«Є боротьба за волю України…»

Цьогорічна межа весни і літа на Луганщині ознаменувалася не лише погодними катаклізмами. Наближаються до свого апогею пристрасті суспільно-політичного життя. І чи не найзапекліше протистояння між антиукраїнською владою та патріотичною громадськістю краю точиться на мовному фронті. Правляча Партія регіонів, намагаючись зберегти бодай крихти свого колишнього авторитету в очах деяких наших земляків і при цьому не маючи навіть наміру проводити державницьку політику в інтересах народу, міцно осідлала свого улюбленого горбоконика, вкотре витягнувши на поверхню давно пожовклу й пропахлу нафталіном ідею двомовності.
“Регіонали” та їхні сателіти вже не раз у той чи інший спосіб намагалися запровадити в Україні другу державну мову — звісно ж, російську. Проте цього разу вони налаштовані рішуче: зрозумівши, що прямим текстом узаконити двомовність їм не вдасться (для цього в них немає конституційної більшості), вони склали законопроект, який формально ніби й залишає українську державною, але фактично мало не в кожній області вводиться “своя”, так звана “регіональна”, мова.
Як завжди, не пасе задніх у справі просування двомовності “вірна революційним, бойовим і трудовим традиціям”, “біло-синьо-червона” Луганщина. Саме тут останнім часом шаленіє проваджена активістами Партії регіонів пропагандистська кампанія, покликана створити ілюзію “всенародної підтримки” цієї нав’язливої “ідеї-фікс”. Причому, “регіонали” не обмежуються проведенням агітації на вулицях і площах, вони активно залучають до своєї брудної гри працівників бюджетної сфери, більшість яких у нашому краї, на превеликий жаль, не звикла виявляти чіткої громадянської позиції, а натомість чинить так, як це було б до вподоби начальству. Пропонуючи поставити підпис “за російську мову”, їм обіцяють підвищену пенсію та інші пільги. Зокрема така практика звична в багатьох луганських загальноосвітніх школах.
Ще одне віяння сьогодення — мобілізація “регіональними” керманичами своїх прихильників, яких “рідна” партія збирала на 5 червня для поїздки в Київ під стіни Верховної Ради. Як стало відомо з поінформованого джерела, кожному з них за участь у “російськомовному” стоянні обіцяли двісті гривень. Такі фінансові вливання яскраво свідчать, що мовне питання в Україні насправді штучно надумане, а для пересічних мешканців воно взагалі на периферії інтересів. На це вказує і той факт, що луганців агітують за російську мову здебільшого російські громадяни, що працюють, за їхнім поясненням, “у штабі Єфремова”. Отже, маємо справу з порушенням українського законодавства, оскільки до участі в партійній діяльності залучають громадян іноземних держав.
Кому потрібна ця вакханалія з другою мовою? Луганські можновладці вихваляються (хоч де тут привід для хвальби?) тим, що в області мешкають представники більш ніж 120 національностей. Але хіба можна всерйоз вважати, що “регіональну” мову задумано для татар чи греків Приазов’я? Ні, бо кожному зрозуміло, що законопроект Колесніченка—Ківалова винесено на розгляд в інтересах лише однієї національної меншини, представники якої обіймають найвищі посади в нашій області й репрезентують її у Верховній Раді. Виникає запитання: чому меншість має диктувати свої умови більшості, яку складає титульна нація? І чому в Українській державі не створено міністерства чи департаменту з питань національної політики, які мали б стояти на сторожі прав таких етнічних меншин, як гагаузи, греки, караїми тощо, й водночас захищати державотворчу українську націю.
Настають вирішальні дні боротьби за українську ідентичність, коли необхідна тісна взаємодія патріотичних політичних сил і широкої громадськості. На порядку денному — доля української мови як атрибута державотворчого етносу. Адже давно відомо: чия мова — того й влада. І нової поразки наші нащадки нам уже не пробачать. Бо нікому буде пробачати. Бо українці, роз’їхавшись по світах і асимілювавшись “на нашій — не своїй землі”, поступово стануть росіянами, поляками, турками — ким завгодно, тільки не українцями. Тому сьогоднішні події, як наголошує Ліна Костенко, “боротьба за волю України. Все інше — то велике мискоборство”.

Прес-центр Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment