Де правда в цих фільмах?

Валентина КОНОВАЛЕНКО,
дитина війни, ветеран праці, Київ

Шановне “Слово Просвіти”! Люблю Вашу газету, постійно читаю, а з телепередач охоче дивимося канал ТВі (програми “Вечір з Княжицьким”), новини, любимо журналістів Наєма, Портникова, Рахманіна.
А ще останнім часом дивилися документальні фільми Сванідзе. І все було б добре, якби він у своїх стрічках повідав правду про Голодомори в Україні. На жаль, його розповіді були на користь Росії, бо якщо вірити йому, то Геноцид—Голодомор був переважно в Росії і трохи на півдні України. Тоді чому ж у Київській області вимирали цілі села, за що  на 10 років ув’язнили мого діда і забрали все його господарство, чому його батьки померли від голоду в селі Чепіліївці? Він зостався сиротою ще малим, а коли підріс, одружився, його обзивали куркулем за золоті руки, бо вмів робити всю сільську роботу. Дивно, чому Сванідзе так гарно розповідає про голодомори в Росії і не хоче підняти архіви за 1917—1933-й і наступні роки, щоб дізнатися правдиву історію України. Я, Валентина Іллівна Коноваленко, народилася 1939 року в Маріуполі саме тому, що мої мама, дідусь, бабуня і всі їхні діти пережили отой Голодомор-геноцид у країні й дивом врятувалися, бо виїхали на Донбас, де я і народилася.
Хочеться, щоб наше телебачення розповіло про Голодомор, репресії та громадянську війну, від Холодного Яру і на всій Україні. Хай наші внуки знають правду про своїх славних дідів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment