Правічний голос землі

img_1892У багатьох міфологіях ідеться про те, що Бог створив людину з глини. І недарма. Глина має не тільки чудодійну силу й неймовірні властивості, а й неповторне звучання. Це ніби живий організм, який справді має душу, це — музика землі. Ось візьміть у руки глиняну окарину (зозулицю)… Відразу відчуваєте мову давнього музичного інструмента, таїну часів Трипілля і дихання землі. Про це — в Центрі української культури та мистецтва на виставці “Музика Землі”. Тут переконуєшся, що музика глини має не просто дивовижні тембральні відтінки, а й несе в собі глибинний духовний пласт тисячоліть. Ось колекція керамічних музичних інструментів із багатьох країн світу. І всі вони втілені в українській опішнянській глині. Створили цю колекцію Юрій Мирко, Дмитро Білокінь та Сергій Казьмін.

Уляна ВОЛІКОВСЬКА
Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА

За словами генерального директора Центру Світлани Долеско, виставка викликала неабиякий резонанс серед відвідувачів, особливо зацікавилася молодь та іноземні гості.
А все почалося випадково. Юрій Мирко відвідав виставку кераміки, де його увагу привернули світлини різноманітної глини у природному стані. Вона видалася йому красивішою, досконалішою за самі керамічні вироби, що були на виставці. Майстер замислився над тим, що ми поверхово використовуємо ресурси, даровані нам землею. Відтоді Юрій почав досліджувати глину. Згодом до нього приєдналися однодумці Дмитро Білокінь та Сергій Казьмін, яких цікавила музика та керамічні музичні інструменти. Так виникла спільна ідея поєднати звуки землі й повітря. Розпочалася архівна робота. Майстри шукали вже відомі музичні інструменти різних культур, досліджували інструменти з глини, а найцікавіше — створювали власні. Тож на виставці кожен експонат — своєрідна авторська робота. Під час відкриття вони організували імпровізований концерт на оригінальних інструментах, серед них — утар, шивайя, маракаси, діджеріду тощо.
Діджеріду — духовий інструмент аборигенів Австралії, який має дуже широкий тембральний діапазон. Він був популярний у 80-х роках ХХ століття у шаманів. Завдяки цьому інструменту людина входила в транс. Використовують його у духовних школах, щоб досягнути досконалості, злитися з природою, для медитації. Діджеріду схожий на сопілку, його створили як прототип містичної райдужної змії.
Є тут і класичний китайський інструмент сюнь (сюань), йому понад 7 тисяч років. За легендою, винайдений він дивним способом із давньої метальної мисливської зброї. Під час полювання давні люди обв’язували мотузкою камінь або шматок глини і кидали його на здобич. Коли камінь летів, то видавав свистячий звук. Людина здогадалася зробити отвори різного розміру, щоб отримати різне звучання.
Найстаріший інструмент колекції — гатам. Він нагадує горщик для води. Його використовують як барабан. Важливу роль відіграють мотузяні підставки-круги під глиняними горщиками, які регулюють звук. Тож якщо під керамічний інструмент покласти таку підставку, звук буде дзвінкішим і виразнішим.
Уду — це африканський глиняний барабан-горщик, який видає низький протяжний звук. За віруваннями африканців, це мова предків. Також представлена окарина — музичний інструмент, притаманний багатьом культурам, зокрема й українській. Окарина в перекладі означає “гусеня”, бо форма інструмента нагадує голову гусеняти. У глибоку давнину зозулиця використовувалася для поганських обрядів і свят. До речі, у світі, зокрема в Італії, Австрії, США, традиційно відбуваються фестивалі, присвячені окарині.
Загалом на виставці понад 50 найрізноманітніших модифікацій інструментів. На жаль, типово українських тут немає. Але хлопцям запропонували створити колекцію суто українських музичних інструментів, тож наступна колекція вражатиме.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment