Володимир ЛИГА,
м. Львів
Неподалік від Львова уздовж траси Львів—Самбір розкинулося селище міського типу Великий Любінь із близько п’яти тисячами населення. Здавна, ще за часів Австрійської монархії, у ньому завжди вирувало національно-культурне і духовне життя. Цьому сприяли Українська Греко-Католицька Церква і осередок товариства “Просвіта”, заснований 21 травня 1897 року.
У ті далекі часи в селищі ще не було Народного дому і члени “Просвіти”, серед яких було багато молоді, збиралися в оселі заможного селянина, який мав великий будинок, або у садибі пароха місцевої церкви. Там відбувалися перші концерти, вечорниці, вистави.
1909 року у Великому Любені посеред села на Оболоні відбулися перші в Городоцькому повіті (районі) народні фестини.
Із плином часу, коли національно-культурне життя набирало щораз більшого розмаху, виникла потреба у будівництві Народного дому, в якому можна було б зосередити всю просвітянську діяльність.
Виділ (управа) осередку товариства “Просвіти” звернувся до селян з проханням про добровільні пожертви на будівництво Народного дому. Кожен свідомий українець (а це більшість мешканців села) відгукнувся на цей заклик і жертвував хто скільки міг грошей, відриваючи від своїх мізерних статків останній грейцар. Зібравши невеликі кошти, громада села придбала земельну ділянку і будівельні матеріали та власними силами у 1935—1936 роках збудувала невеликий Народний дім, у якому члени “Просвіти” проводили національно-виховну, патріотичну, освітянську і духовну роботу в умовах поневолення і переслідувань. До читальні “Просвіти” потягнулася молодь. У Народному домі почала працювати бібліотека, в якій нараховувалося понад п’ятсот примірників книг, що на той час було багато.
Осередок товариства “Просвіти” став матір’ю таких громадських організацій, як “Сільський господар”, “Сокіл”, “Пласт”. “Союз українок”. При читальні “Просвіти” організовано кооперативний магазин, молочарню. Словом, новозбудований Народний дім став осередком всього національно-культурного життя українців селища.
1939 рік — дні чорної реакції. Після завоювання Польщі двома агресорами — фашистською Німеччиною і Радянським Союзом — у Західну Україну прибули з так званою “визвольною” місією комуно-більшовики, які відразу ліквідували товариство “Просвіта” як ворожу їм націоналістичну організацію; багато просвітян заарештовано і розстріляно у тюремних казематах або вивезено у сибірські концтабори на каторгу. Народний дім почали називати клубом, перетворили його на осередок комуністичного виховання і пропаганди “щасливого” радянсько-колгоспного життя. У вихорі цього “щасливого” життя ніхто з радянських керівників не подбав, аби замість невеликого обшарпаного літами Народного дому побудувати новий просторий Будинок культури.
1990 року, коли Україна стала незалежною державою, знову відновилося національно-культурне і духовне життя. Почали відроджуватися колишні громадські суспільно-культурні й політичні товариства і організації. У Великому Любені утворено товариство української мови імені Тараса Шевченка, відроджено осередок товариства “Просвіта”, пожвавилася робота в старому Народному домі.
Про побудову Будинку культури знову ніхто не подбав.
І ось уже понад п’ять років цей старий обдертий будинок, що колись був народною будовою наших дідів і батьків, зачинено разом із бібліотекою, бо перебуває в аварійному стані з проломленими дахом і стелею. Своїми темними вікнами з розбитими шибами він наче просить про поміч. Та вища українська державна влада не чує і не бачить, що в містечку зі славним історичним минулим занепадає національно-культурне життя, молоді ніде проводити дозвілля. І знову, як за Австрії й Польщі, коли українці не мали Народного дому, молодь селища, на нашу ганьбу, збирається на так звані “дискотеки” чи вечірки по хатах і розпиває там алкогольні напої.
Щоб хоч якось вийти з цієї важкої ситуації і розпочати зведення Будинку культури у Великому Любені, керівництво селищної ради за свої мізерні кошти виготовило проектно-кошторисну документацію і вирішило закласти фундамент із будівельних матеріалів старого Народного дому, а відтак, як колись, збирається ходити від хати до хати з простягнутою рукою і просити у населення допомоги.
Утім, ще жевріє надія, що до того не дійде, і уряд України разом із Львівською обласною радою і держадміністрацією профінансують будівництво Народного дому. До того ж у селищі розташований відомий в Україні бальнеологічний курорт сірко-водневих вод, куди приїжджають на лікування хворі з усіх регіонів України.
