а не дозволяти роз’їжджати Україною, як по своїй вотчині, а президент бігає за ним і просить благословення. Негайно забрати в Російської Церкви Почаївську, Києво-Печерську лаври. Повернути українські храми, які вони собі присвоїли, а краще взагалі тимчасово заборонити Російську Церкву. Адже в Росії немає українських церков. Була спроба одну організувати, але нічого з того не вийшло. То чому ж нам не взяти з них приклад?!
У Верховній Раді категорично заборонити виступи російською мовою. У російській Думі є українці, але ніхто з них не виступає українською. Кандидати в депутати всіх рівнів зобов’язані знати державну мову й користуватися нею. Для нацменшин, котрі з якихось причин ще не знають української, організувати курси з її вивчення.
Заборонити ввезення з Росії українофобських книжок, а на інші російські книжки ввести високий податок. Заборонити громадянам інших держав вести на телеканалах передачі російською. Російські канали закрити. Коли в Росії організують український канал, тоді в Україні відкриємо канал російський. Так само чинити з російськими газетами. Це такий мінімум реформ.
Ви скажете, мої роздуми не демократичні. Демократія — це насамперед порядок, дисципліна, а не хаос. Ми незалежна держава, а не Хохляндія чи Малоросійська колонія шовіністичної Росії, яка нас весь час зраджувала, починаючи від Переяславської горе-ради. Зліквідовано гетьманство, зруйновано Запорозьку Січ, за якихось сто з гаком років колись усуціль освічена Україна перетворилася на неграмотну, темну кріпачку. Лише геній Т. Шевченка її врятував. Через два роки після смерті Т. Шевченка тупоголовий царський міністр заявив, що “нікакого отдєльного малоросійского язика нє било, нєт і бить нє может”. А цар через кілька років заборонив українські книжки, пісні, театр.
Їм здавалося, що вони вже повністю нас подолали. Але повіяв вітер революції, прокинувся козацький дух, і Україна на початку ХХ століття здобула державність. Та федералісти-соціалісти Грушевський і Винниченко розпустили мільйонну українську армію, мотивуючи це тим, що північні брати не підуть на нас війною. А “брат” Ленін оголосив Україні війну і послав кілька тисяч п’яних моряків, і не було кому їх зупинити, послали під Крути дітей. У Києві банда Муравйова за якийсь місяць знищила кілька тисяч киян: за документ, написаний українською мовою, за вишивану сорочку, за мову, за “Кобзар” чи портрет Т. Шевченка.
Щоб утихомирити, заспокоїти і приспати український народ, у 20-х роках було проголошено так звану українізацію. Це дало їм змогу виявити українських патріотів, потім їх розстріляли, а твори знищити. Що не подужали багнетом та кулею, доконали Голодомором. То які ж ми брати?! Ми навіть не свати.
УПА боролася проти комуністів і капіталістів. Вона заявляла: має бути сильний середній клас і ніяких мільярдерів. Отже, все, що перевищує мільйон, забрати в скарбницю держави, спрямувати гроші мільярдерів-хапуг на підвищення зарплат і пенсій, модернізувати армію.
Незаконно проголосовані Харківські угоди негайно розірвати, видворити з Криму російський флот. Почетвертовані українські церкви з’єднати в одну Вселенську Українську Християнську Церкву, не оглядаючись ні на Рим, ні на Константинополь.
Це будуть реальні, справжні реформи. Ось такі думки викликав у мене “Рух 1 грудня”. Треба діяти рішуче, а не половинчасто, оглядаючись на всі боки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment