Коли піснею розмовляє душа

Надія КИР’ЯН
“Зацвіла коло хати зірка // нахилив важку голову сонях // жовті стерні сурмлять і сурмлять…” — словами з поезії Миколи Воробйова українська артистка Галина Стефанова, лауреат багатьох премій, розпочала вечір, присвячений Дню матері, який організувало ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка.
Це була справжня магія високих мистецтв: музики, художнього слова і певною мірою образотворчого мистецтва, оскільки поезії Миколи Воробйова “мальовані”, хоч не пензлем, а словом. А всі учасники дійства — люди високопрофесійні, творчі, справжні ентузіасти своєї справи. І головна дійова особа — солістка Надія Боянівська, на жаль, більше відома за кордоном, ніж в Україні, володарка “кришталевого голосу”, як говорять про неї, а вона вважає, що піснею розмовляє душа. І камерний симфонічний оркестр під орудою відомого диригента Сергія Дідка, лауреата міжнародних конкурсів. І один з оркестрантів Максим Бережнюк, який віртуозно володіє більш як п’ятдесятьма духовими народними інструментами, продемонстрував частинку свого таланту — виконав мелодію на пан-флейті й сопілці. І чудові артистки-колежанки Надії Боянівської Оксана Гордієць і Ганна Булуй.
Галина Стефанова тонко дібрала і створила колажі з поезій Миколи Воробйова й талановито прочитала їх — не знаю, чи звучали вони десь так красиво й доречно, як на цьому концерті. Глядачі ніби побачили, як “хата до хати червоне яблуко котить // поспліталося світло золотими рогами // вогонь поліно струга… // журавлиним горлом дихає відро… // вітер вікна скубе // тріпотить по шляху, піднімаючи листя”, а мати сидить собі сама і згадує дітей, яким матір “кому холодно, кому вітряно // кому вітряно, кому ніколи // навістити нікому” (вірш “Навістити матір”).
Концертний репертуар складався з українських народних пісень, серед них широковідомі, популярні, які в сучасному аранжуванні дипломанта багатьох фестивалів Андрія Шустя прозвучали дивовижно по-новому: “Чорні брови, карі очі”, “Ой чиє то жито, чиї то покоси”, “Туман яром по долині”, “Ой у вишневому саду та й соловейко щебетав”. І менш відомі загалу, з репертуару Надії Боянівської. Але всі вони — перлинки, відшліфовані чудовими майстрами.
Концерт відбувся в Малому залі Палацу “Україна”, зал був переповнений, а настрій після концерту — піднесений, натхненний. Адже душа кожного, попри життєві негаразди й проблеми, потребує високого й красивого, що дає людині мистецтво.
Саме такі концерти треба транслювати на радіо, телебаченні замість примітиву, яким нас щодня годують.
Бажаємо артистам нових визначних успіхів і досягнень!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment