Шановні депутати! Шановні українські громадяни! Від імені та за дорученням депутатської групи “Реформи заради майбутнього” маю честь висловити нашу позицію щодо проекту Закону 9073.
Ми всі різні. У нас різні життєві позиції, і це природно. Але ми — народні депутати України! І маємо єдину ідеологічну позицію щодо мовної політики в державі. Депутати фракції “Реформи заради майбутнього” за жодних обставин не підтримуватимуть зміни суспільних відносин, що виникають у процесі застосування мов України, якщо за своєю суттю вони перешкоджають утвердженню та функціонуванню державної української мови. А саме така спроба зроблена цим законопроектом.
Із чого ми виходимо? Проблеми мови у населення України нема! Ця тема підігрівається штучно і приводить до поляризації суспільства! При цьому принцип вільного мовного самовизначення, який визначений у цьому законопроекті, не встановлюється ані Конституцією України, ані міжнародно-правовими актами, ані Конвенцією Ради Європи про захист національних меншин, ані Хартією регіональних або міноритарних мов.
Стаття 5 цього Закону стверджує, що держава відтепер повинна сприяти розвитку саме багатомовності, при цьому частина перша статті 7 підкріплює затвердження багатомовної держави!
Частина 2 статті 7 затверджує перелік із 18 регіональних мов, до яких зараховано російську, вірменську, німецьку, кримськотатарську, русинську, караїмську, ідиш тощо. Насправді мовних меншин в Україні набагато більше, чому саме ці мови потрапили до списку, не зрозуміло.
Стаття 7 передбачає задекларовану можливість отримання статусу регіональної мови за умови, що чисельність окремої мовної групи на відповідній території складає 10 і більше відсотків. При цьому пунктом 2 частини третьої цієї ж статті передбачено, що “в окремих випадках” рішенням місцевої ради статус регіональної мови може бути надано, навіть якщо чисельність мовної меншини складає менше ніж 10 % від всіх тих, хто проживає на відповідній території. Тобто, наприклад, піввідсотка. Це неприпустимо!
Ще більш “цікава” норма, передбачена частиною 6 статті 7. Відтепер мова або мова меншин, яка отримала статус регіональної, стає обов’язковою для виконання місцевими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, установами, організаціями, підприємствами і навіть фізичними особами! При цьому за “будь-яке зволікання чи створення перешкод” із користуванням регіональною мовою передбачено введення карної відповідальності (стаття 161 ККУ).
Стаття 10 або стаття 11 передбачають пріоритет саме російської мови над іншими. Читайте уважно цей законопроект.
Стаття 20 передбачає надання навчальним закладам усіх прав на обмеження української, а отже, державної мови. Приватні вищі навчальні заклади ухвалюють рішення щодо державної мови на власний розсуд. Українська мова більше не буде обов’язковою навіть у державних і комунальних навчальних закладах, не маючи в процесі навчання жодних переваг окрім, наприклад, мови тестів.
Статтею 24 телерадіокомпаніям України надається право на власний розсуд обирати мову мовлення: українську, російську або мову меншини.
Яка вартість цього законопроекту? Ми вважаємо, що це понад 3 мільярди на рік. Насправді цей закон направлений на створення гетто для української мови, а отже, України. Кожен депутат депутатської групи “Реформи заради майбутнього” стоїть в обороні інтересів України і нашої держави. Слава українській мові! Слава Україні! (Зал у відповідь: Героям слава!)
Виступ на сесії Верховної Ради 24 травня 2012 р.
