Центрального правління ВУТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка щодо законопроекту “Про засади державної мовної політики”
24 травня 2012 року під час розгляду законопроекту “Про засади державної мовної політики”, підготовленого С. Ківаловим і В. Колесніченком, Україну було поставлено на межу міжнаціональних конфліктів, що можна потрактовувати як загрозу національній безпеці нашої держави. Очевидно, що перед стартом виборчої кампанії Партія регіонів знову спекулятивно розігрує “мовну карту” захисників меншинних мов і російськомовного населення Півдня і Сходу України, де команда В. Януковича стрімко втрачає прихильність електорату. Не виконавши обіцяних соціальних та економічних програм, регіонали намагаються втягти українців у “мовну війну”, аби відвернути їхню увагу від соціально-економічної політики правлячого режиму, що понизила національні, соціальні, громадянські і трудові права суспільства.
Законопроект Ківалова—Колесніченка фактично претендує на зміну засадничих мовних статей Конституції України, ревізуючи і викривляючи їх на догоду реваншистам, які домагаються знищення української державності, однією з підвалин якої є рідна мова. Перебуваючи в складі різних імперій, населення України зазнавало більших чи менших асиміляцій, покладаючись на які противники мовно-національного відродження нашої батьківщини висувають різні “теорії” на зразок українськомовна і російськомовна Україна, намагаються протягти у правове поле поняття “регіональна мова”, “мовна група”, “мовна меншина”, “регіональна мовна група”, намагаючись знищити під корінь об’єднавчу роль державної української мови, витіснити її з освітніх закладів, органів місцевого самоврядування, судів, вивищуючи роль російської мови і принижуючи мови національних меншин.
Рівень цивілізованості країни визначає ставлення до мови народу, який дав назву цій країні. Українська держава зобов’язана дбати про мову свого народу і заборонити будь-які проекти, що стоять на перешкоді її відродження, становлення, розвитку.
Коли чехи на початку минулого століття визволились із-під німецького поневолення, вони не зробили німецьку мову державною, хоч мало не всі вже знали її, розмовляли нею. Коли алжирці скинули ярмо французьких колонізаторів, вони французької мови не проголосили державною, хоч до того в школах їх навчали тільки французькою. Індонезія, визволившись від голландського 300-річного панування, голландську мову заборонила на своїй території. Корея, позбувшись японських окупантів, повикидала навіть японські слова зі своєї мови, хоч японці майже півстоліття насаджували тут свою мову. То на якій підставі російська мова має бути в Україні другою державною? Намагання її зробити такою в Україні — це намагання повернути нас у лоно колишньої імперії, повернути в Україну колишні колоніальні стосунки. Тож нехай росіяни в Україні вивчають собі російську мову, говорять і пишуть нею, євреї — іврит, поляки — польську, але зазіхати на виняткові права української мови як єдиної державної — цього ми, українці, нікому не дозволимо. Ми на своїй — не чужій землі, і не допустимо нової хвилі лінгвоциду, якого так прагнуть ті, хто ненавидить і нашу мову, і нашу державу.
Звертаємося до Верховної Ради з вимогою зняти законопроект “Про засади мовної політики” з розгляду як ворожий Основному Законові України. Сподіваємося, що Президент В. Ф. Янукович розуміє: будь-які спроби спровокувати мовні протистояння в Україні є загрозою її державності, спокою її народу, ставить правлячу політичну силу поза законом.
Центральне правління
ВУТ “Просвіта”
імені Т. Г. Шевченка
