Титанів видно здалеку

Юлія ЗАКУТНЯ,
Волинь

Кажуть, ми живемо між титанів, і вони тримають небо, щоб воно не впало і не розчавило нас.
Свого титана я зустріла чотири роки тому, переступивши поріг літературної студії. Доброзичлива жінка узяла рукописи наших творів, щоб допомогти їх відшліфувати. Це вже потім я дізналася, що Олеся Ковальчук — заслужений учитель України, лауреат премії імені Агатангела Кримського, заступник голови Волинської обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, член “Просвіти”, а віднедавна лауреат премії імені Бориса Грінченка та володар ордена княгині Ольги…
Тепер Олеся Григорівна святкує своє сімдесятиріччя. Мені пощастило бути на урочистому вечорі, де привітати ювілярку зібралося багато шанованих гостей. Усі вони ділилися спогадами й теплими побажаннями. А ще часто пані Олесю порівнювали з Лесею Українкою.
Виявляється, в дитинстві так себе називала сама ювілярка. Вона тягнулася до всього українського, виховувалася в патріотичній сім’ї. До них у дім часто приходили повстанці, яких дівчинка дуже полюбила.
Тож закономірно, що в студентські роки підпільно, знайшовши однодумців, свою любов і помисли Олеся Ковальчук почала втілювати в реальність. Пригадує, перед тим сусідка ходила до батьків, застерігала: не пускайте її вчитися, бо тепер у політику йдуть не лише чоловіки, а й освічені. Не застерегла. Замість заслання Олесю відправили вчителювати в ідеологічно сильний колектив поліської школи у селі Ворокомле. Спогадами з тих часів поділилися однокурсниця ювілярки Євгенія і тодішні колеги.
Олеся Григорівна провчителювала 45 років. Учні Жидичинської школи, серед яких і перші випускники ювілярки, згадували, що на уроках завжди було цікаво, а не підготуватися або чогось не знати — соромно. Свої привітання висловили і вчителі, і представники Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, зазначивши, що хоч за радянських часів ювілярці не вдалося вступити в аспірантуру, але тепер вона радо ділиться досвідом зі своїми колегами, читаючи курси у ВІППО.
Подруга іменинниці, професорка Світлана Богдан назвала Олесю Ковальчук уособленням України, вона завжди там, де “є пульс української національної визвольної ідеї”, “осердя й ознака прямостояння”, любов до слова. Проявила ці риси ювілярка на ниві громадської діяльності, особливо в “Просвіті” та Жіночому товаристві імені Олени Теліги.
Інша вагома сторінка діяльності пані Олесі — творчість. Неодноразово згадувалися публіцистичні статті ювілярки, Ніна Горик, ведуча свята, навіть запропонувала укласти з них збірку. Привітали свою дописувачку газета “Волинь” і журнал “Слово і час”. Упродовж вечора багато гостей декламували вірші іменинниці, а також прозвучала “Пісня про Жидичин” на її слова.
Мабуть, саме любов до художнього слова спонукала Лесю Григорівну взятися за літературну студію при Малій академії наук. Нам, молодим літстудійцям, її школа дала інструмент роботи зі словом, без якого зараз було б важко шукати себе у прозі чи поезії. А той факт, що за 4 роки з 11 учнів, підготованих нею до участі у конкурсі-захисті робіт МАН, 10 стали переможцями обласного етапу, — офіційне визнання її праці.
Олеся Ковальчук — депутат Ківерцівської райради. Колеги по зібраннях відзначили, що її виступи про культуру слова, українську мову всіх надзвичайно зацікавлюють і захоплюють.
Як Олесі Григорівні вистачає часу на все — для мене таємниця. Коли не зателефоную їй, вона якраз повертається з якоїсь події, і навіть хвороби не є підставою відпочити й розрядити напружений темп роботи. А вона ще й, як справжня українська жінка, — берегиня рідного дому й опора для синів, невісток і внуків, а ті дуже люблять свою бабусю.
Для мене надзвичайно важливо усвідомити масштаб постаті Олесі Григорівни й отримати від неї якнайбільше корисних знань.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment