Просвітяни Луганщини: «Творімо українців»

Від самого початку новітньої атаки україножерів на душу української нації — її мову — Луганське облоб’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка спільно з іншими громадськими організаціями Луганщини національно-патріотичного спрямування та опозиційно налаштованими політичними партіями систематично проводить заходи на підтримку державної мови: мітинги, пікетування, круглі столи, конференції тощо. Низку протестних акцій було розпочато пікетуванням облдержадміністрації ще 24 травня, у день, коли регіонали та їхні сателіти вперше намагалися просунути до порядку денного роботи Верховної Ради “мовний” законопроект. Заходи тривали і в день ухвалення горезвісного закону в першому читанні, й перед його “остаточним” ніби-ухваленням народними кнопкодавами на чолі з таваріщем Мартинюком. Наймасовішим був мітинг перед приміщенням Луганської облради 4 липня, коли, обурені тим, що відбулося у столичному будинку на Грушевського, на центральну площу прийшли понад 100 луганців (як для крайнього сходу України, це досить вагома цифра).
Того ж дня в обласному центрі проведено конференцію на тему “Злочини на ґрунті ненависті в Україні: 2011—2012 роки” за участю керівника Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, на якій, зокрема, прозвучала заява голови Луганського обласного комітету захисту конституційних прав громадян, білоруса за походженням Миколи Козирева, який надзвичайно різко й принципово виступив проти спроб українофобів принизити статус і звузити сферу вживання української мови.
Не сиділи, склавши руки, й представники влади. 6 липня обласні депутати влаштували “сходку”, назвавши її позачерговою сесією ради, та майже одностайно (один депутат був проти) ухвалили вельми агресивну заяву на підтримку “біло-синіх”. У ній українські патріоти таврувалися як “провокатори”, їхні дії називалися цинічними й такими, що сіють ненависть і призводять до громадянської війни. Під стіни обласної ради у примусовому порядку було зігнано півтисячі бюджетників, переважно з вищих і середніх навчальних закладів обласного центру, та пенсіонерів, керованих повновладними у своїх мікрорайонах “квартальними” (інститут, що сьогоднішньою своєю формою відверто нагадує рудимент совкового минулого). Патріотичним організаціям було заборонено мітингувати безпосередньо біля обласної ради, й вони провели акцію біля монумента Великому Кобзарю. Виступили керівники й провідні активісти “Просвіти” й інших партійних і громадських організацій та товариств, серед них — Володимир Семистяга, Володимир Литвин, Юрій Кисельов, голови обласних організацій ВО “Батьківщина” та ВО “Свобода” — Ірина Верігіна й Олександр Кобзєв. Правління обласного просвітянського об’єднання розробило резолюцію протестного мітингу, яка викликала значний резонанс серед мешканців східного краю.
Громадські заходи на підтримку української відбулися й у інших містах і районах Луганщини: Сіверськодонецьку, Стаханові, Сватовому тощо. Найяскравішою була протестна акція у Старобільську 10 липня. Захистити українську прийшла сотня слобожан — не лише з райцентру, а й численних сіл цього одвічно українського району.
Наймасштабнішим заходом, спрямованим на підтримку й розвиток української мови на Луганщині, став круглий стіл на тему “Мовне питання і збереження громадянського миру в українському суспільстві”, організований та проведений обласним об’єднанням “Просвіти” спільно з обласним штабом Об’єднаної опозиції за участю двох десятків громадських організацій Луганської області. У ньому взяли участь народний депутат України, колишній голова комітету Верховної Ради України з питань інформації, член фракції “БЮТ-Батьківщина” Андрій Шевченко та керівники Об’єднаної опозиції на Луганщині — депутат Луганської міської ради Ігор Ліскі та Ірина Верігіна.
Захід відбувся під гаслами Тараса Шевченка “Обнімітесь, брати мої, молю вас, благаю!” та єдиного на Донбасі лауреата Шевченківської премії, всесвітньо відомого поета Василя Голобородька — “…Я засвідчую перед Богом і людьми: Тут Україна і ми — українці!”.
Надзвичайно актуальними були виступи голови Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” Володимира Семистяги “Історичні чинники генези української мови на теренах Луганщини”, професора Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Олекси Неживого “Українська мова на Луганщині: історико-функціональний і соціолінгвістичний аспект”, кандидата географічних наук, доцента ЛНУ Юрія Кисельова “Державність української мови як чинник національної безпеки на Луганщині”, кандидата медичних наук, голови обласної жіночої правозахисної організації “Чайка” Лариси Заливної “Закон України “Про засади державної мовної політики” в реаліях Луганщини” та інші. Тематично перегукувалися виступи луганських науковців — членів Правління обласного просвітянського об’єднання Анатолія Найруліна й Володимира Сабадухи — про об’єктивний статус державної мови на Луганщині та ставлення до неї звичайної людини. Яскравими були доповіді молодих просвітян Олесі Василець і Вікторії Пилипенко, які порушили конкретні проблеми функціонування української мови в молодіжному середовищі, пов’язані з утвердженням національної державності у краї та негативними тенденціями до його новітньої русифікації.
Під час заходу прозвучало чимало цінних пропозицій, спрямованих на здійснення практичних кроків із популяризації й утвердження державної мови на Луганщині шляхом створення яскравого конкурентного мовно-культурного продукту. Деякі з них стосувалися організації та проведення безкоштовних курсів із вивчення української мови всіма охочими. Цю пропозицію підтримав і пообіцяв матеріально допомогти її реалізації Ігор Ліскі.
Учасники заходу обговорили “Програму з розвитку та популяризації української мови”. У рамках програми вирішено провести конкурс творчих і наукових робіт українознавчого змісту, організувати підтримку українськомовним письменникам Луганщини у виданні книжок, а музичним виконавцям — в організації концертів і виданні музичних альбомів. Підсумки конкурсу заплановано підбити на початку вересня 2012 року.

* * *
Днями Правління Луганського обласного просвітянського об’єднання отримало незвичайне послання від голови Луганської обласної ради Голенка та його заступника Харіна. У конверті містилися копії текстів “Звернення депутатів Луганської обласної ради до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України”, прийнятого на Х сесії Луганської обласної ради шостого скликання 24.02.2012, та “Заяви депутатів Луганської обласної ради”, прийнятої на ХІІІ сесії Луганської обласної ради шостого скликання 06.07.2012.
У “документі” зазначається, начебто законопроект Ківалова—Колесніченка унеможливить спекуляції на мовному ґрунті та усуне дискримінацію громадян за мовною ознакою. Але хто ж насправді спекулює? Є чітко врегламентовані державні норми, закріплені не лише у статті 10 Конституції України, а й рішенням Конституційного Суду від 14.12.1999 р. І хто чинить дискримінацію? Судіть самі. У Луганську лише три українськомовні школи (із 60-ти у місті!), у кіосках не знайдеш української газети (крім “України молодої”), а представники міліції не лише самі нехтують державною мовою, а й безпідставно затримують українських патріотів, що розклеюють листівки на підтримку рідної мови (нещодавно в обласному центрі молоду дівчину-націоналістку, яку міліціянти у відділку брутально ображали, паплюжачи її гідність, засудили до штрафу за її національну й громадянську позицію).
Неприємно вражає перелік українських вишів, які начебто позитивно оцінили “кидаловський” законопроект. Можна не дивуватися згадці тут про одеський чи таврійський навчальні заклади, але щоб тут був і Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка… Це просто фантастика.
У тому ж дусі складений і другий витвір депутатського інтелекту. Тільки тут формулювання не лише брехливі, а й відверто агресивні, починаючи з того, що “всі, хто виступає проти закону “Про засади державної мовної політики”, по суті — проти України”. А далі — маячня про нібито приниження російськомовних громадян.
Українських патріотів обурює й незадоволення обласних депутатів акціями протесту. Тим самим вони себе викрили, засвідчивши неприязнь до демократії, потаємні мрії про непорушне всевладдя своєї партії та неприховану ностальгію за тоталітаризмом комуно-більшовицького розливу.
Тому, хоч як банально це звучить, треба всім нам єднатися, не ділитися знову на “мельниківців” і “бандерівців”, на “справжніх” і “несправжніх” патріотів, на “правих” і “лівих”. Як це було вже в новітній нашій історії 1991-го та 2004-го. І тоді ми переможемо. Неодмінно й остаточно. “І забудеться срамотня Давняя година, і оживе добра слава, Слава України”!

Прес-центр Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment