Є таке село — Макошине

Ольга ПУГАЧ,
Київська “Просвіта”

Київ, літо. Саме час втекти на село. І не тому, що на городі вже повно зілля, а тому, що саме в буянні зелені там — солов’ї, солов’ї! Стоїмо на 2-й північній платформі. Поруч двоє юнаків. “Ти куди їдеш?” — “У Конотоп, центр світу”. — “Ну, це ти сказав! Центр світу — Шостка! Ти досі не був у Шостці?!” Слухаємо і думаємо: це ж ви, хлопці, ще не були, певно, в Макошині. Ось де центр світу або, щонайменше, Європи! І не лише тому, що нещодавно в Макошині відбувся перший Міжнародний дитячий мандрівний Фестиваль-конкурс естрадно-циркового мистецтва “Сіверська феєрія”. І не тому, що минулого літа сюди, на береги нашої чарівної Десни, десантом висадилися 32 правдиві британці — студенти та викладачі коледжу, що у м. Дувр.
Стара назва Макошина — Хоробор, це Чернігівщина. Перші згадки в літописах — близько тисячі років тому. Не те дивина, що колись у давнину на березі річки виникло поселення. Добре те, що і сьогодні у селищі близько тисячі дворів, понад дві тисячі мешканців, є не лише велика школа, а й дитячий садочок, який, на жаль, не може вмістити усієї малечі селища. Іще багато чого хорошого тут є. Цим люди дають конкретну відповідь на базікання деяких наших депутатів, що люблять поговорити між кавами та Канарами: мовляв, умирає, пропадає українське село! Насправді ми знаємо, що села в Україні різні. Але є і Макошине, мешканці якого живуть і радіють життю, уміють працювати і відпочити, самі собі те життя організовують, і надзвичайно багато уваги приділяють дітям.
У великому двоповерховому будинку культури Макошина цілорічно працює понад десяток дитячих гуртків. Близько десяти років тому працівники БК створили осередок “Просвіти”, який очолила Наталія Іванівна Колесник, на той час — директор БК. 2005 року макошинський дитячий ансамбль народних інструментів “Криниченька” став переможцем просвітянського фестивалю у Києві. Основним народним інструментом учасників виступу були… дерев’яні ложки, справді народний інструмент, хоча б тому, що задешево можна придбати. Ще був тріснутий контрабас, кілька балалайок та обшарпаний баян. Але треба було бачити вибух оплесків, який викликав виступ цієї малечі!
Багато змінилося в БК відтоді. Зусиллями громади та за участю місцевої влади в особі невтомного селищного голови В. М. Кравцова у БК зробили майже капітальний ремонт, на що частково вдалося залучити гроші спонсорів. За спонсорські кошти дітям для виступів пошили нові костюми та купили у професора Київської консерваторії контрабас. Із часом у клубі з’явився і новий баян, подарунок депутата.
Найвідомішим у Макошині є дитячий зразковий цирковий колектив “Юність”, йому більше двадцяти років. На його рахунку перемоги в обласних і республіканських оглядах-конкурсах, знаний він і за межами України. Ось і на цьогорічному міжнародному фестивалі саме цирковий колектив Макошина виборов перше місце. У цирковій групі близько сорока дітей віком від чотирьох років. Керівник колективу — Вероніка Бур, вона сама займалася в “Юності”, а тепер там уже її діти. Через клубний цирк проходить більшість дітей селища, тож не дивно, що у гостей Макошиного складається враження, що у цьому селищі всі діти вільно сідають на шпагат.
А гості тут тепер бувають дуже здалека, аж із Великої Британії. Минулого літа в наметовий табір відпочинку “Десняночка” в Макошині вперше приїхали студенти Дуврського коледжу зі своїми викладачами та керівництвом. Їхня місія була благодійна, вони, відпочиваючи разом зі школярами Макошинської школи, вчили їх в іграх і розвагах розмовної англійської мови, а від наших дітей мали уроки української. Гостям у таборі дуже сподобалося — пляжі Десни та гаряче сонячне літо, на яке припала їхня зміна, традиційна українська гостинність полонили британців. Якось вони поділилися думкою, що жити найкраще таки в Україні, бо у Дуврі ціле літо або дощ, або великий дощ, у кращому випадку — просто мряка. Цю новину від британців наші діти переказували батькам, знайомим. Можливо, вперше іншими очима подивилися на свій край. Ще до Євро—2012 на макошинському футбольному полі відбувся матч Україна—Велика Британія. У запальній грі, на радість вболівальникам обох команд, перемогла дружба.
Приїхали наші гості, студенти коледжу, на власно зароблені кошти, що також є наукою для їхніх ровесників з селища, дорога бо не дешева, ще й подарунки привезли. У батьків вони не просять, заробляють на канікулах. Оскільки у Європі є нормою, що молодь підробляє, пропозицій там достатньо.
Від’їжджали гості з України з твердим наміром за рік знову прибути до Макошина, дуже їм тут сподобалося!
Табір “Десняночка” працює вже не перший рік, його фінансують британці. Організаційні таборові питання забезпечує актив благодійної організації “Нащадки Аратти” на чолі з Н. І. Колесник, яка на цей час уже передала директорство у БК підготовленій за тридцять років зміні. В організації понад тридцять осіб, переважно на громадських засадах. Сфера їхнього зацікавлення — діти з багатодітних, неповних і малозабезпечених родин — таких дітей у селі, напевно, більшість. Також араттівці опікуються людьми похилого віку.
Для макошинських дітей із підопічних родин і родин волонтерів благодійної організації відпочинок у таборі безкоштовний. Продуктами харчування допомагають батьки.
Благодійна організація має своє приміщення, яке їм допомогла викупити та облаштувати саме Британська благодійна організація. Цей будинок у селищі найяскравіший, у ньому тепло й затишно, працюють різноманітні гуртки, там є ляльковий театр, інтернет.
Усе це оснащення — подарунки британців. Можна безкоштовно отримати одяг, білизну, засоби гігієни, іграшки, навіть дещо з меблів. Для малечі тут часто влаштовують свята.
У селах, містах і містечках завжди, за будь-яких часів є кинуті хати, занедбані подвір’я. Є таке і в Макошині. Саме тут бездоглядна малеча й підлітки шукають, так би мовити, пригод. На тих обійстях можна побачити все, що завгодно. Не забуваймо, що є родини, у яких батьки не приділяють належної уваги своїм дітям, і вони виростають як виростають. Така ситуація всім відома? А ось чи всюди є самоорганізовані благодійні організації, які опікуються недоглянутими дітьми?
Але серед місцевих є такі, хто з підозрою до того всього придивляються: щось вони вже крутять, щось вони з того мають! Але треба бути мужніми, розумними і на те не зважати. Тим паче, що частенько ті ж “підозріливі” й самі заходять до араттівців за порадою. І їм не відмовлять.
Тепер кілька добрих слів про саму Наталію Іванівну Колесник — організатора благодійних справ у селищі. З родини вчителів, з двома вищими освітами, вона зуміла виховати й дати вищу освіту своїм дітям. Син після служби в Афганістані закінчив у Києві медінститут і працює лікарем, а донька закінчила у Харкові консерваторію. Маючи трьох онуків, які проводять літо у бабусі в Макошині, Наталія Іванівна знаходить час і натхнення для того, щоб подбати про інших. Вона цим живе і, схоже, щаслива.
Багато в селищі зробили за допомогою Британської благодійної організації, допомогли спонсори, але невтомний у пошуку колектив “Нащадків Аратти” за останні роки під проекти по роботі з дітьми, літніми людьми, з екології довкілля отримав від різних іноземних фондів — зі США, Німеччини, Великої Британії до десятка грантів, що і дає колективу можливість реалізовувати задумане.
Нещодавно знімальна група зі столичного телеканалу ICTV відвідала Макошине. Вражень стало на три окремі сюжети для програми новин “Факти”, які транслювали ще й не однораз. Такий собі тиждень Макошина на ТБ. У першій програмі — питання про нерозв’язану протягом багатьох років проблему місцевого будинку культури, де уже двадцять років немає опалення, оскільки не працює котельня, яка колись була на балансі нині не існуючого радгоспу.
Ми шукаємо спонсорів для вирішення цієї непідйомної для селища проблеми. Ми зверталися і до депутатів, і в Чернігівську ОДА. Можливо, серед читачів знайдеться хтось, кому ця справа посильна й цікава? Запропонуйте нам свої ідеї, свою допомогу. Підтримайте село!
Останній сюжет у “Фактах” щодо Макошина, 15 травня 2012 “футбольного” року, був найоптимістичніший. Селищний голова Макошина розповів, а спеціаліст рибнагляду показав на всю Україну, як цієї весни у Десну запустили сто тисяч мальків стерляді, царської риби!
Макошине зовсім не схоже на село, яке вмирає. Любіть українське село, любіть Україну!
І — дбайте!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment