Академік гравюри

Якби у нас, як у колишній петербурзькій Академії мистецтв, існувало наукове звання “академік гравюри”, то Миколу Івановича Стратілата давно вже обрали б дійсним членом Академії мистецтв України. Але й без тої умовної формальності своє 70-річчя талановитий митець, народний художник України зустрічає на вершині слави. Його багатогранний і плодючий талант закарбував своє вагоме слово різцем і пензлем не лише в станковій і книжковій графіці, а й у мистецтві екслібриса, живопису тощо. А його неповторний тенор у багатоголоссі хору “Чумаки” слухати не переслухати. Тож п’ять залів столичного Національного музею ім. Тараса Шевченка ледве вмістили невеличку частку всього, що напрацював Маестро впродовж свого творчого життя.

Микола ЦИМБАЛЮК

Його університети
“Нас ніхто не виховував, — якось скаже в одній із розмов Микола Іванович, — ми виховували один одного (у їхній родині було 8 дітей —  авт.), старші менших, а потім і я возив у візках, змайстрованих батьком, моїх менших братів”. Це, так би мовити, у формальному розумінні. Але справжній талант виховується на 95 % особистою наполегливою, до сьомого поту працею. Решта — оточенням: родиною, школою, селом, живою і неповторною природою. Малий Миколка з дитинства був під враженням маминого малювання, яка непогано розписувала у стилі народного примітивізму. Вже учнем поталанило йому зустрітися з учителем Степаном Музиченком. Від нього він засвоїв ази малярства і вміння любити прекрасне й високе. Та так ґрунтовно, що вже дев’ятикласником він спроможеться на власну персональну виставку в стінах школи: етюди, натюрморти, копії картин відомих художників минулого.
Потім Микола пройде нелегкими життєвими дорогами, такими властивими для воєнно-повоєнного покоління вихідців із села: художньо-ремісниче училище № 16 (Київ), служба в Радянській Армії (Центральна група військ, Чехословаччина), Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова (Львів), а далі — робота до самозабуття з іскрою Божою в душі.

Від слова
до гравюри
Микола Стратілат як графік починався з ілюстрації книжок. 1983 р. у видавництві “Веселка” вийшла книжка Якова Щоголіва “Я люблю зимовий ранок”. Зовнішня простота його робіт органічно вписалася в текстове полотно автора, якому до болю були знайомі мотиви патріархального сільського життя. Але в багатьох малюнках уже простежується ледве вловиме прагнення поєднати високе (небо) і піднебесне (людей і землю) в єдине ціле через, наприклад, димок із коминів засніженого села, пасма скісного дощу, променів світла тощо.
Від книги до книги, від автора до автора удосконалювалася майстерність і техніка Стратілата. Недарма ж йому доручали ілюструвати книги видатних українських письменників: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Максима Рильського, Василя Симоненка, Тетяни Череп (нещодавно), Бориса Олійника. Останнього вразила не тільки майстерність Стратілата як графіка, а й його духовний світ. Тому, відкриваючи виставку ювіляра, він напевно має усі підстави стверджувати, що внутрішнє наповнення художника віддзеркалюється його зовнішнім образом. “У Миколи, скільки його пам’ятаю, завжди такий шляхетний образ, начебто він рафінований інтелігент. Хоча походженням він із села. А українці віддавна мають якусь внутрішню інтелігентність, навіть якщо не отримали високої освіти чи й, може, не знали жодної літери… Це свідчить про духовне щеплення”.
Може, тому Стратілатова шевченкіана найкраща (не просто одна з кращих) у нашому мистецтві. Крім сили неординарних робіт за мотивами творів Кобзаря, він упорядкував і написав текст до видання “Тарас Шевченко — академік гравюри”. Воно складається з двох частин: власне альбому і книжки. В альбомі вміщено 26 офортів, ранню гравюру в техніці гальваноакустики тощо. Окремо до нього додається книжка — монографія, автором якої і є, зокрема, Микола Іванович. Мистецтвознавці єдині в оцінці його праці: лише такий досвідчений і талановитий графік міг так глибоко і всебічно проникнути у мистецько-ідеологічну сутність творів Т. Г. Шевченка, який органічно поєднав поетичне слово з мистецтвом графіки.

Книжкові знаки
Графіка Стратілата вражає обсягом — понад 500 аркушів. Принагідно згадаємо про захоплення, яке є одним із улюблених жанрів Миколи Івановича, — екслібрис (книжковий знак). У невеликих (за площею, але не часом виконання) роботах його давно приваблює символічність, а то й алегоричність втілюваного образу. Тут політ творчої уяви художника не знає меж, які, звісно, визначаються внутрішнім світом власника знака. Що його роботи користуються визнанням і заслуженим попитом, свідчить хоча б неповний перелік тих, кому вони виготовлені. Серед них переважна більшість відомих українських письменників, артистів, політиків і т. ін.

“Чумаки”
Талановита людина, як правило, не одновимірна. Тож і ювіляр захоплюється і має неабиякі здібності в інших видах мистецької творчості. Так сталося, що ім’я Стратілата одразу асоціюється з його графікою. Широковідомі серії його робіт “Знищені святині Києва”, “Ноктюрни над Десною”, “Свята земля” тощо. Вужчому колу він відомий і як автор станкового живопису — насамперед прекрасних пейзажів. На виставці їх представлено, напевно, до сотні. Кожен етюд, пейзаж випромінює світло добра і любові, дарує радість. А талант дарувати щастя — найвищий. Його душа ним наповнена вщерть. Це відчувалося і тоді, коли Стратілат виконував кілька пісень разом з “чумацькими” побратимами.
Многая літа, Маестро…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment