Церква, що несе слово Боже рідною українською мовою

2012 рік для Храму Святої Параскеви Сербської Чернівецько-Буковинської митрополії Української Православної Церкви Київського патріархату ювілейний. Минає 150 літ від дня його побудови й освячення 1862 року.

З історичних джерел
Перший православний мурований храм у Чернівцях — парафіяльна церква Святої Параскеви має давню історію. З архівних джерел відомо, що існували ще дві дерев’яні церкви — попередниці, які присвячені преподобній. Вони стояли трохи нижче сучасної церкви, на розі вулиць Енценберг Хауптштрассе та Гормузакігассе (у той час Страда Регеле Фердінанд та Страда Гурмузахі, сьогодні — Головної та вул. Заньковецької). 1745 року на місці першої “церкви Боярина Лєки” збудували другу, також дерев’яну, яка діяла до 1843 р.
Храм відомий ще під неофіційною назвою як “Митний”, чи по-молдавськи “Вамяска”, — оскільки в молдавсько-турецькі часи поблизу розташовувалася митниця. Митний пост у Чернівцях існував від 1408 р. Основне його завдання — стягнення визначеної плати, мита за провезення через містечко товарів, а також за перегін худоби і коней.
У доавстрійських Чернівцях митник був поважною персоною: 1763 року він заміняв відсутнього в місті старосту. Прибутки від стягнення мита складали важливу статтю надходжень до державної скарбниці: наприкінці молдавсько-турецького періоду вони сягали 10—12 тисяч флоринів щорічно. Можна припустити, що якась частка від цієї суми офірувалася й на “Митну” церкву.
1835 р. саме в цій церкві буковинці радо зустрічали свого земляка — новопризначеного єпископа Євгена Гакмана, який народився в с. Васловівці на Заставнівщині. Тут, у храмі Преподобної Параскеви, відбулася його перша архієрейська служба й розпочалася страдницька пастирська праця на славу Божу й на розвиток Буковинського краю.
Будівництво першого православного мурованого храму в Чернівцях — парафіяльної церкви Святої Параскеви — розпочалося 1844 року на місці розібраної дерев’яної церкви, так званої “Митної”. Автором проекту був архітектор Адам Павліковський. Оскільки крайовий інженер Марін визначив, що місце для нової церкви необхідно обрати трохи вище, то для цього збільшили земельну ділянку під будівництво і лише 1848 року врегулювали земельні питання, але з’ясувалося, що для будівництва церкви є тільки 50 кубічних клафтерів каменю, а цього було замало. Ініціативу зі збирання коштів на будівництво взяв на себе священик церкви Святого Миколая Андрій Василович. До цієї справи долучились і священики інших чернівецьких церков: Георгій Шесан, Іван Захарович і Георгій Константинович. Будівництво храму розпочалося завдяки настоятелю храму отцю Андрію Василовичу і велося значною мірою його коштом. Проте зібраних грошей не вистачило і невдовзі роботи припинили, їх продовжили тільки після того, як Православний Релігійний Фонд Буковини погодився фінансувати будівництво, яке тривало ще 19 років. Загальна сума витрат — 46 657 флоринів. Церкву освятили ще задовго до повного закінчення її оздоблення — 5 лютого 1862 року. На одній зі стін храму було зображено священика Андрія Василовича, а також вказано дату закладки наріжного каменя. Після освячення ще 7 років храм оздоблювали.
У новозбудованому першому кам’яному храмі Чернівців архітектор Адам Павліковський використав елементи романського стилю, який надав споруді особливої краси. Церква — хрестоподібна. На західному фасаді дві вежі — дзвіниці. Центральний купол розміщено на восьмикутній основі, його підтримують чотири колони, з’єднані зі стінами. Північний фасад має вихід із трансепта. Різьблені дерев’яні двері й кольорові вітражі надавали споруді оригінального колориту.
1890 р. церкву охопила пожежа, під час якої було пошкоджено праву частину іконостасу та головний хрест, а також настінні розписи. Їх відновлювали відомі буковинські художники — Євген Максимович і Йоган Післера.

“Ми встали з великого сну і про свою мову думати почали…”
Від самого початку свого існування храм святої Параскеви завжди беріг українські традиції своїх попередників. Так, 1864 р. вперше на Буковині відзначили роковини з дня смерті Тараса Шевченка. Ось як про цю подію писала тоді львівська газета “Слово”: “Спершу була служба Божа, а по службі правився парастас отцем Мартиновичем, катехитом і учителем руської (української) мови при тутешній реальній школі. Відправа відбулась величаво і дякуємо Небесному, що нам, русинам, допоміг справдити наше бажання. Цей акт зробив багато доброго, збудив чуття в нашій руській молоді і показав, що і на Буковині ми встали з великого сну і про свою мову думати почали”.
У цьому храмі з 1874 до 1884 р. перебували рештки першого буковинського владики Досифея Херескула, доки їх не перенесли в новозбудовану усипальницю на Руському цвинтарі.
За роки радянської влади храм нещадно пограбували, оскільки з 1962 р. він не діяв. Зникло все внутрішнє оздоблення, іконостас, пошкоджено настінний розпис. Невідомо, де поділися церковні книги, стародруки, безцінні ікони й церковне начиння. Вціліли тільки декілька кольорових вітражів та один церковний дзвін. У приміщенні церкви довго був склад, а потім його віддали під шаховий клуб.
Відновилося богослужіння в церкві 1991 року, а 1992 р. храм і його віряни завдяки зусиллям митрополита Данила перейшли під омофор Київського патріархату.
Сьогодні церковна громада відновила пам’ятний хрест, що стояв на місці вівтаря перших двох дерев’яних церков. Цей хрест знесла радянська влада в 1950-х роках, а 5 жовтня 2008 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні митрополита Данила, архієпископа Серафима, архієпископа Іова, архієпископа Варлаама, архієпископа Іоасафа, єпископа Іоана освятив його.
Незважаючи на всі лихоліття і випробування, церква Преподобної Параскеви і сьогодні несе слово Боже. Уже 20 років вона — кафедральний храм, у якому служить митрополит Данило, який відновив зовнішній фасад і внутрішню оздобу храму, а також відродив у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича філософсько-теологічний факультет.
Сьогодні пастирське слово свого духовного владики слухають не лише чернівецькі православні, а й багато духовних осіб цього храму: нововисвячених священиків, ставлеників митрополита Данила, які нині служать в багатьох парафіях Буковини. Вони несуть слово Боже рідною українською мовою.

На Великдень вірян скликали нові дзвони
У ювілейний рік для храму нагальною стала проблема купівлі нових дзвонів.
“Нинішній дзвін — ровесник нашої церкви, — розповів настоятель церкви Преподобної Параскеви Сербської отець Микола Семелюк. — Уже 150 років він скликає вірян на Богослужіння. Від багатолітніх частих ударів півторатонний дзвін тріснув. На думку фахівців, відреставрувати його неможливо, тому ми вирішили купити чотири нові дзвони”.
Церковна двадцятка храму, зібравшись на нараду, вирішила залишити старий дзвін на місці. Нові дзвони виготовили у сусідній Польщі за особливою технологією. На цих чотирьох дзвонах — ікони Пресвятої Богородиці, Святої Трійці, Покровительки Параскеви та Миколая Чудотворця. Вага найбільшого 300 кг, найменшого — 40 кг.
“Коштують вони 150 тисяч гривень, — каже Микола Семелюк. — Не так легко зібрати цю суму. Пожертва парафіян уже склала більше 100 тис. грн. Церква дала завдаток на купівлю нових дзвонів і домовилася з фірмою-виробником про поступову оплату. Людей, які жертвують на дзвони, вписують до спеціальної книги жертводавців. Їхні імена поминатимуться в храмі протягом багатьох років під час служби Божої. Дзвони освятили й встановили на Благовіщення перед церквою”.
На Великдень подзвонити в них міг кожен охочий. За повір’ям, це приносить щастя до наступного Великодня.

Підготувала
Марія ВИШНЕВСЬКА,
м. Чернівці

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment