«Украинский выбор»: Україна не для українців?

grynivЗ’явився новий проект порятунку України. Скільки їх було за останні двадцять років! Згадаймо проект “Сильная Украина”, що насправді, як тепер знаємо, не був чимось самостійним, бо його автор став віце-прем’єр-міністром і завів свою партію до Партії регіонів. Так було засвічено партійну козирну карту. А ще були “Великая…”, потім — “Процветающая Украина” та інші проекти з того самого городу. Проект “Украинский выбор” особливий: його автор, нині забутий, один із кумівської команди…

Олег ГРИНІВ,
професор, доктор філософських наук,
м. Львів

Отак повертається до активної політики Віктор Медведчук. Якщо хтось не пам’ятає, то нагадаю: це той самий Віктор Володимирович, що за президентства Леоніда Кучми очолював Адміністрацію Президента і тодішню “партію влади”, що називалася Соціал-демократичною партією України (об’єднаною). До речі, серед її керманичів був і перший Президент України Леонід Кравчук, який нині став керівником Конституційної асамблеї, органу, що має розробити нову Конституцію чи дещо підрихтувати її певні положення на догоду бандоолігархічному режиму. Та це вже інше питання.
Не знаю, чи з’явився “адвокат” Василя Стуса в інших регіонах держави, але до Львова він (завдяки агіткам) в’їжджає на білому коні! Минулого місяця з’явився на обласному телеекрані в передачі компанії “ZIK”. Принагідно зазначу, що за цією абревіатурою приховується “Західна інформаційна компанія”, журналісти якої своєрідно втілюють засади мовної політики в державі.
Перед львівським телеглядачем колишній кучмівець постав у новому образі. Як засновник “Українського вибору”. Гість розповів, що його політична сила (не СДПУ(о), а зініційований “Український вибір”) участі в парламентських виборах брати не буде. Бо, виявляється, має вищу, шляхетнішу мету: турботу про знедолений трудящий люд. Дивишся, слухаєш — і закрадається питання: чи доброчинець Медведчук не дозволить доморощеним бомжам відпочивати на його дачі, що на благодатному острові Кіпр? До речі, про таке журналіст не запитував вишколеного кумівського функціонера, хоч іншого кусав би, щоб викрити нещирість відповідей. Залишимо цей “нюанс” без з’ясування, але він наштовхує на певні роздуми. У Львові подейкують, що “ZIK” належить місцевому олігархові, хоч і вихідцеві з іншого регіону. Звісно, він не може змагатися з відомими мільярдерами з Донецького краю, але, як кажуть спостережливі журналісти, спроможний купити половину Львова. Звертаю увагу на таку деталь лише тому, що вона може дати поштовх до розгадки занадто доброзичливого ставлення до Медведчука в передачі, яку організувала згадана компанія.
А тепер спробуємо проникнути в суть агіток, що недавно отримали мешканці Львова, яких обслуговує певний поштовий відділок. Невже Віктор Володимирович передумав і все-таки наважився взяти участь у парламентських виборах, зосередившись на одному районі міста Львова, в якому замешкало чимало колишніх співробітників КДБ, карних органів і відставних офіцерів Радянської Армії? Мушу додати, що в деяких поштових скриньках мешканців цього району з’явилися агітки з закликами підтримати відомий антиконституційний законопроект Колесніченка—Ківалова.
Напевно, українофобам не дає спокою, що в столиці короля Данила не дійшло до міжнаціональних і міжетнічних чвар, а вони, вороги українства, хочуть створити зі Львова якесь “бандеровское” страшило для етнічних росіян в інших регіонах України. Як місто традиційної західної культури, Львів уже давно звик до толерантності у міжнаціональних і міжетнічних відносинах. Тут ніколи не було єврейських погромів, як в інших регіонах України, вихідці з яких нав’язують свої засади мовної політики для держави. Навіть в Українській Галицькій Армії за свободу України воював єврейський курінь.
Мешканці Львова сприймають українську мову як державну. Діти росіян, які поселилися в місті після Другої світової війни, знають нашу державну мову, нерідко бажають навчатися в українськомовних школах, хоч у місті працюють школи з російською мовою навчання. Не знає Львів українофобських проявів із боку поляків, які також мають свої школи. Послухайте єврея чи вірменина, для яких місто Лева стало рідним, і не повірите, що вони зуміли так досконало вивчити українську мову! Чи не приклад для інших регіонів? Якби нинішнє державне керівництво ставило перед собою завдання домогтися толерантності в міжнаціональних і міжетнічних відносинах, то як модель могло б використати історичний досвід міста Львова.
Та ба! Нинішні владці розуміють, що найлегше панувати в середовищі, де громадяни розсварені. Отож перед кожними виборами, парламентськими і президентськими, розмахують “мовною картою”. Саме на це спрямований проект Колесніченка—Ківалова! Стара політика: ще в Давньому Римі спекулювали на гаслі “Поділяй і пануй!” Отож агітки Медведчука у поштових скриньках львів’ян ґрунтуються на злочинно-підступному принципі розсварювання. Інакше не пояснити, для чого в цих закликах написано: “Почему наше двуязычие нам вменяют как недостаток? Это наше преимущество, которое мы должны сохранить и развивать”. Зізнаюся, не второпаю, як можна розвивати “двуязычие”! Мабуть, доктор юридичних наук Медведчук ліпше знає проблеми лінгвістичного розвитку.
До речі, не просто збагнути таке закінчення агітки: “Это единственный способ защитить свой выбор!”. Якщо зіставити дві цитати з агітки, то неодмінно мусимо дійти висновку, що всі біди в Україні — у державному статусі української мови, яка, бачте, заважає правильному “Украинскому выбору”!
Запущений проект медведчуківського “движения” має багато запитань і недомовок. Наприклад, що означає заклик бережливо ставитися до всього, що у нас було та є? Вибачте, може, берегтимемо Валуєвський циркуляр і Емський указ проти української мови? А може, Медведчук закликає українців повернутися в лоно Російської імперії, “пока все окончательно не розвалилось”, цебто доки Україна ще не повністю унезалежнилася від Москви через нав’язані нашим керівникам кабальні умови, зокрема з газом?
Деякі заклики Медведчука відверто цинічні. Наприклад: “Все эти годы нас вводят в заблуждение идеями евроинтеграции, а в результате — народная собственность принадлежит нескольким десяткам человек…” Виявляється, основна причина жалюгідного становища нашої людності в тому, що керівництво України як європейської держави орієнтувалося на євроінтеграцію. Ось чому “несколько десятков человек” (а серед них і Медведчук) обікрали народ, заволодівши його власністю! Одне слово, логіка зведена до абсурду.
Хіба не він сам втілював такий курс за президентства Л. Кучми? Та це вже питання другорядні! Головне в іншому: що протиставити євроінтеграції? Як уже зазначалося, “Украинский выбор” оголошує Київ “центром економічної і культурної інтеграції”, але насправді євроінтеграції може бути протиставлена лише євразійська інтеграція під зверхністю Москви. Ось що приховує така недомовка!
Чи не має “Украинский выбор” на меті ліквідувати Україну як незалежну державу, “пока все окончательно не розвалилось”? Зіставлення різних недомовок не залишає сумнівів. У них — суть і мета “Украинского выбора”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment