Закарпатці вшанували пам’ять жертв Ковнерського процесу

Володимир МАТЕЙКО,
м. Ужгород

Нещодавно в Мукачеві відбулася наукова конференція вшанування жертв судового “Ковнерського процесу”, що відбувся в палаці “Ковнера” у Мукачеві 1942 року. Перше судилище відбулося 17 липня над 98 патріотами, друге — 22 липня над 33, третє — 24 липня над 32 патріотами.
Угорський військовий трибунал здійснював закритий суд над молодими патріотами Карпатської України, які підпільно боролися проти Угорщини з 1939 р. Боротьба була добре організована і спланована. В архіві Мукачівської греко-католицької єпархії знайдено газету “ЧИН” за серпень 1941р., у якій на 16 сторінках надруковано Програму юнацтва ОУН, де йшлося про соборність, суверенітет і незалежність України. Серед арештованих підпільників-патріотів були о. Степан Пап — головний редактор газети “ЧИН”, о. Петро Погоріляк — керівник крайової екзекутиви, о. Юрій Станинець — колишній посол Сойму Карпатської України, о. Богдан Волошин, о. Йосип Волошин, а також семінаристи Ужгородської семінарії: Іван Маргітич, Петро Барнічка, Йосип Андял, Михайло Маргітич.
Керівник угорської контррозвідки взяв під контроль газету “ЧИН” і поставив на вид єпископу Мукачівської ГК єпархії О. Стойку, який, на жаль, був антиукраїнського спрямування, про антидержавну підпільну діяльність підлеглого йому духовенства. Програма діяльності підпільної молодіжної організації свідчила, що молодь бореться за визволення своїх попередників, які були засуджені після окупації краю 1939 р. і знаходилися в угорських концтаборах і тюрмах. Вісім патріотів у другу річницю проголошення Карпатської України 15 березня 1941 р. вивісили замість угорського прапора синьо-жовтий на Замковій горі в колишній столиці Карпатської України м. Хусті та встановили дубовий хрест на Красному полі на могилі січовиків із надписом “Борцям за волю України”. Організатори цього вчинку —           Д. Бандусяк і М. Габовда. Безпосередні виконавці — І. Романець, М. Кришка, М. Човган, Д. Обручар і студенти 7-го класу Хустської гімназії Ю. Неймет та         А. Шеверя.
Усіх юнаків звинувачували в антидержавній зраді — активній діяльності за відокремлення Закарпаття від Угорщини і приєднання до України шляхом революційної боротьби.
Після окупації краю викладачі та студенти Мукачівської торговельної академії переїхали в Братиславу, де під керівництвом Юліана Химинця продовжували діяти студенти Д. Бандусяк, А. Цуга, М. Орос. Згодом повернулися у Закарпаття. Усіх їх заарештовано й засуджено на різні терміни тюремного ув’язнення: від кількох місяців до 12 років.
До президії наукової конференції запросили двох учасників “Ковнерського процесу”: Михайла Шваба з В. Лучок, що тепер мешкає в Ужгороді, та Михайла Копинця з с. Буштино, який після відбуття терміну ув’язнення емігрував до США, а з проголошенням незалежності повернувся на Закарпаття. Василь Звонар з Іршавщини, також учасник, не зміг приїхати через хворобу. Живі свідки поділилися спогадами про події 70-річної давності.
На початку конференції владика Кирило (єпископ Закарпатської УПЦ КП) зі своїм кліром і греко-католицьким священиком о. Василем Копином благословили учасників конференції.
Доповідач, голова Закарпатського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” Володимир Піпаш за архівними матеріалами висвітлив це судилище.
Журналістка, поетеса, член ВО “Письменники Бойківщини” Ірина Гармасій зачитала вітальні листи до учасників конференції, зокрема від Василя Маркуся з Чикаго, професора, академіка НАНУ, політолога, громадського діяча і публіциста, одного з організаторів українського молодіжного підпілля на Закарпатті за часів угорської окупації та розповіла про його діяльність.
На заході виступили мукачівський хор “Просвіти” (керівник Наталія Добра) та Берегівський чоловічий хор “Купаж” (керівник Ігор Полянський).
Голова Мукачівської міської “Просвіти” Василь Софілканич подякував усім, хто приїхав вшанувати пам’ять жертв Ковнерського процесу.
На жаль, представників місцевих владних структур, телебачення на конференції не було.
Після завершення конференції учасники рушили до палацу Ковнер, де здійснювалося судилище. Замість колишньої прекрасної архітектурної споруди, якою б гордилась кожна нація, побачили справжню руїну. До такого стану її могли довести тільки вандали.
Священики відслужили Панахиду, поіменно назвали всіх жертв Ковнера, яких вшанували хвилиною мовчання. Люди висловлювали припущення, що цю пам’ятку довели до такого стану навмисно, щоб приватизувати за безцінь для бізнесових цілей.
Та маємо надію, що народ не допустить, аби тут побудували якийсь розважальний заклад. Владика Кирило (УПЦ КП) веде переговори з владою Мукачева, про виділення кількох кімнат, у яких Церква створить музей та облаштує капличку.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment