Денис КАЗАНСЬКИЙ,
м. Донецьк
У тому, що перед прийдешніми виборами народ знову “потягнуть за язик”, я переконався під час недавнього телеефіру з депутатом від ПР Оленою Бондаренко на телеканалі “Донбас”, де я, як журналіст, був присутній.
Коли регіоналка між іншим раптом заговорила про “витіснення російськомовного населення з України”, я зрозумів, що виразної економічної програми у біло-блакитних, як і раніше не передбачається, і замість неї нас знову чекає знайома всім клоунада.
Коли українську пресу обійшла фотографія Вадима Колесніченка, що у рваній сорочці стирчав на трибуні Верховної Ради, я з подивом дізнався, що ця людина ризикувала здоров’ям заради мене.
Підставляв голову під стусани, псував дорогий одяг, оплачений із скромних депутатських грошей, — і все це захищаючи мої інтереси. Принаймні так він говорив.
Бо це я той самий від народження російськомовний мешканець Донбасу з російським корінням, права якого порушують фашисти.
Бо це я той самий нащадок ветерана Радянської Армії, пораненого на фронтах Другої світової, якого, на думку Олени Бондаренко, витісняють з України провідники повзучої українізації.
Це у мене “діди воювали”, причому обидва, як і годиться. Значить, це заради мене готові кришити один одному порцелянові щелепи народні обранці.
Так-от, поспішаючи упередити подальше кровопролиття, матеріальні збитки і можливі жертви в депутатських лавах, я звертаюся до захисників російської мови і прошу їх про одну невеличку послугу.
Панове, товариші, прошу вас, не треба мене захищати.
Я, російськомовний до мозку кісток мешканець Східної України, звільняю вас від цієї почесної місії, зупиніться. Вас неправильно поінформували, ввели в оману. Чесне слово, ніхто не заважає мені говорити російською мовою.
Я не шпигун і не перебіжчик із Галичини. Я більший донеччанин, ніж мені цього хотілося б. У Донбасі народилися мої дідусі та бабусі, в моїй родині ніхто ніколи не розмовляв українською, але я не потребую вашого захисту, тому що найбільше зло в Україні, від якого я хотів би захиститися, — це ви самі.
Боротися з українізацією в Донецьку, де української вивіски не знайдеш вдень із вогнем, а українська мова звучить на вулицях рідше арабської, можуть лише або закінчені кретини, або безнадійні параноїки. І тих, і інших, на моє глибоке переконання, необхідно обходити стороною.
Тож ні тим, ні іншим я б не довірив захищати мене в парламенті, тому прошу вас більше не відстоювати мої мовні права.
Клянуся, мене ніхто не утискає й не виживає з України. Я без проблем розумію українську мову і в той же час маю вільний доступ до російської літератури, музики, відеопродукції. Правда, є одна проблема — буває соромно за мою країну, але мови це не стосується.
Мені буває соромно, коли читаю в іноземних ЗМІ статті про корупцію і тупість українських чиновників. Буває соромно, коли бачу по телевізору президента, що відмотав два терміни. Буває соромно, коли бачу в газетах фотографію дурнуватої фізіономії Вадима Колесніченка.
Мені дуже заважає ганебна якість послуг у держустановах, інфляція і убозтво інфраструктури українських міст. Мене неабияк напружує совок у назвах вулиць, тому що це давно немодно, і я не хочу щодня бачити цей мотлох із тієї ж причини, з якої ви не носите радянських твідових піджаків.
Якщо вже ви так сильно турбуєтеся про мій комфорт, зробіть із цим що-небудь, але залиште в спокої мовні питання.
Повірте, мене, російськомовного громадянина України, зовсім не турбує існування в Україні української мови. Мене, російськомовного громадянина України, дуже турбує провокаційна діяльність Партії регіонів.
Я прошу вас — йдіть до біса з вашими рваними сорочками. Ми тут, у Донбасі, промукаємо хоч по-коров’ячому, тільки б ви забралися з парламенту і ніколи більше про себе не нагадували.
Infoporn.org.ua
Довідка.
Автор скандального законопроекту про мови — народний депутат від ПР Вадим Колесніченко, відомий своїми українофобськими настроями. Найбільш точну характеристику йому, за нашим оціночним судженням, дав відомий український журналіст Олександр Михельсон у своєму блозі на сайті “Українська правда” — “брехлива нацистська тварюка”.
Запис датовано 10 травня, але жодної реакції, жодних судових позовів від Колесніченка не було.
Розмістив 07/06/2012 admin
Перекладено з російської
