Золотий ключ української нації

Марія ГУМЕНЮК (КУЗЕМКО),
письменниця,
народний депутат ВР І-го скликання

Щось загадкове й манливе виникає в уяві від цих слів, чи не так? А коли приходить розуміння, що Золотий Ключ може відмикати світ лише золотого джерела, яке б’є ключем, — тим же золотим світінням і мелодією, і коли, вслухаючись у незліченну кількість мелодій інших чарівних ключів, розчуєш саме її, бо вона — мелодія твого серця, то володіти ключем, та ще й золотим — чи ж не почуватися щасливим?
Якби ж то! — скаже читач, дочитавши все до кінця.
Тут багато натяків і прихованих змістів, але в подальшому вони всі розпізнавані. Бо хіба так уже глибоко заховано те, що Золотий Ключ Української національної держави, який б’є золотим джерелом українського серця, — це її Величність Українська Мова, яка справді записана на його скрижалях і яку генерують високі вібрації енергій серця? Бо саме звідси, від нього — така милозвучність, музикальність, пісенність. “Серце співає і спину не має”, — каже нам українське прислів’я. Тому серед світової симфонії національних мов українська має свою неповторну і величну ноту — Ноту Серця. Одні лише думи кобзарські складають цілий пласт культури, зародженої на серцевих енергіях! А коли роздивитись українську націю як живу колективну Істоту з її давнім етнічним корінням минувшини, захованим в аурі безлічі духовних, філософських і космогонічних систем, смислових кодів і знаків, символів, розшифрованих і не розшифрованих мітологем, закодованих у народних казках, легендах, повір’ях, переказах та бувальщинах, то це — історії всепланетного значення, які досі ще як слід не вивчені, не розкодовані й не переведені зі знаків символів у доведені концепції світотворення та історичних процесів. І все це тому, що Золотий Ключ для нас ще не є Золотим Ключем, він ще не став іконою, божеством, доконаним фактом нашого існування, проявленого на всіх рівнях інформаційно-енергетичного поля української етнічної культури.
Якщо коротко розкрити термінологію, про яку йдеться, то Золотий Ключ, як символ Української Мови, не має нічого спільного із золотим металом. Ідеться про золоті енергії серця як найвищі енергії з тонкими і високими вібраціями. Енергія виступає головною складовою мови. Так, наприклад, “Філософський словник” пише, що “вчення про енергію як основу дійсності, концептуально розроблене німецьким вченим В. Освальдом”. “Великий тлумачний словник сучасної української мови” подає щось подібне: “Енергія — одна з основних властивостей матерії”. Термінологію поняття “енергії” уточнює й увиразнює у своїх творах О. Блаватська: матерія — це енергія у найнижчій крапці свого проявлення. Тобто основою матеріально-проявленої дійсності, в якій ми з вами живемо, є енергія. Розуміння енергії як матерії, а матерії як енергії, додають нам дослідження, в яких доводиться матеріальність думки, коли енергія йде за думкою, де думка — різновид проявленої енергії у формі інформації. Таким чином, ми виходимо на формулу: інформація + енергія = думка-мова. І такі словосполучення, як “енергія слова”, “енергія думки”, “енергія мови”, “енергія мовлення”, що певний час вважалися поетичними образами, вже такими не є. Це справжня реальність, у якій інформації без енергії не існує.
Щодо золотої енергії серця, то серце, як і кожен людський орган, наділене енергією. Але чому ця енергія золота — це вже питання вібрацій, які проявляються в кольорі. Золоті вібрації серця — високі. Вони нагадують за кольором сонце і соняшник — наш національний символ. Сонце-серце-соняшник — дуже схожі між собою тим, що створюють теплу атмосферу сонячного дня, який генерує енергії любові. І, навпаки, полярні до них низькі й грубі вібрації створюють колір темний — глибокої ночі, — колір не-любові. Так виникає тандем любові-ненависті.
Якщо енергія — це продукт, а енергетика — те, що виробляє його, то енергетичний центр є центром сили енергії, зосередженої в конкретній точці. Якщо ми підемо шляхом філософії ідеалізму і визнаємо, що дух — первинний, а матерія — вторинна, то зрозуміємо, що енергія надходить з потужного і високого енергетичного Джерела, яке ми з пошаною називаємо Богом; і що Мова — не якась випадковість, а інформаційно-енергетичний потік, який також витікає звідти ж. Це і є те Джерело національних мов, завдяки якому кожен народ, стаючи носієм окремих потоків, отримував свою неповторність. Пояснюючи вищеназваний тандем любові-ненависті, слід сказати, що Джерело одне, але в нього є і верхній полюс з високими вібраціями, і нижній з грубими та низькими. Саме тому мовні потоки різні, бо витікають з різних рівнів, несучи в собі багатоманітну мовно-вібраційну палітру, — від золотого, в якому купаються сонячні промені, аж до темного підземелля, де сонця немає.
Кожна нація як тип енергії індивідуально виражена саме у Мові. Це і є Богом роздані Ключі в руки кожного етносу. Ось чому етнос такий важливий, він — єдина групова одиниця, що має власний Ключ. Немає космополітичної мови, як немає космополітичного етносу. Це алогізм. А штучно створена мова, яка має не Божественне, а людське походження, — мертвонароджена (як, приміром, есперанто та ін.). Отож сама ідея космополітизму також є мертвою, бо кожен початок розмивання межі між націями — початок свого кінця. Хоч нація, як птиця Фенікс, має можливість відродитися з попелу.
Золотий Ключ Української Нації, того велетенського Дому українців, один і неповторний. Жоден інший не відчинить наших дверей. Адже кожен із них створений винятково для дверей свого інформаційно-енергетичного поля, саме тих вібрацій, на частотах яких перебуває його нація і Його Величність Ключ. Тож не ламаймося у чужі двері, а оберігаймо свої.
Українська мова відіграє в Україні ключову роль. Чи ж тільки тому, що вона створила нас українцями, що зберігає нашу ідентичність, є схроном нашої історії, ключем до джерела знань, що визначила наш тип мислення, відмінний від типу мислення інших націй? Очевидно, що є ще щось, таємничо-приховане, затаєне в глибинах національного духу і несказанно важливе, те, від чого залежить наша доля, — українська мова реалізовує код української нації! Ось так! Не більше і не менше. І це не просто гарні слова, а фундаментальна основа існування народу! Адже код утримує у собі всі дані щодо завдання та ролі нації серед інших народів. Цей “набір знаків для представлення інформації у вигляді даних” і є ментальним відбитком зашифрованої у знаках і символах долі, реалізацію якої здійснює Українська Мова. Розуміння цього допомагає нам глибше усвідомити роль Мови в житті нації.
То який механізм її дії? Думаю, його треба шукати в площині трьох чинників: егрегора, нації-людини і землі. Це Трисуття, присутнє у нашому архетипі, ці три складові зв’язані між собою інформаційно-енергетичним променем, який ми називаємо Українською Мовою. Щодо терміна “егрегор”, то він у філософії визначається як Дух нації, а за християнською термінологією — Архангел, охоронець нації (людину охороняє ангел, а націю — Архангел). Таким чином, українська мова для українця — інформаційно-енергетичний потік, центральна магістраль життєзабезпечення, що пролягає між українським егрегором, нацією-людиною та етнічною землею. Кодовий узор української мови резонує з кодовими узорами названих суб’єктів, створюючи загальне електромагнітне поле. Так замикається національне коло єдиної України, в якому реалізовується доля нації. Колообіг енергії дає такий результат, як і кровообіг у людському тілі. Поки існує цей інформаційно-енергетичний обіг, із нами, українцями, усе гаразд: у нас гармонія і здоров’я. Але тільки він блокується, як приходить біда. Що ж породжує енергетичні блоки, і чому вони дають такі серйозні наслідки?
Кожен новонароджений, який приходить у конкретний етнос, проходить крізь “національні ворота”, або національний егрегор (бо немає космополітичних воріт). У момент народження він отримує національний код-матеріал (те, що ми називаємо ментальністю нації). І тому на підсвідомому рівні в кожної людини закладено менталітет тієї нації, в якій вона народилася, саме він направляє її кроки в житті. Національна мова, як поєднуюча ланка між егрегором, людиною та енергетикою території, забезпечує її енергією. Оскільки код землі має аналогічний етнічний код, то людина і від землі отримує життєву силу. Так створюється єдина система, яка функціонує завдяки національній мові, що поєднує усі три ланки в єдине ціле та реалізовує долю нації. Але національна мова не лише прокладає канал, вона є Душею народу, його інформаційно-енергетичним забезпеченням. Це включає такі складові, як морально-етичні принципи, світоглядні основи та духовні засади. Усі вони зашифровані в коді нації.
Коли народжується українська душа, відповідно, в українському егрегорі вона отримує код України та українську мову. Вони записуються в його енергетичних центрах у вигляді мислеформ-архетипів. Ці записи діють і на клітинному рівні: передають сигнал генам для творення фізичного тіла з відповідним типом, кармою роду і кармою нації. Усе це після народження починає в людині працювати. Отже, українська мова відіграє тут особливу роль. Без неї ми сліпі, глухі і німі — раби тих, чия мова пробує нас поневолити. Адже діапазон національних мов дуже великий: це можуть бути вібрації серця, яке любить і співає, а можуть бути і вібрації важкого рок-металу, які наступають і знищують. Ці мови — антиподи. Розведені по різних націях, вони нікому не шкодять. Оскільки одні нації живуть на одних енергіях, інші — на інших, і кожна з них розвиває свою долю. Але мови-антагоністи, поселяючись в одній людині чи в одній нації, вступають між собою в конфлікт, руйнуючи її саму, її долю і долю нації. Це як у горщику меду ложка дьогтю.
Ось тут ми підходимо до найважливішого: що породжує блоки в енергетичних каналах життєзабезпечення українця та української нації? Відповідь однозначна: накладання узору іншої мови на узор української!
На жаль, сьогодні в Україні найбільша проблема — нерозуміння нанесеної собі шкоди внаслідок русифікації. А коди України та Росії не просто різні, а полярно різні! Якщо коротко, то інформаційно-енергетичні поля обох націй діаметрально протилежні. Вони несуть різні Програми. Тому мовна несумісність цих двох народів — очевидна. Щодо Росії, то найкраще про неї сказав російський письменник Д. Андрєєв у книзі “Роза мира”, де яскраво описав російського демона великодержавності на ім’я Жругр (це егрегор Росії), який програмує свідомість Росії і наповнює її інформаційно-енергетичний мовний потік.
Що ж відбувається при русифікації українця і України?
Русифікація має дві стадії: двомовність і повне знищення. Двомовність українця призводить до того, що енергії життєзабезпечення з егрегора течуть до такої людини покрученими рівчаками, а не прямим потоком. Спочатку зовні це малопомітно, та внутрішнє життя зазнає негативних змін: внутрішній світ розколюється і утворюються дві матриці, дві світоглядні картини, два коди зі своїми Програмами. А оскільки вони антагоністи, то ці дві мови (два світи!) в одній свідомості мирно вжитися не можуть: вони конфліктують, і таке ратне поле бою, підсвідомо виснажуючи особу, може призвести навіть до суїциду. В людини поступово руйнується все: здоров’я, бізнес, сімейне та суспільне життя тощо. І причиною своїх бід стає вона сама, бо з доброї волі заклала собі таку програму. Українець, впустивши до своїх жовтих енергій темні (особливо коли останні беруть верх), впадає у стани пригнічення, які можуть призводити до затяжних депресій. Чому? Бо починається забруднення енергетичних центрів: вібрації стають важчими і, як наслідок, відбувається зміна лінії долі (людина з вищої, в якій закладені легкі та високі вібрації, лінії долі опускається на нижчу — з низькими та грубими, сценарій її життя міняється на гірший). Тому двомовність, як перша стадія русифікації, є негативним явищем для того, хто народжений в Україні, адже при народженні енергетичні центри українця наповнені українською мовою. Міняючи мову, він шкодить собі, пригнічуючи цим і себе, і свою націю. А пригнічення титульної нації автоматично тягне за собою пригнічення матеріальних благ країни. Якщо ми хочемо бути багатими й заможними, титульна нація повинна розвиватися за Законом Справедливості — бути в державі правлячою силою. Без цього сподіватися, що Україна буде здоровою і багатою — марна річ. Адже здоров’я можливе там, де гармонійно протікають енергії, а багатство — де енергії об’єднані й нація становить єдине ціле (адже гроші — це концентрована енергія, національний енергетичний згусток, який не може народитися у пригніченій нації).
Двомовність в Україні — не тільки внутрішній конфлікт нації на рівні розколів, це ще й процес темного програмування національної свідомості. Темна енергія направлена не лише на заземлення, а й генерує колективну свідомість багаторівневого темного світу. Матеріальне починає домінувати над духовним. Дивує тут лише те, що люди гинуть, не усвідомлюючи, що гинуть з власної волі: їх спіткають нещастя, вони страждають, але не бачать, що породженнями своїх нещасть є вони самі.

Далі буде

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment