Партія влади вкупі з комуністами вкотре розкраяли український народ навпіл, по-живому. Вони не забули: “розділяй і владарюй”. За всієї своєї обмеженості пам’ятають девіз деспотів: розділяй — і ти будеш при владі, станеш багатим; розділяй — і ти обманюватимеш людей, засліпиш лукавством і брехнею їхній розум; розділяй — і ти насмієшся над справедливістю і навіть найвищим законом у країні — Конституцією.
Цього разу вони різонули по одній із основ української державності — українській мові, об’єднуючої і консолідуючої сили суспільства і країни. Одним підступно-зрадницьким ударом відволікаючи увагу громадян від нагальних соціально-економічних проблем і провалу власної внутрішньої політики напередодні виборів. Другим — виконуючи провокаційні настанови відповідних служб неоімперської Москви, що є частиною масштабнішої стратегії нищення України як незалежної держави й українців як нації.
Микола ЦИМБАЛЮК
Фото автора
Цей розтин наочно можна було побачити в Києві на вулиці Михайла Грушевського — від Європейської площі до Арсенальної. З боку першої, до трибуни опозиційних сил неподалік Верховної Ради, весь простір вкрився національними синьо-жовтими стягами впереміш із численними партійними знаменами партій “Батьківщина”, “Фронт змін”, “Свобода”, “Удар”, УНП, Конгресу українських націоналістів, “Собор” тощо. З другого боку, від Арсенальної, рідкі шеренги мускулистих пацанів і недорого оплачених статистів із тих неперебірливих пенсіонерів під біло-голубими прапорами Партії регіонів. “Демаркаційний” кордон утворили захисники й опора влади (не народу) — загони ЗМОПівців у шоломах, бронежилетах і з повною бойовою викладкою. А в Маріїнському парку і прибудинкових дворах, чекаючи команди “вищого” — батальйони молодих міліціонерів, що з цікавістю слухали і розглядали учасників акції протесту проти законопроекту про фактичне надання російській мові статусу другої державної.
Один за одним слово на трибуні брали широко- і маловідомі громадсько-політичні, культурні й освітянські діячі, письменники, артисти, журналісти, представники молодіжних протестних рухів. Емоції протестантів “зашкалювали”. Особливо після повідомлення народного депутата Олександра Турчинова, що на п’ятій (!) хвилині від початку пленарного засідання напівпорожній депутатський зал проголосував картками регіоналів і комуністів укупі з кількома литвинівцями 234 голосами “за” ухвалення провокаційного закону у першому читанні. Виступ лідера партії “Удар” Віталія Кличка про хитрість і лукавство нинішньої влади, яка замість підвищення життєвих стандартів українців і євроінтеграції нашої держави сіє розбрат і ворожнечу, нехтуючи навіть Конституцією, де статус і недоторканість української мови як єдиної державної захищені законом, однаково схвально зустріли розділені міліцейським кордоном. Кличко закликав активно готуватися до наступних виборів і довести, що ми — народ, а не раби. Коли Турчинов поставив на голосування питання недовіри Верховній Раді, Уряду і Януковичу як президенту, багатотисячний мітинг учасників від Хрещатика до Печерська скандував “Геть!”. Це кричав не Київ, це волала вся Україна: від Донбасу до Карпат, від Прип’яті до Чорного моря.
Незважаючи на заклики до міліції не застосовувати силу проти народу, “беркутівці” все-таки не втрималися і використали сльозогінний газ. За якусь годину речник МВС заявив, що, мовляв, працівники міліції під час зіткнень із мітингувальниками під стінами ВР його не застосовували. Але навіть для тих, хто не стояв у той день пліч-о-пліч серед представників опозиційних сил, повірити в “чесність” наших правоохоронних органів неймовірно важко. Так само, як повірити, що один із синочків президента за два роки чесною працею заробив кілька мільярдів доларів, а члени Кабміну Азарова — стали удвічі багатшими за уряд Великобританії. Тож гасло вулиць і майданів “Банду геть!” котилося від Верховної Ради до Кабміну, від Банкової до околиць країни.
Кажу так, бо того дня аналогічні акції протесту пройшли по багатьох регіонах країни: в Донецьку, Львові, Кіровограді, Харкові тощо. Але це тільки початок. Лідер партії “Фронт змін” Арсеній Яценюк на мітингу біля Верховної Ради оголосив про початок безстрокової акції протесту проти антиконституційного законопроекту № 9073 “Про засади державної мовної політики”. Кукловоди і їхні маріонетки — вороги українського народу й української державності ухвалили закон у першому читанні. Народ в особі опозиції перший бій програв. “Для того, — зазначив Яценюк, — щоб не були знищені українська мова і держава, ми зобов’язані розпочати постійну акцію протесту”…
У цей день у Києві, під стінами Верховної Ради, вони, що прикриваються біло-голубими і червоними полотнищами, наобіцявши “краще життя уже сьогодні”, розкраяли, розділили український народ навпіл. Але нікому, навіть нинішній, безмежно жорстокій і цинічній владі не вдасться розітнути на дві частини душу народу, кожного з українців, чиї предки століттями виборювали свою незалежність і право бути громадянами власної Української держави.
