Валерій ШАЛЕНКО: «Божий дар передаю людям»

Василь МАРУСИК,
заслужений журналіст України

Як може митець віддячити Господу за свій талант? І так, щоб не змарнувати його, а в наполегливій праці вдосконалювати набуті здібності.
Такий митець живе у Львові. У свої 65 років може сміливо стверджувати, що власний Божий дар таланту віддав людям, а віддячив за нього тим, що присвятив його Верховному Творцеві.
Ім’я художника — Валерій Шаленко. Виріс на Полтавщині. У Лубнах навчався у художній студії. Згодом, у Сімферопольському художньому училищі, пізніше — у Львівському інституті декоративно-ужиткового мистецтва. Серед його львівських навчителів були нині відомі діячі української культури — Роман Сельський, Теофіл Максисько, Володимир Овсійчук, Яким Запаско…
Вічно наполегливий у праці Валерій Шаленко знаний нині як майстер живопису і графіки, зокрема вітражів у монументальному вираженні. Якщо побуваєте у Львові, на автовокзалі чи в тутешньому приміщенні Національного банку, у Львівському ветеринарному університеті або у поліклініці на вулиці Топольній, а особливо у музеї Івана Франка у Нагуєвичах поблизу Дрогобича, — вас неодмінно зачарують композиції із кольорового скла, котрі у поєднанні графіки і світла надихають не тільки миттєвим, а й незабутнім враженням.
Зі слів Валерія Семеновича: у ранній юності був ощасливлений працею над вітражами, ніби відчуваючи небесне, духовне просвітлення. Найбільшу енергетику відчував від освітлених сюжетів у церквах і храмах: “У 1970 роках нас було декілька тих, хто започаткував вітражництво у Львові. Досвід світовий вивчали, але все починали із чистого аркуша”. А коли створював графічні малюнки для майбутніх вітражів і під час роботи над сюжетами творів поета й філософа Івана Франка, то пережив ще одне творче піднесення. Із лиць наших сучасників відтворював образи франкових персонажів: галичан, горян-бойків і гуцулів. Який могутній вийшов образ захисника рідної землі, мудреця Захара Беркута!
— Мої ілюстрації до поеми “Мойсей” трактую так: в образі біблійного персонажа поет відтворив своє покликання — прагнення вивести наш народ із чужинецької неволі…
За співпрацю у музеї Івана Франка завдячує архітекторові Оресту Скопу. Із художнього альбому “Валерій Шаленко: малярство, графіка, вітраж” (упорядники Тетяна Шаленко і Андрій Кісь) довідуємося, що, починаючи з 70-х років, творчими побратимами митця стали поети Грицько Чубай і Олег Лишега, прозаїк Юрій Винничук, музикант Юліан Китастий, художники Віктор Романщак і Орест Яворський та інші соратники творчих пошуків у юності й зрілості.
Варто додати, що в творчому доробку Валерія Шаленка — оздоблення багатьох сакральних споруд у Львові та поза його межами. Художник у своїй творчості надихається великою традицією українського іконопису. Він не копіює ікони, а відтворює їхню енергетику засобами колористики. Назвемо лише деякі церкви і храми, де Валерій Шаленко зобразив Біблійні сюжети. Їх можна побачити у львівських церквах — Святих Ольги та Єлизавети на площі Кропивницького, Святого Андрія Первозванного на вулиці Шевченка, Матері Божої Пресвятої Богородиці — Володарки України на вулиці Нововознесенській, а також у церквах деяких сіл — Віжомля Яворівського району, Кавське на Львівщині, Кабарівці на Тернопільщині, Шевченкове на Франківщині, у монастирі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, що на вулиці Пасічній у Львові.
У творчому доробку художника малюнки, акварелі, олійні полотна, численні мистецтвознавчі публікації у наукових виданнях, зокрема про традиції і новаторство львівського вітражиста Петра Холодного…
Про свого чоловіка-художника може годинами розповідати мистецтвознавець і керівник ансамблю хлопчиків-бандуристів Тетяна Шаленко, котра понад 15 років очолює обласну організацію Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги.
— Валерій працював над вітражами у православній церкві села Віжомля понад вісім років. Діє тут і греко-католицька церква. Відомо, що в молодості тут трудився будівельником Карел Войтила, майбутній папа Іван-Павло II. Мені радісно оповідати і про те, що мій чоловік на початку 90-х отримав благословення на творчу працю від патріарха Мстислава (Степана Олійника). Досі хвилює мене мить відкриття у Віжомлі церкви Святого Йоанна Хрестителя: коли ранкове сонце засвітило вітражі, то здавалося сам Ісус Христос зійшов із небес до храму. За ці вітражі Валерій отримав орден Архангела Михаїла від Патріарха УПЦ КП святійшого Філарета.
Божий дар таланту львівського художника Валерія Шаленка приніс йому творче щастя, і Боже натхнення вірянам, бо вони благословенно моляться і до освітлених ікон — вітражів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment