Технології руйнування держави

Ілько ДУВАНСЬКИЙ,
м. Луганськ

Аналізуючи матеріали вітчизняних ЗМІ, помітив трафаретність мислення і політиків, і пересічних громадян: мовляв, те, що відбувається в Києві, як у краплині води, віддзеркалюється у Південно-Східній Україні. На жаль, усе навпаки. Адже цей регіон давно перетворено на полігон, де відпрацьовуються найбрудніші технології руйнування нашої державності.
Сонмище злодіїв і злодюжок, спираючись на деградований люмпен, застосовуючи облудливі політтехнології та прямі фальсифікації під час виборчих перегонів, — підкуп, шантаж, залякування, погрози та переслідування опонентів, посіли всі владні щаблі: від сільської ради — аж до столиці. Хто вони — усім добре відомо навіть без прізвищ, лише за родом їхньої кваліфікації: наперсточники, сутенери, фальшивомонетники, неодноразово судимі грабіжники, всіх мастей хабарники, контрабандисти, корупціонери; не здивуємося, якщо серед них будуть зафіксовані мокрушники тощо. І це не пряме породження вже неіснуючого, дикого, азійсько-російського СРСР. Ну не характерне ж воно для наших колишніх сусідів по так званому соцтабору!
Зате характерне для світанку України — Луганщини. Процеси, які тут відбуваються, відмінні навіть від процесів у сусідніх українських областях. Особливо в економічній сфері. Зокрема, у сусідній Донеччині місцеві клани не лише розкрали колишнє спільне майно, а й навчилися робити інвестиції у відтворення продуктивних сил, у гострій конкурентній боротьбі посіли свою нішу на світовому ринку. А на Луганщині утворився потужний симбіоз учорашнього червоного директорату, комуно-більшовицької партноменклатури та комсомольських вихованців. Чимало з них обіймають керівні посади, негативно впливаючи не тільки на процеси в регіоні, а й загалом у державі. Обмежені дипломами марксистсько-ленінських партшкіл, озброєні матірно-суржиковою лексикою сусідньої держави, вони нічого не навчилися, крім красти, забороняти і знищувати все, що стоїть на заваді їхньому убогому світогляду. Серед їхніх найзатятіших ворогів — середній клас, підприємництво, національна інтелігенція, європейська інтеграція та демократичні зміни в Україні.
Тим, хто не вірить або сумнівається у вищенаведеному, нагадаємо про І та ІІ Сіверськодонецький з’їзди і про тих, хто за цим стояв. Серед ініціаторів заколоту були нинішній ідеолог Партії регіонів, а тоді голова Луганської облдержадміністрації О. Єфремов та голова обласної ради, а сьогодні посол України в Республіці Білорусь В. Тихонов. Тим же курсом іде сьогодні їхній вірний “товаріщ” — голова Луганської облради В. Голенко. Диригував на з’їзді нинішній Президент України В. Янукович. Освятили це дійство пріснопам’ятні попи московського патріархату (УПЦ МП), а приймав парад українофобів тодішній мер Первопрестольної Ю. Лужков.
Хто ж сьогодні лобіює знищення підвалин української державності, насамперед безпрецедентно в історії Української держави відбирає мову титульної нації? Та все ті ж самі.
Про те, як це робиться на Луганщині, можна складати легенди. У державних структурах, очолюваних етнічними росіянами — совєтськими людьми, за 20 років незалежності так і не спромоглися заговорити державною українською мовою. Зате регулярно влаштовували демарші — “дайош второй государствєнний!” Чи був хтось покараний за те, що на державні кошти влаштовував судову тяганину з державою? Та ні, навпаки, були удостоєні державних нагород і почесних звань.
Додискутувалися до того, що на Луганщині потрібно, крім української, ввести ще дві мови — зрозуміло, що російську, та ще й… англійську.
Саме з цією метою цілий тиждень за державні кошти проводили “круглі столи”. До дискусій залучили навіть випускників та учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, які заявляли: “Заплатіть нам гроші, і ми будемо пропагувати й “бандерівську” мову!” Апофеозом цього дійства стала позачергова сесія Луганської обласної ради. Проходила вона під гаслами: “Язык и мова — брат и сестра” та “Национализм не пройдёт!” Воно й не дивно, бо відомо, звідки стирчать вуха. Сонмище підконтрольних “регіоналам” проросійських організацій — “Асамблея народів Луганщини”, “Обласний союз ветеранів Афганістану”, “Обласна рада жінок”, “Русское движение Донбасса” тощо заявили, що ухвалений Верховною Радою України закон “Про засади державної мовної політики” суттєво розширює сферу застосування російської мови в регіоні. “На жаль, деструктивні націоналістичні сили використали ці події для розвороту безчинств у державі та закликів до насильницького повалення центральних органів влади. Цьому свавіллю потрібно дати рішучий опір”. Маячня? Та ні, почитайте місцеву пресу.
Ось що писала газета обласної ради “Наша газета” від 07.07.2012, № 96 (3564) (цитую мовою оригіналу): “Луганчане: “Мы хотим говорить на родном для себя языке — на русском!” Пока так называемые оппозиционеры и национал-фашисты устраивают бойни и провокации в Киеве, круша оппонентов, Юг и Восток Украины, за право которых говорить на родном языке борется Партия регионов, недоумевают: “Русский язык, прежде всего, нужен нам, простым людям, а нас никто не хочет даже услышать! Почему нас не считают людьми?” І жодного слова про те, що тих, хто розмовляє українською мовою, викидають із транспорту, залучаючи навіть громадян сусідньої Росії; що в державних установах, лікарнях, крамницях тим, хто звертається українською, заявляють: “Ми вас не панімаєм! В школє не ізучалі укрАінскій!”.
На Луганщині немає жодної обласної українськомовної газети, відбувається повальна русифікація місцевих ЗМІ, а робоча мова членів Асоціації журналістів України — винятково російська, ніде не можна придбати центральне українськомовне друковане видання (газету, журнал, книгу); закриваються українськомовні школи… А від національних вишів Луганська залишається тільки форма — національні, мова ж спілкування та навчання — російська.
Чиновництво від освіти Луганщини, починаючи від управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації і закінчуючи директором сільської школи, побоюючись розправи з боку влади, навмисно ігнорує спілкування українською мовою, нехтує нею.
Отже, лад і спокій у державі можливий лише тоді, коли влада стане повністю українською.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment