Прокопович промовляє до нащадків

Завершено тритомне видання творів видатного українського пасічника

Всеукраїнське товариство бджолярів і Фонд Петра Прокоповича урочистості з нагоди виходу у світ 3-го тому, а отже, й завершення видання тритомника видатного українського пасічники провели на його батьківщині — у гетьманській столиці Батурині на Чернігівщині та сусідніх селах — Митченки, де 10 липня 1775 року в родині дворянина-священика козацького роду народився Петро Прокопович, і в селі Пальчики, де  1850 року він знайшов вічний спокій.

Петро АНТОНЕНКО

Заходи почалися на могилі Петра Прокоповича на околиці Пальчиків. Сьогодні тут красиве чисте поле, а колись була відома на всю імперію школа бджільництва Прокоповича, яку він перевів сюди з Митченків. Поруч, в одній могилі, похований і син Прокоповича, наступник його бджолярської справи Степан Великдан.
На свято приїхали пасічники з різних куточків України і насамперед ті, хто безпосередньо брав участь у виданні тритомника: представники Товариства і Фонду. Вів урочистості один з очільників Товариства бджолярів і керівників Гільдії медоварів України Василь Соломка. Він найперше назвав тих, хто безпосередньо причетний до виходу в світ тритомника: це видавничий дім “Фактор” із Харкова, редакційна колегія тритомника — М. Горніч, В. Зуй (перекладач тексту з російської українською), В. Корж (координатор проекту), С. Мілов і, звичайно, сам Соломка. Низький уклін цим людям за їхню подвижницьку працю. Адже потрібно було опрацювати гори матеріалів, зокрема й у малодоступних архівах, щоб із великої і ще не повністю опублікованої творчої спадщини Петра Пропоковича дібрати до видання найцінніше. І цю величезну роботу виконали протягом трьох років. Тритомник видано коштом пасічників України, серед яких Товариство і Фонд провели збір пожертв, хоч держава давно могла б видати твори славного українця.
Пасічники — учасники урочистостей поставили свої підписи на третьому томі видання і книгу поклали на плиту на могилі Прокоповича. А потім подарували цей том, як раніше попередні, дирекції Батуринського Національного заповідника “Гетьманська столиця”.
Того дня ми побували і в Митченках біля пам’ятного каменя, встановленого працівниками заповідника на місці розташування школи бджільництва Прокоповича. На її подвір’ї колись була криниця з чудовою водою. Працівники заповідника нещодавно відродили її. Вода в ній, як і два століття тому, дуже смачна.
Далі тривало свято українського бджільництва в Батурині. Його учасники відвідали історичні пам’ятки міста, починаючи з відновленої Батуринської фортеці та її цитаделі і завершуючи палацом Кирила Розумовського, останнього гетьмана України. Гості вдячні за чудову екскурсію завідувачці відділу науково-просвітницької роботи заповідника Наталії Сердюк.
Тема Прокоповича займає вагоме місце в науковій роботі заповідника. Його колектив практично вже підготував Музей Петра Прокоповича і хоч сьогодні готовий розгорнути таку експозицію. Але, на жаль, поки що це музей без приміщення. Для нього було заплановано будинок, в якому зараз працює один із підрозділів заповідника: науковці, реставратори, бібліотека. Вони давно мали б переселитися, як і дирекція заповідника, на територію палацу Розумовського, в один із флігелів (до цього палацово-паркового комплексу входить не лише власне палац гетьмана і парк, а й два флігелі). Їх, на відміну від самого палацу, було зруйновано в часи комуністичної влади, тож відновлювали їх з нуля. Враховуючи величезний обсяг робіт на реставрації палацу, завершити спорудження флігелів за президентства Ющенка просто не встигли, хоч вони були вже майже добудовані, зосталося виконати внутрішні роботи. І прикро, що роботи тут, на майже готовому об’єкті, нині зовсім не ведуться. Вони припинилися, як тільки за Віктором Ющенком зачинилися двері кабінету Президента. Тож окрім того, що важко налагодити нормальну роботу колективу заповідника, ми ще й не можемо відкрити музей видатного пасічника, визнаного всім світом.
…А тритомник творів Прокоповича просто цікавий, унікальний. Його треба читати. Це більше ніж просто бджільництво. Та й Прокопович був надзвичайно різнобічною особистістю, представником справжньої української дворянської еліти. Сподіваємося, видання закуплять хоча б для бібліотек і навчальних закладів. Лекції для своєї школи бджільництва П. Прокопович писав “малоросійським нарєчієм”, цебто розмовною українською мовою, оскільки учнями школи були звичайні молоді селяни-українці. В останньому томі видання є цілий словник вживаних Прокоповичем народних виразів, бджолярських термінів, з поясненням їхнього значення. Ось деякі з них. Вгадаєте, про що йдеться? Довж, другак, ворина, знози, клямці, літошрій, курушка, лубка, нерій, ощитки, прилошки, стояни, шапличок.
Ось що каже автор про бджільництво: “Той, хто йде в науку бджільництва, повинен мати добрий розум, кмітливість, тямовитість, швидко діяти і не бути в’ялим, сонливим. До того ж, він має бути здоровим, вміти рахувати, знати вагу і виміри”.
А ось витяг із укладених Прокоповичем правил навчання в його школі. “Утримувати учнів так, щоб вони були морально добрими, виконували християнські звичаї й обряди. Прищеплювати їм слухняність до хазяїна, старанність до роботи, знання різних господарських справ, і особливо щоб вони у всьому були відвертими і щиро відданими. Викорінювати в них будь-яке лукавство і хижацтво”.
Школа Прокоповича, окрім суто бджільництва, давала селянам дуже великий обсяг знань. Ось як про це пише сам Прокопович. Учні тут “займаються городництвом, садівництвом, хліборобством, косінням хлібів нововинайденими знаряддями, різним майструванням на будівлях (наприклад, накриттям соломою, просто і під глину, штукатуркою міцно і гладенько), а також складанням для корму худобі і коням ситих кормів і різних сумішей”. Чим не сільськогосподарська академія!
Залишається лише побажати, щоб така непересічна постать, як Петро Прокопович, з його цікавою й бурхливою біографією, стала героєм книг і фільмів. Видатні українці того варті.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment