Вистава про Лесю Українку

Ірина МОЛЧАНОВА,
член НСЖУ,
член ВУТ “Просвіта”

Викладачі та студенти філологічного факультету Маріупольського державного університету відзначили День факультету та кафедри української філології показом вистави про життя Лесі Українки.
Аматорський драматичний гурток під авангардною назвою “Не мій театр” діє в університеті вже кілька років. Очолюють його Ольга Шниткіна, викладач кафедри, а в недавньому минулому — випускниця магістратури спеціальності “Українська мова та література”, та Оксана Мороз, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології.
В Україні будь-яка справа починається з пісні. Тож коли Ніна Клак, уроджена вінничанка, чистим сильним голосом проспівала слова вражаючої сили “Я жити хочу, я люблю! Мамо, не лай дочку свою!” — зала завмерла, бо був знайдений той камертон, що об’єднав і налаштував публіку на роздуми про долю славетної письменниці Лесі Українки.
Коротке дитинство, яке у 10 років перекреслила страшна хвороба. Перша закоханість у грузинського студента Нестора Гамбарашвілі. А далі — зустріч у Криму з поляком Сергієм Мержинським, який помер на руках закоханої Лесі. Любов Климентія Квітки, уважного до творчості і здоров’я Лариси Косач, на той час уже відомої поетеси Лесі Українки. Не дивно, що сценічний образ Лесі виконують різні артистки — Антоніна Ігнатенко, Олена Охтирко, Тетяна Мацкова, Олеся Онищенко. Чоловічі ролі втілювали на кону Дмитро Гузь, Данило Черняєв, Євген Троян. Були ще ролі авторки-драматурга (Юля Домашина), ангелів — Білого Духа (Дар’я Скляр) та Чорного Духа (Вікторія Корнієнко).
Вистава аматорського театру сприймається на одному подиху: студенти та гості не могли відірвати очей від артистів, що були настільки природні у своїх ролях, начебто розповідали історію власного кохання. Вдячні оплески супроводжували кожну сцену. Можна лише пошкодувати, що таку надзвичайну для Маріуполя п’єсу подивилось зовсім мало глядачів.
Чи не пора відділові культури міськради надавати українським аматорським театрам Маріуполя час для виступів на малій сцені Драматичного театру Маріуполя? Адже інтерес до театрального мистецтва задовольняється лише для російськомовних глядачів Маріуполя, а українці досі не мають належних умов для розкриття і втілення своїх талантів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment