“Козацький роман” (другий спільний роман Лесі Гончар і Руслана Найди) — це спроба змінити вектор осмислення нашого майбутнього, адже міць кожного народу — у духовному зростанні та консолідації сил навколо розбудови свого іманентного духовно-інтелектуального простору.
Книжка присвячена поколінню українського ренесансу дев’яностих, своєрідний посібник виживання для творчих людей в Україні в часи, коли чорна неандертальська енергія цинічної влади вже вкотре затоплює нашу землю.
Роман про буття сучасних козаків. Про революційну ситуацію, Єгипет та індіанську резервацію. Як жити правильно і щасливо там, де хочеться?
“Козацький роман” — реакція на затяжну кризу в Україні, насамперед духовності, що повсюдно виявляється у знеціненні моральних вартостей, зраді ідеалів, а відтак — і національних святинь. Особливо “зачепило” глибоке розчарування у деяких представниках української інтелігенції — “цвіту нації”, на яку покладалися сподівання. Утім гонитва за примноженням власного добробуту новітніх “бізнесменів-інтелігентів” умить переважила всі їхні національні почуття і людські чесноти. А чи були вони?
Вл. інф.
