За 4,5 години на новенькому Hyundai…

Євген БУКЕТ
Харків теж “готується” до Євро. І, вочевидь, на чемпіонат не очікують, як на “манну небесну”, тому й будують для фанів “клітку” в центрі міста. А загалом процес підготовки до футбольної першості в Харкові на мене справив більш приємне враження, ніж у столиці: полатали дірки на дорогах, поштукатурили фасади будинків, змінили вивіски на вході до станцій метрополітену, побілили дерева й висадили квіти.
У місті одразу помітно загальну атрибутику чемпіонату: розмальовані автобуси, тролейбуси й маршрутні таксі, а також вказівники з напрямком руху до метро та іншого громадського транспорту в багатолюдних місцях. Не мало в Харкові банерів чемпіонату та його офіційних спонсорів. Подекуди ці рекламні конструкції затуляють невідреставровані об’єкти будівництва, аби ті “очей не муляли”.
Харків зустрічатиме гостей із Голландії, тож місто прикрасять у головний колір цієї команди — помаранчевий. Проте “винахідлива” місцева влада вирішила зекономити й використовує для фарбування огорож і фасадів звичайну руду фарбу для підлоги. Я не побачив у Харкові ексклюзивних путівників для туристів. У продажу в кіосках лише звичайні гіди містом різними мовами, які видає вже багато років ДНВП “Картографія”. Можливо, щось зміниться вже під час проведення футбольної першості.
Спеціально до ЄВРО один із місцевих олігархів відкрив у Харкові справжню “перлину” модерної архітектури — п’ятизірковий готель “Kharkiv palace”. У стилі будівлі відреставровано навіть вхід до станції метро “Держпром” і зупинку громадського транспорту. Кошти справді вкладено в розвиток, а не в руйнацію, як на столичному Андріївському узвозі. Тож не дивно, що саме тут розмістилася харківська штаб-квартира УЄФА.
Один із головних центрів євроатрибутики в Харкові — залізничний вокзал. “Харків вітає тебе”, “Творімо історію разом”, “Харків з гордістю приймає УЄФА ЄВРО 2012” — сповіщають українською і англійською мовами інформаційні плакати на вокзалі. У приміщенні вокзалу є інформаційний монітор, який встановили теж із нагоди ЄВРО, а на привокзальній площі — футбольний м’яч і конструкція з логотипом чемпіонату, що обертається.
А наостанок хочеться розповісти про чи не найбільшу “гордість” чинної влади — електропотяг Hyundai, яким мені пощастило повертатися до Києва. Всі вже чули про диво-потяг, який за 4,5 години долає відстань від Харкова до Києва, має клімат-контроль та безкоштовний Wi-Fi Інтернет. Можу підтвердити: він справді їде чотири години і тридцять хвилин, розвиваючи подекуди швидкість 161 км/год. Але у вагоні трохи парко, а Інтернету поки що немає. Окрім того, у вагоні-ресторані величезні черги за гарячими напоями, оскільки стюарди їх не розносять разом з іншою їжею. Цікава деталь: незважаючи на те, що квиток на Hyundai майже втричі дорожчий, ніж на звичайний потяг, а провідники називаються стюардами, безкоштовного обіду, чи чаю, як у небі, тут немає. А коли вагоном другого класу рухається обслуговуючий персонал, ніхто інший пройти вже не зможе — надто вузький прохід. У першому класі прохід ширший, туалетів більше, у кожного є персональні навушники, більше місця для багажу і трохи ширше крісло, але, як на мене, такі “зручності” не коштують 185 гривень (саме така різниця у вартості квитків між першим і другим класом). Але в новенькому Hyundai, принаймні поки що, їхати приємно. Автоматичні двері працюють справно, шуму значно менше, ніж у звичайних потягах, висока швидкість зовсім не відчувається.
Цікаво також побачити Харків через рік після чемпіонату Європи з футболу. Чи щось нагадуватиме нам про цю подію світового значення?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment