Хто веде до розколу країни…

Нечисленна українська преса, кілька телеканалів і радіостанцій, лічені сайти переповнені матеріалами, інтерв’ю з відомими громадсько-політичними, державними діячами щодо реальної загрози з ухваленням владною більшістю Верховної Ради (Партія регіонів + Компартія) закону “Про засади державної мовної політики”. На кін поставлено не стільки державний статус української мови, скільки саму державність України. На поверхню спливають істинні замисли щодо нашої незалежності авторів законопроекту і тих, що стоять за ними. Про це ж свідчать листи наших читачів до “Слова Просвіти”.

* * *
У разі ухвалення у цілому законопроекту “Про засади державної мовної політики” витрати на його виконання становитимуть від 12 до 17 мільярдів гривень на рік. Про це заявила начальник відділу департаменту фінансів соціальної сфери Міністерства фінансів Валентина Брусило. “Автори проекту не надали розрахунків вартості його реалізації, але, за нашими оцінками, це від 12 до 17 мільярдів гривень на рік”, — сказала представник Мінфіну у виступі на комітетських слуханнях щодо законопроекту, які відбулися у Верховній Раді. “Наше Міністерство не підтримує ухвалення цього законопроекту”, — додала вона.
Проти законопроекту висловилися також практично всі учасники слухань: представники профільних комітетів Верховної Ради, міністерств, науково-дослідних інститутів, науковці та громадські діячі. На думку учасників слухань, законопроект суперечить Конституції і загрожує національній безпеці та цілісності держави.
* * *
Опозиційні депутати просять Вищий адміністративний суд України визнати протиправними дії щодо ухвалення в першому читанні законопроекту про засади державної мовної політики. “Ми просимо скасувати незаконне рішення Верховної Ради. Зокрема незаконне воно тому, що було порушено кілька положень регламенту Верховної Ради… За цей закон голосували “мертві душі”, ті, хто не був зареєстрований, був хворий, був у відпустці тощо, — сказав один із позивачів, депутат фракції “БЮТ-Батьківщина” Степан Курпіль журналістам. — Якщо відкинути відсутніх під час голосування народних депутатів, то загалом проголосувало 172 депутати. Цього недостатньо для ухвалення рішення”.
* * *
Одним із підсумків роботи Конституційної асамблеї (КА) має стати надання російській мові статусу державної, заявив народний депутат від Партії регіонів (ПР) Вадим Колесніченко. У ПР підтвердили, що це — офіційна позиція партії. Тим часом інші представники КА скептично ставляться до можливості зміни статусу російської мови та обіцяють, що в разі тиску влади вийдуть із цього органу. Парламент може внести в Основний Закон дану норму і без згоди асамблеї, але це призведе до розколу в суспільстві, застерігають експерти.
* * *
Про необхідність зміни конституційного статусу російської мови заявив Вадим Колесніченко, спілкуючись із журналістами в парламенті, пише газета “КоммерсантЪ-Украина”. “Фракція Партії регіонів наполягатиме на легалізації наявної в Україні двомовності. Під час роботи Конституційної асамблеї  домагатимемося, щоб у текст нової Конституції увійшло формулювання про те, що в Україні діють дві державні мови — російська й українська”, — повідомив депутат.
* * *
“Домагатися вони можуть чого завгодно, але щоб змінити ст. 10 Конституції, потрібно 300 голосів. У цьому парламенті стільки голосів у них немає. Думаю, передчасно сподіватися, що і в наступному парламенті якась політична сила зможе набрати 300 і більше голосів”, — прокоментував ініціативу ПР із намірами надати російській статус державної глава Конституційної асамблеї Леонід Кравчук.
* * *
Ще однією перешкодою для внесення змін до ст. 10 Конституції, де визначено статус української мови як єдиної державної, стане всенародний референдум — його проведення обов’язкове у разі коригування цього розділу Основного Закону.
“Цей референдум розколе суспільство навпіл”, — застерігає директор фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна. Вадим Карасьов ще песимістичніший у прогнозах: “Якщо таке питання буде винесено на референдум, то це як мінімум призведе до громадянського конфлікту, а як максимум — може  спричинити громадянську війну”.
* * *
Опозиція, яка обіцяє не проґавити ухвалення закону в другому читанні, вибрала тактику закидання проекту величезною кількістю поправок. Зараз їх внесено вже чи то 2200, як стверджує “бютівець” Михайло Косів, чи то 2600, як каже член фракції НУ-НС Ірина Геращенко. Це менше, ніж 3700 правок, запропонованих до проекту Кримінально-процесуального кодексу. “Але кодекс — стратегічний документ, а для галузевих законопроектів це рекорд”, — каже І. Геращенко.
* * *
“Велика кількість поправок, які вносяться в законопроект про принципи мовної державної політики, не перешкодять його ухваленню Верховною Радою — головну роль у цьому питанні відіграватиме позиція президента України. — Таку думку висловив позафракційний народний депутат, комуніст Леонід Грач. І підсумував: “Конечно, этот законопроект не решает вопроса по существу, он делает лишь полшага вперед (?! — Авт.). Но если не сделать даже эти полшага, это нанесет страшный удар по российско-украинским отношениям. Оппозиционеры, националисты могут вносить хоть тысячу поправок. Но все зависит от того, как твердо стоят его инициаторы”.
* * *
Відомий літературознавець і громадський діяч — академік НАН України Іван Дзюба прокоментував: “Політики фальшують, коли говорять про двомовність. Ми, “українські буржуазні націоналісти”, вільно володіємо російською. Щоб країна була двомовна, депутатам потрібно вивчити українську. Насправді це політика русифікації”. І додав: “Боротьба за українську мову в парламенті програна. Головне — не програти її в житті”.
* * *
Вчорашній інженер, а нині політолог Михайло Погребинський вважає, що “регіоналам” варто поквапитися. “Закон ухвалюватимуть уже на початку липня. Якщо відкладуть на потім, то це буде дуже серйозний удар по репутації ПР. Вони повинні показати, хто в домі господар”.
* * *
Творці законопроекту про засади мовної політики в Україні називають свій витвір реалізацією Хартії. Утім, закон дозволяє вживати ці мови не поруч, а замість державної. Одна лише 10 стаття передбачає: на територіях, де проживає більше 10 % носіїв регіональної мови, всі документи місцевих органів влади і самоврядування приймаються державною або регіональною мовою та офіційно публікуються цими мовами. У трьох літерах сполучника “або” є можливість відмовитися від державної мови не лише владі, а й усім іншим. Тож “ідеться тільки про російську мову. Причому справа не в тому, що ратують за російську мову — стверджують за право не говорити українською”, — каже віце-президент Федерації нацменшин України Йосиф Зісельс.
* * *
У Верховній Раді зареєстровано три законопроекти, якими пропонується положення Європейської хартії не застосовувати до російської. Зокрема депутат групи “Реформи заради майбутнього”, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан 22 червня зареєстрував законопроект про внесення змін до закону “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” (№ 10616-2).
Ним він пропонує застосовувати Європейську хартію регіональних мов або міноритарних мов до низки мов в Україні, але не до російської. (У чинному законодавстві йдеться про ратифікацію “Європейської хартії регіональних мов і мов меншин”, а П. Мовчан пропонує точно перекласти цей документ, який насправді є “Європейська хартія регіональних або міноритарних мов”.)
* * *
Окрім  загрози українській мові закон загрожує цілісності України. За новим законом, усі українські квоти зникають зі ЗМІ разом із дубляжем кінострічок. Навіть школярі і студенти зможуть обирати, якою мовою вони хочуть вчитися. Пиши заяву — і держава зобов’язана надати тобі викладача. Експерти в Раді підрахували, що вчителі, перекладачі, подвійний документообіг коштуватимуть бюджету мінімум 5 мільярдів гривень. Утім, навряд чи все обійдеться лише фінансовими витратами. Експерти вважають, що замах на мову у відповідь отримає сепаратизм. Єдине, що за законом повинно залишитися на 100 % українським — це Збройні сили й центральні органи влади. Однак під час переробки до другого читання в парламенті цей пункт може змінитися.
* * *
Путінський Кремль не спить (як колись Сталін), розігруючи російську карту на теренах України. Але й Україна не спить. Щодень хвиля обурення простих громадян, громадських організацій антиконституційними діями влади і їхніх очільників наростає. Так, приміром, редакція “Слова Просвіти” отримала копію листа, підписаного головою Координаційної Ради Тарасом Марусиком, професорами НУ “Києво-Могилянська академія” Володимиром Василенком, Ларисою Масенко, Володимиром Панченком і ще чотирнадцятьма відомими громадськими, освітянськими діячами. У ньому, звертаючись до голови Верховної Ради Володимира Литвина, вони пишуть: “Підіграючи фракціям Партії регіонів та Комуністичної партії, Ви стаєте прямим співучасником антиконституційних дій з утисків української мови і юридичного закріплення русифікації України. Посилення інформаційної експансії російської мови в інтересах чужої держави та ухвалення русифікаційного правового акта пов’язуватимуться в майбутніх підручниках з історії і політології не лише зі згаданими вище партіями, а й особисто з Вами, з головою Верховної Ради України Володимиром Литвином.
За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 90,3 % мешканців Житомирщини, де розташований Ваш виборчий округ, є етнічними українцями. У разі чергових процедурних маніпуляцій і “вмивання рук” Вами під час розгляду у другому читанні законопроекту № 9073 цей ганебний факт буде неодмінно розтлумачений і пояснений Вашим виборцям. Люди зрозуміють Ваш крок як співучасть в антиукраїнській кампанії, що переслідує чітку мету — переведення державної української мови до розряду “другосортної” або “неповноцінної”, на кшталт ситуації, яка склалася в Республіці Білорусь 1995 року. Відтоді це призвело до майже цілковитого знищення білоруської мови як засобу щоденного спілкування, як культурної спадщини народу, як пам’яті і зв’язку між поколіннями і, зрештою, як ознаки національної ідентичності”.
* * *
“Не годиться, — з сарказмом пише Галина Сагатюк із м. Іллічівськ Одеської обл., — щоб така “поважна” особа, як міністр освіти Д. Табачник, оббивав пороги чужого отєчєства й вимолював собі нагороду, розповідаючи, з якими муками він впроваджує російську мову в наших школах… То дайте йому, — благає вона президента, — яку-небудь медальку, у вас же їх багато. Щоб не сталося так, як із Агафангелом Одеським та Ізмаїльським, який зі своїми підлеглими чи не даремно витратили стільки сил на прищеплення парафіянам зневаги до нашої мови, побиття священиків УПЦ Київського Патріархату й руйнування церкви в нашому місті! Та не забудьте в цьому списку В. Литвина, який давно стоїть у черзі на медальку, ще з часів ухвалення Європейської хартії про мови…”
* * *
“При Новокаховському міськвиконкомі було скликане засідання комісії з мовних питань, — пише нам голова міського осередку ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Гнат Біжик, — де просвітяни гостро ставили питання про те, що понад 74 % українців міста мають право на гарантоване Конституцією задоволення мовних потреб рідною мовою. Члени комісії не заперечували, ухвалили відповідне рішення. І хоч поки що є в нас українські школи (64 % від загальної кількості), насправді триває процес погіршення мовної ситуації. Це засвідчують і рекламні щити, і негативне ставлення до української мови держслужбовців, і публікації антиукраїнського змісту в міській пресі. Нині, наприклад, маємо п’ять газет і жодної — української… І хоч до виборів ще наче далеко, агітатори владної Партії регіонів не дрімають. Та й комуністи своєю паперовою макулатурою забивають поштові скриньки кожного будинку. А вибори — найнадійніший спосіб для нас урятувати українську мову і нашу державу”.
* * *
Громадяни України розуміють, що нинішні дії влади — злочин проти народу і держави. Саме з таким “Повідомленням про злочин” до Генерального прокурора В. Пшонки звернувся президент Благодійного фонду “Україна-Русь” Ростислав Новоженець: “Законопроектом передбачається обов’язковість використання на відповідних територіях в Україні так званих регіональних мов, якщо кількість їхніх носіїв складає 10 % населення і більше. А за рішенням місцевих рад така обов’язковість може бути введена і за наявності менше 10 % носіїв регіональної мови. З огляду на віками насаджувану в Україні російську мову і подальшу політику зросійщення вже в умовах незалежної держави, така норма, без сумніву, призведе до офіційної двомовності, а незабаром і повного витіснення з публічного ужитку саме української мови… Вочевидь знаючи, що законопроект грубо порушує Конституцію і може викликати серйозні збурення у суспільстві, по суті, розколює державу, голосуючи чужими картками, у парламенті на догоду Москві його таки підтримали, чим вчинили злочин перед Україною.
Прошу Вас згідно з Законом “Про прокуратуру” порушити кримінальну справу щодо факту ухвалення в першому читанні антидержавного законопроекту “Про засади державної мовної політики”.
* * *
Така ж позиція щодо антиконституційного законопроекту й громадян східних регіонів України. Звертаючись до президента і спікера парламенту, низки газет (зокрема й “СП”), просвітяни Луганщини Н. С. Гейко і В. І. Красько пишуть, що “просвітяни міста Стаханова глибоко обурені діями тих депутатів Верховної Ради, які хочуть затвердити Закон про другу (російську) державну мову. Прикриваючись гаслами про захист російської мови, ділки від Верховної Ради намагаються остаточно зрусифікувати Донбас, перетворивши корінних українців на незрозумілу масу, натовп.
Російськомовні стаханівчани, “зневолені” державною мовою, можуть, наприклад, купити у газетних кіосках будь-яку газету чи журнал російською мовою. Етнічні ж українці, яких у Стаханові понад 50 %, не можуть придбати ні “Голосу України”, ні бодай якоїсь іншої газети українською. Так само з книгами. На дверях автобусів наліпки: “Я говорю по-русски”. А де нам, українцям, написати, що ми говоримо українською і маємо право вимагати від влади, зокрема й від Вас, пане Президенте, захистити (Sіс!) державну українську мову у власній державі?
* * *
Думки луганчан перегукуються з думками волинян. У листі на ім’я Президента, ухваленого на засіданні ради Рівненського міського об’єднання товариства “Просвіта” і підписаного Михайлом Борейком, зазначається: “Автори законопроекту прикриваються Європейською хартією регіональних мов, покликаною захистити зникаючі мови, до яких аж ніяк не належить російська мова в Україні, яка й так має чисельні переваги. Більшість книжок, газет, журналів друкуються російською мовою. Більшість провідних телеканалів переважно російськомовні. У Севастополі ліквідовано єдину українську школу-інтернат, багато років заморожено будівництво української школи-колегіуму, ліквідовано український статус культурно-інформаційного центру, не видано жодної української книги.
В Україні витрачаються мільярдні суми на утримання російськомовних шкіл і на розвиток російської мови, проте в недружелюбній до нас Росії немає жодної української школи, українськомовної преси, теле-, радіопередач.
Мета ухвалення закону Ківалова—Колесніченка — прихована легітимізація русифікації України на вимогу Росії… Не допустіть мовних конфліктів і руйнування української державності!”

Підготував
Микола ЦИМБАЛЮК

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment