Наш співрозмовник — відомий український правник, доктор юридичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний посол України Володимир ВАСИЛЕНКО.
— Володимире Андрійовичу, як би Ви охарактеризували Конституцію України?
— Це нормальна Конституція. Вона не ідеальна, але ідеальних конституцій не буває. Конституція України, ухвалена 1996 року, — виважений акт, результат багатолітніх зусиль українських юристів, політиків, закордонних фахівців. Від самого початку й до 1993 року я був членом першої Конституційної комісії і знаю цей дуже складний процес. У ньому були задіяні всі політичні сили, і наша Конституція — результат загальнонаціонального консенсусу. Її ухвалили після довгих обговорень, дискусій. У підготовці Основного Закону брали участь фахівці Венеціанської комісії, від якої були й зауваження. Зокрема щодо нечіткості деяких формулювань, особливо тих, що стосувалися обмежень прав людини в надзвичайних ситуаціях. Були зауваження щодо не зовсім чітких розмежувань повноважень Уряду і Президента. Основне зауваження, що роль прокуратури була спотворена, виписана так, як у часи Радянського Союзу. Загалом же до Конституції було позитивне ставлення.
Коли розробляли Конституцію, досягли домовленості, що після того, як вона набере чинності, буде розроблено низку законів, які заповнять її прогалини, уточнять компетенцію вищих органів державної влади й управління, мав бути ухвалений закон про вибори і т. ін. На жаль, цього не сталося. І замість вдосконалювати Конституцію, зробити її механізм дієвішим, тодішній Президент Кучма почав порушувати Основний Закон, привласнювати повноваження, які не були в ньому виписані. Це призвело до того, що конституційний механізм зламано.
— Тобто, справа не в Конституції?
— Справа в українській владній політичній еліті. Збої в застосуванні Конституції траплялися тому, що владна політична еліта не дотримувалася її. Кучма заклав традицію негативного ставлення до закону, права, і вона тривала в наступні роки. Ющенко порушував Конституцію, її порушують Янукович і його команда.
Цим гратися не можна. Найідеальніша Конституція не працюватиме, доки не буде політичної волі до її суворого дотримання.
— Наведіть приклади найбільш серйозних порушень нашої Конституції.
— До порушників долучився орган, який мав би дбати про відповідність законів Конституції. Це Конституційний Суд, який ухвалює антиконституційні рішення. Для прикладу — рішення, яке дало можливість сформувати позаторік нинішню так звану більшість у Верховній Раді всупереч Конституції. Це коли депутатам дозволили переходити з фракції у фракцію. Всупереч рішенню попереднього КС, цей склад суду виніс діаметрально протилежне рішення. Відтак порушено основні принципи парламентаризму.
За президентства Януковича відновлено дію Основного Закону в редакції 1996 року. Вважаю, що формально, юридично така дія цілком легітимна, тому що ті зміни до Конституції в грудні 2004 року були зроблені з порушенням конституційної процедури, за допомогою силового тиску. Тому були формальні підстави для скасування тих рішень. Це мав би зробити ще Ющенко, але, на жаль, не зробив.
Але річ не в тім, що Янукович або інший президент України має великі повноваження, а в тому, як вони ними користуються. Будь-який орган влади може використовувати свої повноваження або на користь, або супроти національних інтересів України. На жаль, нинішній Президент України належним чином не використовує своїх повноважень для забезпечення національних інтересів України, іноді він діє всупереч їм, як це було, наприклад, при підписанні Харківської Угоди 2010 року.
Нині під патронатом Президента Уряд України здійснює антиукраїнську гуманітарну політику. Найвищий прояв цього — запропонований представниками Партії регіонів закон про засади державної мовної політики, який за своєю суттю українофобський, спрямований на знищення української мови, загрожує самому існуванню Української національної держави.
— Прокоментуйте ідею зі створенням Конституційної асамблеї, яка начебто покликана до 2014 року підготувати новий варіант Конституції.
— Це зайва, безплідна ідея, яка не рятує ситуації. У нас нормальна Конституція і її треба просто виконувати. Підготують новий, ідеальний її варіант, але його теж не виконуватимуть. Тому, очевидно, тут якісь інші наміри, ніж просто вдосконалення Конституції.
— Ось і В. Литвин заявляє про потребу оновлення Конституції.
— Так, ось його заява: “Потенціал чинної Конституції згасає”. Нічого подібного, згас потенціал моралі владної політичної еліти, яка не бажає дотримуватися Конституції. У цьому вся біда. Тож не гаймо час, матеріальні і людські ресурси, а суворо дотримуймося норм чинної Конституції і діймо відповідно до національних інтересів України.
— Для чого ж те все?
— Передусім зазначу, що ця Конституційна асамблея не може підміняти парламент. У нинішній Конституції чітко виписані положення, як вносити зміни, поправки, доповнення в чинний Основний Закон, і треба використовувати саме цей механізм. Можна зарадити ситуації й ухваленням законів, які б розтлумачували, деталізували положення Конституції. І важливо досягти загальнонаціонального консенсусу, а не так, як це зараз робиться у нашому парламенті, коли незначна владна більшість диктує опозиційній меншості й не хоче чути її голос. Немає жодної дискусії. У нормальних суспільствах, у парламентах питання загальнонаціонального значення вирішують шляхом дискусій, а не нав’язуванням позиції однієї сторони іншій.
Коли в державі існує надзвичайна ситуація, коли держава тільки постала, тоді можна скликати якийсь установчий орган і доручити йому ухвалення конституційного акта. Але такий орган має бути представницьким (це представники всіх верств, всі політичні сили, фахівці-експерти, структури громадянського суспільства). А що ми маємо? Конституційну асамблею, сформовану владою. Опозиція участі в ній не бере, вона відмовилася це зробити, тому що формування цього органу не ґрунтувалося на паритетних принципах. Там представлені лише ті, хто слухає владу, натомість не представлено багатьох фахівців, які свого часу займалися конституційним будівництвом, але нині їхні політичні погляди не влаштовують владу, тож їх і не включили. Тому рішення цього органу не матимуть жодної політичної ваги.
Справжня мета асамблеї і проекту Конституції, який вони хочуть підготувати, — перезаснування держави. Замість української національної держави, яка сповідує європейські цінності й ґрунтується на принципах європейської демократії, хочуть побудувати державу, яка буде чужою традиціям, інтересам і сподіванням українського народу. Ці ідеї йдуть із Москви.
— Дивна ідея — “перезаснування” давно заснованої української держави.
— Їм треба “перезаснувати” нашу державу так, щоб у ній не було українського духу. І не випадково автор мовного законопроекту Колесніченко заявляє, що під час роботи Конституційної асамблеї вони домагатимуться, щоб у новий Основний Закон внесли формулювання, що в Україні діють дві державні мови — російська й українська. Це один із доказів, що цю асамблею використовуватимуть не для вдосконалення Конституції, а для позбавлення її українського характеру. Не виключено, що в кінцевому варіанті конституційного акта або поправок до Конституції буде запропоновано вибори Президента не народом України, а парламентом, на порушення суверенного права народу обирати главу держави.
Спілкувався Петро АНТОНЕНКО
