5 квітня відбулося засідання Громадської гуманітарної ради з питань підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка під головуванням Президента України В. Ф. Януковича.
Президент виступив з ініціативою проголошення 2014 року в Україні Роком Тараса Шевченка та встановлення Міжнародного року
Т. Г. Шевченка, що передбачає відповідні урочистості на рівні ООН, включення до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО 2014 року міжнародного відзначення ювілею Тараса Шевченка.
Готується Указ Президента України, яким передбачається на відзначення ювілею Кобзаря 2014 року здійснити низку заходів, зокрема: завершення видання повного зібрання творів Т. Г. Шевченка у 12 томах; здійснення факсимільного видання рукописних збірок творів, альбомів і листів Т. Г. Шевченка; видання “Кобзаря” іноземними мовами; видання альбому репродукцій Шевченка-художника; видання каталогу повернутих в Україну документів і матеріалів, пов’язаних із життям і творчістю Поета; запис хорових творів на поезії Т. Шевченка; завершення художньо-просвітницького серіалу про життя і творчість Кобзаря; розробка державної програми “Шевченківський дім”; проведення ремонтно-реставраційних робіт у Національному музеї Тараса Шевченка та його київських філіях, обладнання цих музеїв сучасними устаткуванням та охоронною сигналізацією, створення інтерактивних музейних експозицій; розробка державної програми “Шевченківський дім”; сприяння широкому відзначенню міжнародною спільнотою 200-річчя Тараса Шевченка, зокрема в Росії, Казахстані, Литві, Польщі; організація та проведення 2014 року всеукраїнського Шевченківського форуму “Свою Україну любіть…!”; створення логотипу 200-річного ювілею Т. Шевченка і його поширення в Україні та за кордоном; підтримка ініціативи Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка про спорудження у м. Каневі Черкаської області Тарасової церкви; розробка концепції та створення Музею Кирило-Мефодіївського братства в м. Києві; удосконалення інфраструктурного і культурного розвитку м. Канева, зокрема щодо утворення вищого навчального закладу з підготовки фахівців гуманітарного профілю, а також створення біля підніжжя Тарасової гори Співочого поля; спорудження до 2014 року пам’ятника Тарасу Шевченку в м. Астана (Республіка Казахстан); проаналізувати стан об’єктів в іноземних державах, пов’язаних з ім’ям Тараса Шевченка та вжити, в установленому порядку, заходів із метою їх збереження та розвитку.
Місцевим органам виконавчої влади рекомендовано доопрацювати плани заходів із підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка відповідно до президентських ініціатив, зокрема передбачивши здійснення ремонтних і реставраційних робіт, благоустрій і впорядкування об’єктів, пов’язаних з ім’ям Т. Г. Шевченка, створення інтерактивних музейних експозицій, присвячених Великому Кобзарю, обладнання приміщень відповідних музеїв сучасними засобами охоронної сигналізації та музейним устаткуванням.
Президент В. Янукович у виступі зауважив, що центральні та місцеві органи виконавчої влади в установленому порядку мають сприяти громадським та благодійним організаціям у їхній діяльності щодо вшанування пам’яті та популяризації творчості Тараса Шевченка, зокрема встановлення пам’ятників видатному Українцю.
Коментар народного депутата, голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павла Мовчана
— Павле Михайловичу, Вас було запрошено до участі в засіданні Громадської гуманітарної ради, де йшлося про хід підготовки до відзначення 2014 року 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Хотілося б почути Ваші коментарі.
— Глядачі Першого національного телеканалу мали можливість побачити й почути виступ Президента, який очолює Громадську раду, оцінити пропозиції, з якими виступили голова Товариства зв’язків із зарубіжними українцями “Україна—Світ” письменник Іван Драч, міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, директор Інституту літератури імені Т. Шевченка академік Микола Жулинський, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус, політолог Володимир Цибулько, голова Черкаської обласної державної адміністрації Сергій Тулуб. У своєму виступі я говорив про ті просвітянські проекти, які виникли і здійснюються від часу відновлення “Просвіти”. Звичайно ж, це безстрокова видавнича акція “Просвіти” — “Кобзар” у кожну родину”. Багато хто з наших прихильників (від школярів до літніх людей) має просвітянські видання “Кобзаря” — і в майстерних оформленнях Василя Лопати, Володимира Гарбуза, Миколи Стороженка, і в ошатному “шкільному” форматі, з прекрасними примітками, а також щойно виданий “Кобзар” у видавничому центрі “Просвіта”.
Ми маємо намір продовжувати цю акцію, адже вона доцільна й потрібна людям, бо “Кобзар”, попри будь-які ювілеї, завжди з Україною та українцями, інтерес до творчості Шевченка не згасає в світі, про що свідчать найновіші переклади польською, китайською, в’єтнамською, бенгальською мовами.
Просвітянський “Кобзар” різних років видання можна зустріти в шкільних і сільських бібліотеках, у родинних книгозбірнях і ми віримо, що ця українська Велика Книга поверне своє чільне місце в кожній сучасній сім’ї.
Друга, теж добре відома всім наша акція — художньо-просвітницький серіал про життя й творчість Тараса Шевченка, до створення якого ще в дев’яностих були залучені Іван Дзюба, Борис Олійник, Богдан Ступка. Цей багатосерійник, якому віддав значну частину свого життя відомий кінорежисер Станіслав Клименко, після його смерті залишився незавершеним, хоча є сценарії наступних серій, зокрема, про Кирило-Мефодіївське братство, заслання та останні роки життя Тараса Григоровича. Сподіваємося, ми завершимо цю роботу, яку ще й досі мають змогу бачити глядачі телеканалів “Культура”, “Рада”, “Малятко”, київських каналів. А серія “Варвара Репніна” стала окремим художнім фільмом, зокрема й завдяки яскравій акторській грі виконавців головних ролей Галини Стефанової й Тараса Денисенка. Сподіваємося, що цей художньо-просвітницький серіал буде завершено, адже він необхідний усім, хто пізнає правдивого Кобзаря — без нальоту хрестоматійного глянцю та намагань прикрасити його образ сучасними постмодерністськими домислами. Ця харизматична постать дана нам для того, аби ми “вчились так, як треба”, вчитуючись, вглядаючись у кожну деталь його Долі і Творчості.
Так само варто повернути на екран нашого національного телебачення “Кобзареву світлицю”, яку створював незабутній Борис Гривачевський. Завдяки його журналістському таланту мільйони українців мали змогу побачити всі місця, пов’язані з Тарасовими стежками в Україні та поза Україною, побувати в музеях його імені. Борис Гривачевський збирав у телестудії десятки іменитих сучасників, які відкривали глядачам оту невидиму присутність Шевченка в моральній атмосфері суспільства, яка робить нас кращими, згуртованішими. Тож я звертався до Президента та членів Громадської гуманітарної ради з проханням повернути “Кобзареву світлицю” в національний телепростір, показати записи передач Бориса Гривачевського і дати нове життя його ідеї. Це необхідно сьогодні всім.
— Саме в телепрограмах Бориса Гривачевського у серпні 2003 року, коли в українському суспільстві чітко означилися тенденції розколу, Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка виступило з ініціативою про всенародний збір добровільних пожертв на спорудження біля Чернечої гори в Каневі Тарасової церкви. Уявлялося, що саме храм, збудований усім миром задля миру і взаєморозуміння, стане символом єднання українців усього світу, людей доброї волі, кому небайдужа доля України в третьому тисячолітті…
— Суспільство охоче відгукнулося на цю пропозицію — без поділу на схід і захід, конфесії і віросповідання, політичні уподобання й антипатії, виявивши громадянську зрілість і готовність до спільних дій, які свідчать, що Бог і Україна єдині. Імена кожного із жертводавців були зафіксовані на сторінках газети “Слово Просвіти”, як і сума кожного внеску, іноді символічна, але дуже важлива для справи і людей. Тисячі громадян, а серед них пенсіонери, школярі, найвідоміші діячі літератури і мистецтва зібрали дев’ятсот шість тисяч двісті сімдесят гривень 02 копійки. Цієї суми вистачило для того, аби замовити й виготовити проект Надбрамної церкви — Тарасового Храму, неподалік сходів, що ведуть до Могили Т. Г. Шевченка (автор Антонюк А. Є., директор інституту “УкрНДІпроектреставрація”) та, на побажання шевченкознавців, працівників заповідника, проект реставрації дерев’яної церкви Покрови Пресвятої Богородиці (на обидва проекти витрачено 671214 грн. 54 коп.).
У червні 2005 року, розглядаючи Генеральний план розвитку Шевченківського національного заповідника в м. Канів, Комітет із питань культури і духовності ВР прийняв рішення про те, аби будівництво надбрамної Тарасової церкви та Церкви Покрови в урочищі Монастирок включити в план формування території Заповідника (тодішній голова Комітету — Л. Танюк), на його землі і передати у власність Заповідника. У травні 2005 року, зліва від сходів, заклали пам’ятний знак-камінь із написом “Тут буде споруджено Тарасову Церкву — Церкву єднання” у присутності тодішнього найвищого керівництва держави.
Але далі справа з місця не зрушила.
Ініціатори зведення Тарасової церкви — просвітяни і всі, хто їх підтримав, змушені були припинити збір коштів і висока ідея про Храм Кобзаревого духу і всеукраїнського братолюбства залишалася без відповіді, хоча нині, в переддень 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка, актуальна як ніколи. Тому я звернувся до Президента і Гуманітарної ради з проханням сприяти акції “Збудуймо Тарасову церкву”, яка має широку народну підтримку. Мене почули, і за результатами засідання в Протокол було внесено рішення: опрацювати питання щодо підтримки ініціативи Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка про спорудження у м. Каневі Черкаської області Тарасової церкви.
Впевнений, що сприяння і добра воля Президента є запорукою того, що позаконфесійна Тарасова церква постане до 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. Для тисяч українців, що підтримали просвітянську акцію, це об’єднавча і високодуховна дія на підтвердження любові до нашого Пророка і віри у святу й непереможну єдину Україну.
Власкор “СП”
