Поетичний автограф

Богдан ДИЧУК,
голова первинного просвітянського осередку Городенківської ЗОШ
І—ІІІ ст. №1

Ніч після суду

Я взяв вину в суді тоді на себе,
Ти розгубивсь… слова, мов проковтнув.
Багатозначно глянувши на мене,
Суддя якось з полегшенням зітхнув.
Не йшов, а біг ти радісно до друзів.
Мене наручники пекли, немов свічки.
Лише суддя цей день, немов забувши,
Машину вів повз сумніви й сніги.
Ти пив вино в закуреному барі.
А що суддя?.. Він справу завершив.
Лиш я в ту ніч із місяцем у парі.
Здається, до опівночі моливсь.
24.03.2012

Гармоніка
або Вірш із бідною римою

Її знайшов у купі сміття
Старий і немічний жебрак.
Вона лежала непомітна,
Така обшарпана аж жах.
Душа весіль, чужих концертів
Знайшла притулок саме тут.
Мов подаяння брав уперше,
Тремтіли пальці його рук.
Він витер порох рукавами
Натис на клавішу і враз
Полився в серце звук бальзамом,
Росою зблиснув ув очах.
Він грав, забувши все на світі,
Хоч не було тут ні душі,
Лиш він, нікому не потрібний,
І три баси ледве живі.
21.03.2012

Художник малює
портрет заробітчанки

Він малював… Хотів, щоб ти всміхнулась,
Веселою хоч трішечки була.
Та ув очах світилася зажура,
І зморшки сумували край чола.
Що не просив — ні натяку на усміх.
А може б, від натури відійти.
Та олівець уперто й непослушно
Не тушував промінчики туги.
Він зрозумів, як був портрет готовий,
Як випав олівець таки з руки:
Не поміняв би й золото ніколи
На ті, в очах, промінчики туги.
20.03.2012

* * *

Зимовий день згора, неначе свічка,
Мороз під ніч укріплює тили.
І місяць ритуалом прозаїчним
Складає перші промені в снопи.
Розлігся сніг під хатами зухвало
А вікна, наче соняхи довкіл.
Хустини диму ніч повитягала
Й витрушує на сніг монети зір.
22.03.2012

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment