Невже й Вкраїна буде — Чорний клин?..

Мільйони українців на теренах Росії, зокрема, й тих, що сукупно заселяли та завзято освоювали її землі (Далекий Cхід—Зелений Клин, Сибір—Сірий Клин, Кубань—Малиновий Клин…), втратили рідну мову, зросійщилися.
Подібне відбувається й в інших країнах, і не тільки з українцями.
Але хіба не дивовижа, що сьогодні в незалежній Україні, де упосліджена століттями українська мова нарешті мала б відроджуватися волею Української держави, її під криводушними гаслами знов, як і за часів Валуєва, сталінщини чи брежнєвщини, віддають на поталу вже своїм, доморощеним русифікаторам?!

“Чорнозем підвівся
і дивиться в вічі…”
Павло Тичина

Перевертні, безбатченки, чужинці
Заповзялися Матір нашу вчить,
Щоб змалоросилися українці,
Щоб апчерусскій нам в уста втулить.

Ми мову Пушкіна шануємо і знаєм,
Та зневажаєм зміїстий язык,
Що вас до Києва довів і заповзає
В світ горній храмів наших золотих,

В дитячі душі — у майбуть Вкраїни…
Регіональте! — але до межі.
Зелений, Сірий, Малиновий Клине,
Як живете, без Мови, без душі?

Клинцюють рід — і мова мовчма гине.
Її од мами вже не чує син.
Зелений, Сірий, Малиновий Клине…
Невже й Вкраїна буде — Чорний Клин?
Регіоналять, гатять в неї клинця,
Від Сяну аж до Дону крають край.
Спасенна в Слові доля українця.
Як власну честь, ти Мову захищай!

Від краю і до краю рай наш крають…
Але чорнозем зводиться з колін.
Струсне Бескид — …
— впаде та хата, скраю…
А будуть —Україна, Мова, Син.

Перевертні, безбатченки, чужинці
Заповзялися Матір нашу вчить,
Щоб змалоросилися українці,
Щоб апчерусскій нам в уста втулить…

Віталій КРИКУНЕНКО,
член Спілок письменників Росії та України, лауреат Міжнародного фестивалю слов’янської поезії “Поющие письмена”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment