Математик — від БОГА, педагог — від СЕРЦЯ

kravchukУ лютому 2012 р. ухвалено Постанову Верховної Ради України “Про відзначення на державному рівні 120-річчя від дня народження вченого-математика Михайла Кравчука”. 19 квітня 2012 р. в Національному технічному університеті України “Київський Політехнічний Інститут” о 14:30 відбудеться відкриття ХІV Міжнародної конференції пам’яті вченого. “Слово Просвіти” пропонує Вашій увазі розповідь про видатного науковця Михайла Кравчука, підготовлену доктором фізико-математичних наук, професором, академіком Академії наук Вищої школи України Ніною Опанасівною Вірченко, яка впродовж усього життя опікується пам’яттю Михайла Пилиповича.

Ніна ВІРЧЕНКО

Михайло Пилипович КРАВЧУК — найвизначніший український математик ХХ сторіччя, дійсний член Всеукраїнської академії наук, науковець світової слави, праці якого — фундаментальний внесок у різні галузі математичної науки: вищої алгебри та математичного аналізу, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії імовірностей і математичної статистики та ін.
Уже давно існують на сторінках наукових досліджень і многочлени Кравчука, і моменти Кравчука, і формули Кравчука, і осцилятори Кравчука, а 2001 р. виявилося, що М. Кравчук стояв і біля витоків винаходу першого у світі електронного комп’ютера.
Він горів безмежною любов’ю до України й до математики, і весь свій короткий вік працював невпинно й творчо на благо науки, освіти рідного народу. “Моя любов — Україна і математика” — таким було його життєве кредо. Життя цього видатного вченого-математика спалахнуло як блискучий болід і після арешту й вироку 1938 року згоріло у суворих колимських таборах.

* * *
Народився Михайло Кравчук 10 жовтня (27 вересня за старим стилем) 1892 року у с. Човниці Ківерцівського повіту на Волині в сім’ї землеміра. Початкову освіту хлопчик здобуває вдома. Як згадувала Анастасія Соколюк, жінка, що замолоду три роки мешкала в оселі Кравчуків, “…у сім’ї розмовляли тільки українською мовою, хоч мати навчала дітей і польської, і французької, і німецької, привчала усіх своїх дітей — Костянтина, Вікторію, Михайла, Єву — до порядку та дисципліни. Михайло ріс дуже рухливим і веселим…”
Мати Михайла — освічена жінка, володіла кількома іноземними мовами, добре знала світову літературу, історію, грала на фортепіано, була доброю, чуйною, життя присвятила вихованню дітей. У хаті було завжди весело й гамірно. Чарівна природа, пісні — живий літопис, у якому знайшли яскраве відтворення героїчна історія волинського краю, дивовижні легенди будили серце та душу, формували гострий розум майбутнього науковця.
1901 року вся родина переїздить до Луцька, де 1910-го Михайло закінчує гімназію з золотою медаллю. Найбільше з усіх предметів припала до душі математика, і вже тоді, мабуть, у нього визріла думка присвятити себе цій дивовижній науці. 1910 року Михайло Кравчук їде до Києва, де вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету університету Св. Володимира. Протягом навчання в університеті М. Кравчука звільнили від плати за навчання, він отримував стипендію 50 карбованців, бо всі іспити складав на “весьма удовлетворительно” (“відмінно”).
У той час в університеті працювало багато непересічних математиків: В. П. Єрмаков, Д. О. Граве, Г. В. Пфейффер, Б. Я. Букреєв… З великим захопленням юнак вивчає математику, фізику, астрономію, бере участь у роботі наукових семінарів із теорії груп, теорії ідеалів, теорії еліптичних функцій під керівництвом професорів Д. О. Граве, Б. Я. Букреєва, цікавиться філософськими проблемами природознавства. Студент М. Кравчук підтримував ідею національного відродження та створення української культури. Він любив проводити вечори в Українському клубі (вул. Велика Володимирська, 42), у Народному домі на Лук’янівці, де український театр під керівництвом     М. Старицького ставив свої вистави. Відвідував і засідання студентського громадського об’єднання “Українська громада”. Програмні завдання щодо культурного відродження української нації стосувались організації наукових українських гуртків, систематизації української наукової термінології, заснування українських кафедр при університеті та ін.
1914 року М. Кравчук закінчує університет із дипломом І ступеня (диплом № 57172, видано 12.ХІІ.1914). Професор Граве, вважаючи його одним із найздібніших своїх учнів, клопочеться, щоб М. Кравчука залишили при університеті як професорського стипендіата для підготовки до наукової та викладацької роботи.
М. Кравчук — член Українського наукового товариства у Києві, член фізико-математичного товариства при Київському університеті, співробітник створеної 1918 р. Української академії наук, а з початку 20-х рр. — член комісії математичної термінології при Інституті наукової мови УАН. “… Майже жодне явище в створенні математичної науки (в Україні) не сталося без його участі, … ані закладалися перші українські університети (народний і державний), … ані утворювалася математична термінологія або наукова мова — нічого цього не робилося без найактивнішої участі Михайла Кравчука” (із характеристики на М. Кравчука, надісланої до ВУАН 1929 року у зв’язку з висуненням його кандидатури в дійсні члени Академії).
14.ХII.1924 р. — блискучий захист докторської дисертації “Про квадратичні форми та лінійні перетворення”. Це був перший в УРСР захист докторської дисертації. 1925 року М. Кравчукові було присвоєно звання професора. 29 червня 1929 р. його обрано дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). 1929-й і наступні 8 років — найплідніші в творчості науковця. Він одержує низку глибоких результатів із теорії функцій дійсної та комплексної змінних, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії імовірностей та математичної статистики, видає підручники для вищої школи, публікує статті з методики викладання математики, історії математики, філософії, постійно працює над удосконаленням математичної термінології та ін. Результати друкує в наукових виданнях НТШ (1925), є членом математичних товариств Німеччини (1927), Франції (1927), Палермо (Італія, 1927).
М. Кравчука запрошують до безпосередньої роботи у ВУАН, де він очолює комісію математичної статистики, обіймає посаду Вченого секретаря Президії академії. Він — один із засновників Інституту математики (1934 р.), там є завідувачем відділу математичної статистики. Водночас він — член управи Київського інституту народної освіти, декан факультету професійної освіти, активний громадський діяч, член секції наукових працівників міської Ради, організатор першої в Україні математичної олімпіади школярів (1935).
У вересні 1928 р. М. Кравчук їде на Міжнародний конгрес математиків в Італію (м. Болонья), виступає з кількома науковими доповідями. Успіхи, бесіди, зустрічі з найвидатнішими математиками світу (Ж. Адамаром, Р. Курантом, Ф. Трікомі, Т. Леві-Чівіта та ін.) спонукають молодого вченого до нових творчих пошуків. Вражає, дивує і захоплює багатогранність творчого таланту М. Кравчука, його неймовірна енергія, працездатність. Хоч би де бував Михайло Пилипович, чи прогулювався, чи відвідував флорентійські музеї, чи проїздив у варшавському експресі через рідну Волинь (він хотів принагідно побувати й на рідній волинській землі, але не одержав відповідної візи…), скрізь його супроводжувала напружена робота думки. Тільки за період цього нетривалого відрядження він написав близько 10 наукових статей і велику працю “Алгеричні студії над аналітичними функціями”.
Протягом життя М. Кравчук активно працював для розвитку математичних наук в Україні: був засновником математичних кафедр у кількох київських інститутах, дбав про створення української математичної лексики. Вільно володіючи кількома мовами (французькою, німецькою, італійською, російською, польською), він писав ними свої наукові праці, але найчастіше — рідною мовою, і ця Кравчукова мова — добротний зразок українського науково-математичного стилю. Пильне вивчення праць Кравчука під мовно-термінологічним кутом зору і сьогодні може  стати у пригоді такій актуальній справі, як подальша розробка та удосконалення української математичної термінології. Неймовірна широта наукового світогляду, велика ерудиція, здібність аналізувати складні питання філософії, природознавства, історії та методики математики творили глибокі наукові роботи та й твори талановитого популяризатора.
У нашу добу, коли бурхливо розвиваються нові відгалуження математики, зокрема — кібернетика, різні ЕОМ, наближені обчислення не лише не втратили свого значення, навпаки — їхня роль зросла. Можна тільки дивуватися, яким далекоглядним був Кравчук, заявляючи, що саме наближені обчислення торують шлях до засвоєння найглибших математичних ідей, до розв’язання нових складних математичних задач. Неабияку роль у підвищенні науково-методичного рівня викладання математики в навчальних закладах різного ступеню відіграє М. Кравчук не тільки своїми друкованими працями, а й безпосередньою викладацькою роботою. 1936 р. він співпрацює з українським науково-дослідним інститутом педагогіки, часто виступає з лекціями перед учнями та вчителями, студентами, друкується в газетах. Самовіддану працю науковця в ім’я розбудови української науки, його непересічний педагогічний хист і авторитет серед студентської та наукової молоді не могли не помітити. 1937 року з’являються погромні статті проти М. Кравчука у пресі, йому влаштовують ганебні псевдосудилища у стінах інституту математики, університету, політехнічного інституту, де один перед одним рвуться до трибун з “гнівним осудом” його вчорашні співпрацівники, учні й аспіранти. Однак серед них знайшлися по-справжньому мужні люди, що осмілилися відкрито стати в обороні свого вчителя. Це О. Смогоржевський, П. Бондаренко, Ю. Соколов, Й. Погребинський. Але ці виступи не могли переважити панівної репресивної тенденції. “Це був час страшного розгрому … всього українського, якого б напрямку воно не додержувалось. “Не треба розшукувати українських націоналістів”, — говорив один із моїх слідчих, — досить взяти передплатників журналів “Україна”, “Життя і революція”, “Пролітфронт” чи “Літературний ярмарок”, і я без вагання заарештовую їх, бо всі вони — націоналісти”, — так писав один із соловецьких політв’язнів тих років — історик Семен Підгайний.
21 лютого 1938 року М. Кравчука заарештували. Йому інкримінували звичний тоді набір контрреволюційних стереотипів: націоналіст, шпигун і т. ін. — як же, з 1925 р. він — член Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, себто в “панській Польщі”, листується з “польськими запроданцями” (тобто з українськими математиками Галичини) М. Зарицьким та    М. Чайковським, першого з них намагався “протягти” в дійсні члени АН, а другого переманив у Радянську Україну, та ще й улаштував працювати в Одеському університеті, і взагалі знає багато мов, з закордонними “буржуазними” науковцями підтримує зв’язки… “Я був приголомшений цими дикими обвинуваченнями, розбитий фізично нічними допитами, зокрема повним позбавленням сну протягом 11 діб, загостренням хвороби серця, заходами прямої фізичної дії… Зламали мене остаточно погрози — у випадку заперечення та відмови взяти на себе нездійснені злочини — заарештувати та знищити мою сім’ю”. (Слідча справа № 817 з обвинувачення Кравчука М. П., т. 2, ар. 175).
23 вересня 1938 р. М. Кравчука засуджено на 20 років тюремного ув’язнення та з поразкою в політичних правах на 5 років. Судове засідання тривало півгодини (!). В останньому слові вчений просив дати йому можливість закінчити розпочату працю з математики. З Лук’янівської в’язниці його відправляють до Владивостока і далі у трюмі суховантажного судна “Джурма” морем — на Колиму, у ті лиховісні колимські золоті копальні, зокрема і в Мальдяк, де норми були утридцятеро більшими, ніж у каторжан за царя… Остання адреса М. Кравчука: Магадан, Хабаровський край, 72-й кілометр, Інвалідне містечко. 9 березня 1942 року М. Кравчука не стало… (“вже мертвого Кравчука вранці тричі бив наглядач металевою палицею, щоб ставав до роботи”, — свідчив сусід по нарах М. Попов).
Замовчи, не жартуй…
Чуєш сурми гудуть,
Чуєш, марш похоронний лунає…
Та не було ні похоронного маршу, ні промов, ні почестей, яких він і за життя не мав… Тільки й того, що засвідчено в документі “компетентних” органів: “Зек Кравчук М. Ф., личное дело № 238943, зарыт на глубине 1,5 метра головой на запад от командировки 1250 метров на север” (з акта про поховання, який  добув письменник Микола Сорока).
Залишився Михайло Кравчук у колимській мерзлоті поряд із поетом-неокласиком Михайлом Драй-Хмарою, що за кілька літ до нього спочив у тій далекій землі, поряд із тисячами інших закатованих і забитих, знаних і незнаних…
Уже кілька років листуюся з магаданськими друзями (допоміг встановити зв’язок відомий кінорежисер О. М. Рябокрис); вони шукають у кадебістських архівах папірці з математичними формулами М. Кравчука, які він здавав табірному начальству, зокрема ті, на яких він “розв’язав задачу, над якою так довго бився…”, писав дружині, що здійснив математичне відкриття, над яким працював 20 років (Слідча справа № 817 з обвинувачення Кравчука М. П., т. 2, конверт).
Ці важливі папери поки що не знайдено, а ось місце поховання М. Кравчука майже встановлено. 4 січня 2012 отримала листа від Богдана Пирога (із м. Магадан) такого змісту: “Завершую роботу із розшуку могили великого Кравчука. Він похований на цвинтарі недалеко від лікарні на “23” кілометрі. Це в стороні від основної колимської траси. Нині ця лікарня пристосована для душевнохворих. Зараз замело все снігом, не пробитися, весною роботу продовжу.
Вирішуємо питання, де поставити пам’ятник. У глуші?!
Ніхто туди не заїде, чи в самому Магадані.
Внесіть свої пропозиції щодо вигляду пам’ятника.
У Магадані є скульптори, які цю роботу виконають”.
За низкою раніше безуспішних клопотань дружини М. Кравчука — Есфіри Йосипівни (1894—1957), нарешті, 1956 року було здійснено перегляд судової справи М. Кравчука, наслідком чого було рішення: “Приговор Военной коллегии Верховного Суда СССР от 23 сентября 1938 года по делу Кравчука Михаила Филипповича отменить, а дело о нем прекратить за отсутствием состава преступления”. (Слідча справа № 817 з обвинувачення Кравчука М. П., т. 1, арк. 186—187).
І лише 20 березня 1992 року Загальними зборами АН України поновлений у складі дійсних членів Академії наук України.
Один із учнів М. Кравчука — проф. О. Смогоржевський писав у своїх споминах “Камінці з мозаїки мого життя” (1968): “Та набагато сумніша доля Михайла Пилиповича, якому я так багато зобов’язаний. Гіркота цієї втрати досі пече моє серце вогнем, і час не може загасити його. Адже цю виключно обдаровану надзвичайно чесну людину, що була у розквіті творчих сил, зацькували, облили брудом, загубили. Не можна цього забути. Ганьба ворогам Михайла Пилиповича, що бачили в його особі небезпечного конкурента і всіма правдами і неправдами прагнули усунути його. Ганьба й тим, хто потурав їм, вигадуючи в припадку якоїсь божевільної вакханалії нові й нові наклепи на нього. Мир його світлій пам’яті!
…Багато разів мені снилося, ніби я зустрічаю Михайла Пилиповича, коли він прибуває із Сибіру до Києва, — то веселий, то сумний, то бадьорий, то пригнічений. Минув час, і він справді був виправданий, але реабілітація надто запізнилася: її випередила смерть Михайла Пилиповича”.

Пам’яті вченого
Формально реабілітоване 1956 року ім’я М. Кравчука і далі замовчувалося довгі роки. Лише перед 75-річчям від дня народження вченого почали з’являтися про нього публікації (перша книжка М. Сороки “Поет німого числа”, нариси М. Чайковського, Б. Білого, Н. Вірченко. В. Добровольського та ін.), а пізніше — повісті М. Сороки “Михайло Кравчук” (1985), “Колимська теорема Кравчука” (1991) та ін.
Після проголошення незалежності України відзначалося 100-річчя від дня народження М. Кравчука (1992). Його ім’я було занесене по лінії ЮНЕСКО в Міжнародний календар визначних наукових діячів світу. Того ж року відбулися і перші Міжнародні наукові конференції, присвячені пам’яті академіка М. Кравчука, — у Національному технічному університеті України “Київський Політехнічний Інститут”, в Інституті математики АН України, завершилися ці наукові форуми в Луцькому педінституті та в с. Човниця.
Щоб увіковічити ім’я М. Кравчука, у Луцьку, Ківерцях, Києві вже названо його ім’ям вулиці та гімназії. У Києві відкрито меморіальну дошку (скульптор — Наталія Дерегус) на будинку, в якому він жив у 30-ті роки і звідки його заарештували енкаведисти холодної лютневої ночі 1938 р., а 10.10.2011 р. відкрито меморіальну дошку на будинку НАН України.
20 травня 2003 року відбулося відкриття пам’ятника видатному вченому-математикові на території НТУУ “КПІ” (м. Київ). “Моя любов — Україна і математика” — викарбувано на постаменті пам’ятника.
Видано три об’ємні книги       М. Кравчука “Науково-популярні праці” (2003), “Вибрані математичні праці” (800 стор., 2002), “Розвиток математичних ідей Михайла Кравчука” (“Development of the mathematical ideas of Mykhailo Kravchuk” (Krawtchouk) (850 стор., 2004).
М. Кравчук не лише порушує і розв’язує ті чи інші проблеми, а й вказує на великі перспективні проблеми для майбутніх дослідників.

Про Міжнародні наукові конференції пам’яті академіка М. Кравчука
“З’їзди, на яких зусиллями сотень людей, десятків наукових організацій дається в стислій формі показ найновіших досягнень, найяскравіших зразків методики наукової творчості, взаємовпливів ідей, напрямків, шкіл, — це неоціненна школа для молодого науковця: тут він черпає собі теми, виробляє свої методологічні та філософські настанови, тут він критично зважує свої роботи, здобуває наснагу для подальшої праці” —  так писав про роль наукових конференцій, семінарів, з’їздів — насамперед для молоді — академік М. Кравчук. Саме він відкрив талант і дав путівку у світ відкриттів і С. Корольову, і А. Люльці, і В. Челомею, і багатьом тисячам студентів.
Усіх, хто спілкувався з М. Кравчуком на з’їздах, конференціях, семінарах, бесідах з наукових питань, завжди вражала широчінь його знань, висока культура, глибинне розуміння ідей, що рухають ту чи іншу галузь математики, особливе вміння правильно оцінити місце та значення нового наукового результату.
Він писав: “…такі загальні критичні самоогляди для кожного з нас мають значення, як основні регулятори особистої роботи, вони намічають нам спільників у роботі та ближчі перспективи, виявляють не раз несподівані зв’язки поміж, здавалося б, зовсім далекими ділянками науки, намічають загальні тенденції розвитку математичної думки і дають провідні думки для планування її роботи. Нарешті, живий контакт з цілою інтелектуальною армією відіграє роль могутнього стимулятора наукової творчості”.
Від 1992 року у НТУУ “КПІ” відбуваються Міжнародні наукові конференції ім. академіка М. Кравчука. Відбулося уже тринадцять таких конференцій, стартує чотирнадцята, присвячена 120-річчю від дня народження видатного вченого, а також 70-річчю від дня його трагічної смерті на Колимі. Незмінний голова Оргкомітету всіх конференцій — академік М. З. Згуровський.
Щоразу ці конференції викликають великий інтерес у наукової громадськості України та за кордоном. На них приїздять науковці з усіх областей України, з багатьох міст Білорусі, Литви, Росії, Австралії, США, Німеччини, Польщі, Китаю, Японії та інших країн.
Основна мета цих конференцій — узагальнити, стимулювати наукові пошуки математиків,  віддаючи належну шану великому математикові й патріоту України, який стільки зробив для розбудови математичної науки в своїй Батьківщині.

* * *
Насамкінець кілька відгуків про М. Кравчука його сучасників і представників уже наступного покоління.
М. Боголюбов: “Михайло Кравчук — найталановитіший алгебраїст нашого століття”.
Є. Сенета: “Михайло Кравчук — математик широкого масштабу. Його ім’я добре відоме у світовій математичній науці. Світ не знав лише, що він — українець”.
Ю. Рудавський, А. Прикарпатський: “Його ім’я історія поставила поруч із такими класиками науки, як Архімед, Ньютон, Фарадей, Гільберт, Пуанкаре та інші. У всьому світі знають ім’я українського математика Михайла Кравчука, що увійшов у скарбницю математичних понять такими термінами, як “Kravchuk polynomials”, “Kravchuk transformation”, “Kravchuk representation” та іншими. Не знали досі про нього лише у нас, на його Батьківщині.
Він був і залишається тією особою, що пробуджує всезагальний інтерес до пізнання глибин людської сутності. Так сталося, що високий рівень математичної творчості Михайла Кравчука став моральною висотою для багатьох учених.
…І хто знає, чи зумів би стати Корольов першим Конструктором космічних кораблів, якби не участь і наукова школа академіка Михайла Кравчука!”.
В. Дзядик: “Голгофа М. Кравчука: геній і жертовність не можуть зникнути безслідно, вони засвідчують своїм духовним світлом і своє безсмертя, і безсмертя свого народу”.
Н. Вірченко: “М. Кравчук пережив свою дочасну смерть — життя його триває і далі: у формулах і теоремах, у суцвітті математичних символів і чисел. На світовому небосхилі математичної науки ім’я Михайла Кравчука завжди сіятиме яскравою блискучою зорею”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment